Тема 7. Управління фінансовими ризиками підприємств

1. Ризик менеджмент як складова частина фінансового менеджменту.

2. Політика управління фінансовими ризиками на підприємстві.

3. Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків.

4. Зовнішнє страхування ризиків підприємства та шляхи забезпечення його ефективності.

Тема 8. Антикризове фінансове управління на підприємстві

1. Банкрутство підприємства, фінансово-економічні передумови та наслідки його виникнення

2. Політика антикризового фінансового управління на підприємстві при загрозі банкрутства.

3. Методичні підходи до виявлення ситуації банкрутства

4. Санація підприємства, умови та форми її проведення, розробка проекту фінансового оздоровлення підприємства

Тема 1. Основи фінансового менеджменту

План лекції:

1. Сутність та функції фінансів. Фінансові відносини підприємства та їх види.

2.Сутність фінансового менеджменту та принципи його організації на підприємстві.

3.Основна мета, задачі та функції фінансового менеджменту.

4.Організаційна структура побудови системи фінансового менеджменту на підприємстві.

1. Сутність та функції фінансів підприємств. Фінансові відносини підприємства та їх види

Фінанси є одним з основних інструментів впливу на систему ринкових перетворень та подолання кризових явищ в економічному житті нашої державі. Якщо говорити про загальне поняття фінансів, то під ними розуміється сукупність економічних відносин з приводу формування, розподілення та використання фінансових ресурсів в процесі їх кругообігу.

В загальній сукупності фінансів виділяють декілька взаємопов’язаних між собою сфер: сфера загальнодержавних фінансів, сфера фінансів підприємств, сфера приватних фінансів.

1. Сфера державних фінансів. Державні фінанси є важливим засобом перерозподілу вартості суспільного продукту і частини національного багатства. Основою державних фінансів є система загальнодержавних та регіональних бюджетів. Окремим елементом в систему загальнодержавних фінансів включаються позабюджетні фонди, головне призначення яких полягає у фінансуванні цільових заходів (наприклад, пенсійний фонд, фонд соціального страхування та інші.). Метою формування державних фінансів є акумуляція коштів і формування централізованих фондів фінансових ресурсів та їх подальший перерозподіл у відповідності із суспільними потребами.

2. Сфера приватних фінансів. Основу цієї сфери складають фінанси окремих сімей. Основною метою приватних фінансів є формування доходної частини сімейних бюджетів та їх використання на цілі поточного споживання та накопичення.

3. Сфера фінансів підприємств. Фінанси підприємств є основним елементом системи загальних фінансів. Основною метою фінансів підприємств є формування необхідного обсягу фінансових ресурсів з метою їх використання в процесі здійснення поточної операційної діяльності та забезпечення розвитку в перспективі.

Всі названі сфери неможливо відокремити одну від одної, оскільки вони тісно взаємопов’язані між собою та мають високий ступінь взаємопроникнення. Цей взаємозв’язок проявляється у певних формах фінансових відносин:

• Приватні фінанси забезпечують надходження грошових коштів до державного та інших бюджетів: а) за рахунок сплати певних видів податків; б) за рахунок інвестування приватних коштів в державні цінні папери; в) за рахунок інвестування коштів в цінні папери , що емітовані підприємствами; в) за рахунок інвестування коштів в підприємства у вигляді внесків у статутні фонди і т.д.

• Сфера державних фінансів пов’язана як з приватними фінансами (через формування доходної частини бюджетів окремих сімей, через здійснення соціальних виплат), так і з сферою фінансів підприємств (через здійснення фінансової допомоги окремим їх видам шляхом дотацій, пільгового кредитування, державних гарантій повернення позик для окремих підприємств і т. д.)

• Сфера фінансів підприємств також має взаємозв’язок зі сферою приватних фінансів, формуючи доходну частину бюджетів окремих сімей через виплату заробітної плати, соціальних виплат, дивідендів та процентів. Наявність взаємозв’язку простежується і зі сферою державних фінансів, оскільки значна частка доходів державного бюджету формується за рахунок надходжень від сплати податків підприємствами. Крім того, підприємства можуть здійснювати орендні платежі за використання державних цілісних майнових комплексів (ЦМК) і т.д.

Таким чином, фінанси підприємства є основою всієї системи фінансів.

Під фінансами підприємства розуміють систему економічних відносин окремих суб’єктів господарювання, що пов’язані з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів в процесі здійснення ними фінансово-господарської діяльності.

Фінанси підприємств, аналогічно фінансам, виконують ряд наступних функцій: ресурсоформуюча, розподільча та функція контролю.

1. Реалізація ресурсоформуючої функції передбачає формування на систематичній основі та в необхідному обсязі фінансових ресурсів із різних джерел з метою забезпечення поточної господарської діяльності підприємства.

2. Реалізація розподільчої функції полягає у створенні оптимальних пропорцій розподілу загальної суми сформованих фінансових ресурсів по окремих напрямках фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємства.

3. Виконання контрольної функції полягає у здійсненні постійного фінансового контролю за ходом процесу формування, правильністю розподілення та використання наявних фінансових ресурсів підприємства у відповідності з перспективним та оперативними планами.

Названі функції фінансів підприємства можуть бути реально реалізовані тільки в процесі здійснення суб’єктом господарювання фінансової діяльності. Така діяльність характеризується наступними особливостями:

1. Фінансова діяльність є основою забезпечення (з точки зору наявності фінансових ресурсів) процесу реалізації загальноекономічної стратегії розвитку підприємства.

2. Фінансова діяльність не є самоціллю підприємства, вона носить підпорядкований характер по відношенню до цілей та задач операційної діяльності підприємства. Окремі фінансові операції можуть забезпечувати значно вищий рівень прибутковості, ніж здійснення операційної діяльності, але головною метою підприємства (в класичному розумінні цього поняття) є розвиток та диверсифікація операційної діяльності.

3. Фінансова діяльність за формами та обсягами в значній мірі залежить від організаційно-правової форми підприємства та галузевих особливостей.

4. Здійснення фінансової діяльності обов’язково пов’язано з ситуацією на фінансовому ринку (а саме ринках грошей та капіталу). Обсяги та результати цієї діяльності в значній мірі залежать від кон’юнктури окремих сегментів фінансового ринку.

5. Здійснення фінансової діяльності підприємствами завжди пов’язане з виникненням фінансових ризиків. Найбільш вагомим з таких ризиків можна виділити ризик втрати фінансової стійкості, який виникає внаслідок недосконалої структури капіталу та ризик неплатоспроможності, який є наслідком значного необгрунтованого зростання обсягу фінансових зобов’язань, які не покриваються активами у високоліквідній формі. За своїми фінансовими наслідками ці ризики є найбільш небезпечними.

6. Фінансова діяльність є фактором, що потенційно може сприяти стабілізації економічного розвитку підприємства в цілому. Інструментом такої стабілізації виступають різні види страхових та резервних фондів, що формуються в процесі здійснення фінансової діяльності. Чим вища частка таких фондів, тим більш гарантованим є досягнення перспективних цілей економічного розвитку підприємства. Але в зв’язку з цим слід зазначити, також, що наявність надлишкових розмірів страхових та резервних фондів не є бажаною для підприємства, оскільки такі надлишки є “мертвим” капіталом, який не генерує прибутку.

7. Фінансовий стан підприємства, який є результатом його фінансової діяльності, водночас є і основним індикатором ефективності його господарської діяльності. Рівень фінансового стану підприємства є фактором, що впливає на:

• імідж підприємства серед партнерів,;

• ступінь конкурентоспроможності підприємства на товарних та фінансовому ринках;

• потенційні можливості до забезпечення високих темпів економічного зростання підприємства.

Фінансову діяльність підприємства та його фінанси доцільно розглядати у контексті взаємодії з оточуючим середовищем. Така взаємодія опосередковується через фінансові відносини, які можуть носити як внутрішній, так і зовнішній характер.

В якості внутрішніх фінансових відносин виступають відносини :

• між головним та дочірніми підприємствами

• між різними структурними підрозділами підприємства

• між підприємство та його засновниками

• між підприємством та найманими робітниками

В якості зовнішніх відносин можуть розглядатися відносини підприємства:

• з бюджетами та позабюджетними фондами з приводу сплати податків та зборів

• з учасниками інфраструктури фінансового ринку (банками, фондовими та валютними біржами, страховими компаніями, інвестиційними фондами)

• з контрагентами по операційній діяльності (постачальники матеріальних ресурсів, покупці готової продукції, що виготовляється підприємством)

• з учасниками інфраструктури товарного ринку (наприклад, з товарними біржами, рекламними компаніями, торгово-посередницькими та збутовими фірмами)

• з учасниками виробничої інфраструктури (транспортними підприємствами, підприємствами зв’язку , комунальними службами і т.д.).