- •7.03050201 "Економічна кібернетика" та
- •Тема 6. Управління грошовими потоками підприємств
- •8.03050201 "Економічна кібернетика"
- •Тема 1. Основи фінансового менеджменту
- •Тема 2. Методологія та інструментарій фінансового менеджменту Лекція 1. Концепція вартості грошей у часі
- •Лекція 2. Концепція “ризик – дохідність”, “ліквідність – дохідність”
- •Тема 3 . Аналіз та планування в системі фінансового менеджменту
- •Тема 4. Управління активами підприємств Лекція 1. Управління необоротними активами
- •Лекція 2. Управління оборотними активами
- •Тема 5. Управління капіталом підприємств
- •Тема 7. Управління фінансовими ризиками підприємств
- •Тема 8. Антикризове фінансове управління на підприємстві
- •Тема 1. Основи фінансового менеджменту
- •1. Сутність та функції фінансів. Фінансові відносини підприємства та їх види.
- •1. Сутність та функції фінансів підприємств. Фінансові відносини підприємства та їх види
- •2. Сутність фінансового менеджменту та принципи його організації на підприємстві
- •3. Основна мета, задачі та функції фінансового менеджменту
- •4. Організаційна структура побудови системи фінансового менеджменту на підприємстві
- •Лекція 1. Концепція вартості грошей у часі
- •2. Методичний інструментарій оцінки вартості грошей на основі використання простого відсотку
- •Вартість 100 грн., що розміщені під 8% (простих)на n періодів.
- •4. Методичний інструментарій оцінки вартості грошей на основі використання складного відсотку
- •Вартість розміщення 100 грн. Під 8% (складних) річних на n періодів.
- •5. Поняття ануїтету. Методичний інструментарій оцінки вартості ануїтету
- •Лекція 2. Концепція “ризик – дохідність”, “ліквідність – дохідність”
- •3. Використання залежності “ризик-дохідність” для оцінки необхідного рівня дохідності фінансових активів
- •3. Взаємозв’язок ліквідності та дохідності при прийнятті рішень про інвестування та фінансування
- •План лекції:
- •1. Показники, які характеризують загальноекономічний розвиток держави.
- •2. Показники, які характеризують кон”юнктуру фінансового ринку.
- •3. Показники, що характеризують діяльність контрагентів та конкурентів.
- •4. Нормативно-регулюючі показники.
- •1. Показники, які характеризують фінансовий стан та результати фінансової діяльності підприємства в цілому:
- •2. Показники, що характеризують фінансові результати діяльності окремих структурних підрозділів підприємства.
- •3. Нормативно-планові показники, що пов”язані з фінансовим розвитком підприємства.
- •2. Аналіз фінансового стану підприємства
- •3. Системи та методи фінансового планування
- •2. Система поточного планування фінансової діяльності.
- •4. Організація фінансового контролю на підприємстві
- •Формування системи приоритетних показників, які контролюються.
- •Розробка системи кількісних стандартів контролю.
- •Побудова системи моніторингу показників фінансового контролінгу.
- •Тема 4. Управління активами підприємств
- •5. Забезпечення умов прискорення обороту активів в процесі їх використання.
- •Лекція 1. Управління необоротними активами
- •2. Фінансові аспекти оновлення необоротних активів
- •Формування необхідного рівня інтенсивності оновлення окремих груп необоротних активів підприємства.
- •Кумулятивного методу. Характерною рисою є використання кумулятивного коефіцієнту (кук), який визначається так:
- •Вибір форми задоволення потреби в прирості необоротних активів.
- •Визначення вартості оновлення окремих груп необоротних активів .
- •3.Управління фінансуванням необоротних активів
- •Придбання активів, що оновлюються, у власність за рахунок власних фінансових ресурсів.
- •Придбання основних фондів у власність за рахунок довгострокового банківського кредиту.
- •Оренда (лізинг) активів, які мають бути оновленими.
- •Лекція 2. Управління оборотними активами
- •По періоду функціонування:
- •Визначення принципових підходів до формування оборотних активів підприємства.
- •Оптимізація обсягу оборотних активів підприємства.
- •Оптимізація співвідношення постійної та змінної частини оборотних активів.
- •Забезпечення необхідної ліквідності оборотних активів.
- •Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів.
- •Забезпечення мінімальних втрат оборотних активів в процесі їх використання.
- •Формування принципів та оптимальної структури джерел фінансування оборотних активів.
- •2. Управління грошовими активами та ліквідними цінними паперами
- •1. Аналіз грошових активів у попередньому періоді.
- •2. Оптимізація середнього залишку грошових активів підприємства.
- •3. Вибір найбільш ефективних форм регулювання середнього залишку грошових активів.
- •4. Забезпечення рентабельності використання тимчасово вільного залишку грошових коштів.
- •5. Побудова ефективних систем контролю за грошовими активами підприємства.
- •3. Управління запасами
- •1. Аналіз запасів товарно-матеріальних цінностей в попередньому періоді.
- •2. Оптимізація розміру основних груп поточних запасів.
- •3. Оптимізація загальної суми запасів товарно-матеріальних цінностей, які включаються до складу оборотних активів.
- •3. Побудова системи контролю запасів на підприємстві.
- •4. Реальне відображення в фінансовому обліку реальної вартості запасів товарно-матеріальних цінностей в умовах впливу інфляційного фактору.
- •4. Дебіторська заборгованість та кредитна політика підприємства.
- •1. Аналіз дебіторської заборгованості підприємства в попередньому періоді.
- •2. Формування принципів кредитної політики по відношенню до покупців продукції.
- •3. Визначення можливої суми фінансових коштів, які можуть бути інвестовані в дебіторську заборгованість по товарному та споживчому кредиту.
- •4. Формування системи кредитних умов.
- •5. Формування стандартів оцінки покупців та диференціація умов надання кредиту.
- •6. Формування процедури інкасації дебіторської заборгованості.
- •7. Використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості.
- •8. Побудова ефективних систем контролю за рухом та своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості.
- •5. Управління фінансуванням оборотних активів
- •План лекції:
- •1. Визначення перспектив розвитку господарської діяльності підприємства .
- •2. Визначення обсягу капіталу підприємства, який відповідає обсягу активів, що формуються.
- •3. Забезпечення оптимальної структури фінансових ресурсів підприємства з позицій ефективного його функціонування.
- •4. Забезпечення мінімізації вартості капіталу підприємства.
- •5. Забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі здійснення підприємством господарської діяльності.
- •2. Поняття вартості капіталу та основні сфери застосування цього показника.
- •1. Показник вартості капіталу використовується при прийнятті рішень про здійснення реального інвестування.
- •2. Показник вартості капіталу використовується при прийнятті рішень про фінансування, а саме:
- •3. Складові капіталу та їх ціна. Поняття середньозваженої вартості капіталу, методика її визначення
- •Попередня оцінка вартості капіталу по окремих елементах.
- •4. Концепція структури капіталу та її вплив на ефективність діяльності підприємства. Процес оптимізації структури капіталу
- •Узагальнююча оцінка вартості капіталу на основі показника середньозваженої вартості капіталу
- •Розрахунок граничної вартості капіталу.
- •Розрахунок граничної ефективності капітал
- •1. Аналіз капіталу підприємства.
- •2. Оцінка основних факторів, що визначають структуру капіталу.
- •4. Оптимізація структури капіталу по критерію мінімізації його вартості.
- •5. Оптимізація структури капіталу по критерію мінімізації рівня фінансових ризиків.
- •6. Формування показника цільової структури капіталу.
- •5. Політика формування власних фінансових ресурсів як складова частина управління власним капіталом
- •1. Аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства в попередньому періоді.
- •2. Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах.
- •3. Оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел.
- •4. Забезпечення максимізації обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел.
- •5. Визначення необхідного обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел.
- •6. Оптимізація співвідношення внутрішніх та зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів.
- •6. Політика управління позиковим капіталом підприємства
- •1. Формування інформаційної бази управління позиковими ресурсами.
- •2. Аналіз залучення та використання позикових коштів в попередньому періоді.
- •3. Визначення граничного обсягу залучення позикових коштів.
- •4. Визначення потреби підприємства в позикових коштах в плановому періоді.
- •5. Оцінка вартості залучення позикових коштів із різних джерел.
- •6. Визначення найбільш оптимального співвідношення обсягу довго- та короткострокових позикових коштів.
- •7. Визначення форм використання залучення позикових коштів.
- •8. Забезпечення ефективного використання позикових коштів.
- •План лекції:
- •1. Поняття, види та принципи управління грошовими потоками підприємства
- •1. За направленістю руху грошових коштів:
- •2. За методом вирахування обсягу:
- •3. За видами господарської діяльності:
- •4. За ритмічністю здійснення:
- •5. В залежності від безперервності формування в періоді, що розглядається:
- •6. За рівнем достатності обсягу грошового потоку:
- •2. Аналіз грошових потоків підприємства в попередньому періоді.
- •4. Планування грошових потоків підприємства.
- •5. Здійснення контролю за грошовими потоками підприємства.
- •2. Методи оптимізації грошових потоків та оцінка ефективності системи управління грошовими коштами
- •3. Планування та бюджетування в процесі управління грошовими потоками
- •1. Прогноз надходження та витрачання грошових коштів по операційній діяльності.
- •4. Прогноз валового та чистого грошового потоку в цілому по підприємству.
- •6. Урахування цілей фінансової стратегії в процесі управління фінансовими ризиками підприємства.
- •2. Політика управління фінансовими ризиками
- •3. Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків
- •4. Зовнішнє страхування ризиків підприємства та шляхи забезпечення його ефективності
- •2. Неможливість підприємства в повному обсязі відшкодувати фінансові втрати за рахунок власних фінансових ресурсів.
- •4. Неможливість прогнозування та регулювання ризику в рамках підприємства.
- •План лекції:
- •2. Політика антикризового фінансового управління на підприємстві при загрозі банкрутства
- •5) Вибір та використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства, які відповідають масштабам кризового фінансового стану підприємства.
- •6) Вибір ефективних форм санації підприємства.
- •7) Здійснення контролю за результатами розробки заходів по виводу підприємства з фінансової кризи.
- •3. Методичні підходи до виявлення ситуації банкрутства
- •1. Класифікація основних факторів, які обумовлюють кризовий фінансовий розвиток підприємства.
- •2. Проведення комплексного аналізу з використанням спеціальних методів оцінки окремих факторів на кризовий фінансовий розвиток.
- •3. Прогнозування розвитку кризового фінансового стану підприємства під негативним впливом окремих факторів.
- •4. Прогнозування здатності підприємства до нейтралізації загрози банкрутства за рахунок внутрішніх фінансових механізмів.
- •5. Кінцеве визначення масштабів кризового фінансового стану підприємства.
- •4. Санація підприємства, умови та форми її проведення, розробка проекту фінансового оздоровлення підприємства
- •2) Якщо само підприємство звертається до суду із заявою про своє банкрутство та одночасно пропонує умови своєї санації.
- •1. Визначення доцільності та можливості проведення санації.
- •2. Обгрунтування концепції санації.
- •3. Визначення напрямку та форми здійснення санації.
- •2. За рахунок коштів кредиторів боржника:
- •5. Підбор санатора.
- •6. Підготовка бізнес-плану санації
- •7. Розрахунок ефективності санації.
- •8. Моніторинг реалізації заходів по фінансовому оздоровленню підприємства.
Узагальнююча оцінка вартості капіталу на основі показника середньозваженої вартості капіталу
На практиці кожне підприємство фінансує свою діяльність із різних джерел. Як було вказано вище, кожне джерело має свою ціну (вартість) залучення, яка визначається певними витратами, пов’язаними із залученням капіталу. Показник, що характеризує відносний рівень загальної суми цих витрат, представляє собою середньозважену вартість капіталу (СЗВк). Вона визначається на основі середньоарифметичної зваженої:
де Ві – вартість і-го елементу капіталу, ПВі – питома вага і-го елементу капіталу в загальному обсязі капіталу підприємства.
Розрахунок граничної вартості капіталу.
Гранична вартість капіталу характеризує приріст середньозваженої вартості капіталу до суми кожної нової його одиниці, яка додатково залучується підприємством. Її розрахунок здійснюється так:
ГВК = СЗВК : К,
де СЗВК – приріст середньозваженої вартості капіталу, К- приріст суми капіталу, що додатково залучається підприємством.
Цей показник повинен порівнюватись з очікуваною нормою прибутку по окремих операціях, для яких потрібне додаткове залучення капіталу, і таким чином визначатись ефективність та доцільність здійснення таких операцій.
Розрахунок граничної ефективності капітал
Оцінка вартості капіталу повинна завершуватись розрахунком саме цього показника, оскільки він характеризує співвідношення приросту рівня прибутковості додаткового капіталу та приросту середньозваженої його вартості. Гранична ефективність капіталу (ГЕК) визначається так:
ГЕК = РРк : СЗВК,
де РРк – приріст рівня рентабельності капіталу.
4. Концепція структури капіталу та її вплив на ефективність діяльності підприємства. Процес оптимізації структури капіталу
В сучасній економічній літературі з питань фінансового менеджменту існує чітке визначення структури капіталу (капіталізованої структури та фінансової структури).
Під структурою капіталу (капіталізованою структурою) розуміють наявність довгострокових джерел фінансування підприємства (власного та довго- та середньострокового залученого капіталу) та їх співвідношення.
Під фінансовою структурою розуміють спосіб фінансування діяльності підприємства в цілому, тобто структуру пасиву балансу.
Питання стосовно співвідношення основних джерел формування капіталу підприємством є основою однієї з базових концепцій фінансового менеджменту – концепції структури капіталу. Фундаторами цієї концепції стали Франко Модільяні та Мертон Міллер. (цим питанням присвячені їх роботи, опубліковані у 1958, 1963). Але обґрунтована ними теорія мала ряд обмежень, які робили її не зовсім придатною для використання на практиці. Пізніше ця теорія була модифікована в так звану компромісну теорію (теорію компромісу між економією від зниження податкових виплат та фінансовими витратами), основними положеннями якої є:
наявність певної частки позикового капіталу йде на користь підприємству;
надмірне використання підприємством позикового капіталу приносить йому певні втрати;
для кожного підприємства існує своя оптимальна частка позикового капіталу, але вона значно змінюється з плином часу, оскільки змінюються напрямки виробничої діяльності та переваги інвесторів.
Особливе значення компромісних моделей Модільяні-Міллера, Міллера та їх послідовників полягає в тому, що вони враховують маржинальні доходи та витрати, які обумовлені залученням позикового капіталу та дозволяють розрахувати оптимальну структуру капіталу. Загальне графічне представлення компромісної моделі дано на рисунку 5.1.
Рисунок 5.1, а показує, як частка позикового капіталу впливає на його ціну (Впк), ціну власного капіталу (Ввк) та середньозважену вартість всього капіталу підприємства (СЗВК). Рисунок 5.1, б демонструє залежність ринкової вартості підприємства від рівня заборгованості підприємства. Як бачимо, при певній частці позикового капіталу (т. А на рис. 5.1., а) мінімізується середньозважена вартість капіталу, що одночасно сприяє максимізації ринкової вартості (РВ) підприємства (т. С на рис. 5.1., б).
Отже, основне питання управління структурою капталу полягає у визначенні найбільш оптимального співвідношення між власним та позиковим капіталом.
Вибір фінансової структури передбачає:
Вибір співвідношення між довгостроковими та короткостроковими джерелами фінансування. Частка короткострокового позикового капіталу в загальному обсязі залежить від природи активів підприємства. При цьому співвідношення між власним та позиковим капіталом є одним з ключових аналітичних показників, що характеризує ступінь ризику інвестування фінансових ресурсів в дане підприємство.
Вибір частки кожного з джерел постійного капіталу у загальній сумі пасиву балансу підприємства. Джерела фінансування підприємства повинні співвідноситись таким чином, щоб максимізувати вартість підприємства (тобто, вартість залучення капіталу з різних джерел повинна бути мінімальною).
Структура капіталу в значній мірі впливає на результати фінансово-господарської діяльності підприємства, і однією з головних задач фінансового менеджменту є максимізація рівня рентабельності власного капіталу при заданому рівні фінансового ризику. Ця задача може бути вирішена за допомогою механізму фінансового леверіджу.
Фінансовий леверідж характеризує використання підприємством позикових коштів, яке впливає на зміну коефіцієнту рентабельності власного капіталу. Відносний кількісний вимір зміни показника рентабельності власного капіталу в залежності від частки позикового капіталу, що використовується, визначається за допомогою показника “ефекту фінансового леверіджу”. Він визначається так:
ЕФЛ = (1-Сп)* (ЕР – ССВ) * (ПК : ВК),
де Сп – ставка податку на прибуток, ЕР – економічна прибутковість або коефіцієнт валового прибутковості активів, %; ССВ – середній розмір відсотків за кредит, що сплачуються підприємством за використання позикового капіталу, %; ПК та ВК – середня сума позикового та власного капіталу підприємства.
Ефект фінансового леверіджу складається з трьох складових: податкового коректора, диференціалу та коефіцієнту фінансового леверіджу. І тому кількісне значення цього ефекту буде залежати саме від зміни цих факторів. Розглянемо кожний з цих факторів окремо:
Податковий коректор (гніт). Він показує ступінь проявлення ефекту фінансового леверіджу в залежності від різного рівня оподаткування прибутку. В принципі, цей показник не залежить від діяльності підприємства, оскільки ставка оподаткування прибутку встановлюється законодавчо. Але можливість впливу на цю складову у підприємства є через коригування об’єкту оподаткування шляхом:
= здійснення окремих видів діяльності з диференційованими ставками оподаткування прибутку;
= використання податкових пільг в разі здійснення підприємством окремих видів діяльності, що передбачені законодавчо;
= застосування пільгового режиму оподаткування в разі здійснення діяльності у вільних економічних зонах.
= якщо дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність в державах з більш низьким рівнем оподаткування прибутку.
В цих випадках підприємство має змогу знизити середню ставку оподаткування та підвищити вплив податкового коректора на збільшення ефекту фінансового леверіджу.
Диференціал фінансового важеля представляє собою різницю між валовою прибутковістю активів підприємства та середнім розміром відсотка за користування позиковими коштами. Значення цього показника може бути як позитивним, так і від’ємним. Отже, для підприємства бажаним є максимальне позитивне значення диференціалу, оскільки при інших рівних умовах це сприятиме зростанню ефекту фінансового леверіджу. На розмір диференціалу впливають наступні фактори:
Кон’юнктура фінансового ринку (цей фактор впливає на коливання вартості позикових коштів на ринку і тим самим на розмір середнього відсотку за користування позиковими коштами для підприємства);
Кон’юнктура товарного ринку (цей фактор впливає на зміну обсягів реалізації продукції підприємства і розмір валового прибутку, що в свою чергу відображається на рівні валової прибутковості активів підприємства);
Ступінь фінансової стійкості підприємства (цей фактор є одним з визначальних при оцінці кредитоспроможності підприємства та встановленні для нього ставки відсотку за кредит зі сторони кредиторів.
3. Коефіцієнт фінансового леверіджу представляє собою співвідношення позикового капіталу до власного капіталу підприємства. Зміст його полягає в тому, що він може підсилювати або знижувати позитивний або від’ємний ефект, що отримується за рахунок відповідного значення диференціалу:
У випадку, якщо спостерігається приріст коефіцієнту фінансового леверіджу, він буде забезпечувати ще більший приріст (зниження, в залежності від знаку ефекту фінансового леверіджу) коефіцієнту фінансової рентабельності.
У випадку, якщо спостерігається зниження коефіцієнту фінансового леверіджу, він буде сприяти ще більшому зниженню позитивного або від’ємного ефекту фінансового леверіджу.
Залежність між структурою капіталу та рівнем прибутковості власного капіталу підприємства може бути формалізована у наступному вигляді:
ФРе = (1-Сп)*ЕР +ЕФЛ
ЕР = НРЕІ : А = (ФРдоп + ФВ) : А,
де ФРе – фінансова рентабельність (рентабельність власного капіталу, яка визначається як співвідношення чистого прибутку підприємства до середньої суми власного капіталу), Сп – ставка податку на прибуток, ЕР – економічна рентабельність, ЕФЛ = ефект фінансового леверіджу, НРЕІ – нетто - результат експлуатації інвестицій, А- сума активів підприємства, ФРдоп – фінансовий результат від звичайної діяльності підприємства до оподаткування, ФВ – розмір фінансових витрат, пов”язаних з залученням позикового капіталу.
Знання цієї залежності дозволяє здійснювати оптимізацію структури капіталу з позицій забезпечення мінімізаціїї його вартості, ризику та максимізації прибутковості капіталу.
Оптимальна структура капіталу представляє собою таке співвідношення використання власних та позикових коштів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.
Оптимізація структури капіталу здійснюється в декілька етапів:
