3. Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків

Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків – це система методів мінімізації їх негативних наслідків, що здійснюються силами самого підприємства.

Основними з таких методів є наступні:

1. Уникнення ризику представляє собою розробку таких заходів, які повністю виключають певний вид фінансового ризику. Основними з числа таких заходів є:

= відмова від здійснення фінансових операцій, рівень ризику по яких занадто високий

= відмова від використання позикового капіталу в занадто високих розмірах

= відмова від використання значних обсягів оборотних активів у низько ліквідних формах

= відмова від вкладання тимчасово вільних грошових коштів в короткострокові фінансові інвестиції

Тобто, всі ці заходи носять оборонний характер і, з одного боку, дають можливість знизити сукупний рівень фінансових ризиків по підприємству, а з іншого боку, призводять до втрати підприємством альтернативного додаткового прибутку, що знижує темпи його економічного зростання.

2. Лімітування концентрації ризику використовується по фінансових операціях в зоні критичного або катастрофічного ризику. Воно здійснюється шляхом встановлення на підприємстві відповідних внутрішніх нормативів, в якості яких можуть виступати:

= гранична частка позикових коштів. Цей норматив (ліміт) встановлюється окремо по операційній та інвестиційній діяльності;

= мінімальний розмір (питома вага) активів у високоліквідній формі;

= максимальний розмір товарного (комерційного) або споживчого кредиту, що надається одному покупцю;

= максимальний розмір депозитного вкладу, який розміщується в одному банку;

= максимальний розмір вкладень коштів у цінні папери. Ця форма лімітування спрямована на зниження несистематичного фінансового ризику при формуванні портфелю цінних паперів;

= максимальний період відволікання коштів в дебіторську заборгованість. Цей норматив забезпечує лімітування ризику неплатоспроможності, інфляційного та кредитного ризику.

3. Хеджування фінансових ризиків представляє собою механізм їх нейтралізації шляхом здійснення відповідних операцій з похідними цінними паперами. Слід зазначити, що хеджування потребує певних витрат (сплати комісійних брокерам, премій по опціонах), але все ж таки цей рівень витрат значно нижче, ніж рівень витрат при зовнішньому страхуванню фінансових ризиків. Виділяють наступні види хеджування:

= хеджування з використанням ф”ючерсних контрактів - це проведення протилежних угод з різними видами ф”ючерсних контрактів на фондовій біржі. Принцип механізму хеджування полягає в наступному: якщо підприємство несе фінансові втрати із-за зміни цін на момент поставки як продавець реального активу або цінних паперів, то воно виграє у тих самих розмірах як покупець ф”ючерсних контрактів на таку ж кількість активів або цінних паперів.

= хеджування з використанням опціонів характеризує механізм нейтралізації фінансових ризиків по операціях з валютою, цінними паперами, реальними активами. Ця форма хеджування базується на угоді з премією, яка сплачується за право (але не зобов”язання) продати або купити впродовж передбаченого опціоним контрактом терміну цінні папери, валюту, реальні активи і т.д.

= хеджування з використанням операції “своп” засновані на обміні (покупка –продаж) відповідними фінансовими активами або фінансовими зобов”язаннями з метою покращання їх структури та зниження можливих втрат. Виділяють:

• Валютний своп – обмін зобов”язань в одній валюті на відповідні зобов”язання в іншій валюті;

• Фондовий своп – зобов”язання перетворити один вид цінних паперів в інший;

• Процентний своп – обмін боргових фінансових зобов”язань з фіксованою процентною ставкою на зобов”язання з плаваючою процентною ставкою і т.д.

4. Диверсифікація передбачає розділення ризиків і зниження ступеню їх концентрації. Виділяють наступні напрямки диверсифікації:

= диверсифікація видів фінансової діяльності підприємства, наприклад, здійснення реального інвестування, формування портфелю довгострокових фінансових інвестицій, поточних фінансових інвестицій, формування кредитного портфелю;

= диверсифікація валютного портфелю, тобто вибір зовнішньоекономічних операцій у різних валютах;

= диверсифікація депозитного портфелю, тобто розташування крупних сум грошових коштів в декількох банках;

= диверсифікація кредитного портфеля;

= диверсифікація портфеля цінних паперів;

= диверсифікація портфеля реальних інвестицій.

Слід зазначити, що недоліком цього механізму нейтралізації ризику є те, що він не сприяє усуненню систематичних ризиків (податкового, інфляційного) і тому є обмеженим для використання.

5. Розподіл ризиків. Цей механізм заснований на частковій їх передачі партнерам по окремих фінансових операціях. Основними напрямками розподілу ризиків є наступні:

= розподіл ризиків між учасниками інвестиційного проекту

= розподіл ризику між учасниками лізингової операції

= розподіл ризику між підприємством та постачальниками сировини

= розподіл ризику між учасниками факторингової операції і т. д.

Ступінь розподілу ризиків залежить від умов відповідного контракту між партнерами.

6. Самострахування ризику. Цей механізм передбачає резервування підприємством частини фінансових ресурсів з метою подолання негативних фінансових наслідків окремих фінансових ризиків. Основними напрямками самострахування є:

= створення резервного фонду підприємства, який формується у відповідності з законодавством та статутом підприємства;

= формування цільових резервних фондів ( наприклад, фонд страхування цінового ризику, фонд уцінки товарів, фонд погашення безнадійної дебіторської заборгованості);

= формування страхових запасів матеріальних та фінансових ресурсів по окремих елементах обігових активів (запаси грошових коштів, сировини, готової продукції);

=нерозподілений залишок прибутку, який отримано в поточному періоді.