Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
онспект_лекций_Фин_менеджмент.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

1. Аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства в попередньому періоді.

Сутність цього аналізу зводиться до наступного:

= оцінки загального обсягу формування власних фінансових ресурсів та динаміки питомої ваги власних фінансових ресурсів в загальному обсязі фінансових ресурсів підприємства

= оцінка та аналіз джерел формування власних фінансових ресурсів

= оцінка достатності власних фінансових ресурсів підприємства в попередньому періоді на основі розрахунку коефіцієнту самофінансування.

2. Визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах.

Ця потреба включає фінансові ресурси, які сформовані як за рахунок внутрішніх джерел, так і за рахунок зовнішніх джерел. Реалізація цього етапу базується на наступній методиці розрахунку планової потреби у власних фінансових ресурсах (Пвфр):

Пвфр = (ПК*ПВвк) – ВКпоч + Пспож,

де ПК – загальна потреба підприємства в капіталі на кінець планового періоду, ПВвк – частка власного капіталу на початок планового періоду в долях одиниці, ВКпоч - сума власного капіталу на початок планового періоду, Пспож – сума прибутку, що планується спрямувати на споживання в плановому періоді.

3. Оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел.

Така оцінка відбувається на основі розрахунку вартості кожного складового елементу власного капіталу і дозволяє зробити вибір стосовно найбільш ефективних форм та джерел залучення власних фінансових ресурсів.

4. Забезпечення максимізації обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел.

Реалізація цього етапу пов”язана з використанням резервів підвищення обсягів залучення основних внутрішніх джерел фінансування – чистого прибутку та амортизаційних відрахувань.

Що стосується резервів підвищення чистого прибутку, то одним з них є застосування механізму управління операційним прибутком підприємства, який носить назву “операційний леверідж”. В загальному вигляді дія цього механізму полягає в наступному: наявність у складі операційних витрат підприємства постійних витрат призводить до того, що при зміні обсягів реалізації продукції підприємства сума операційного прибутку змінюється певними темпами.

Якими саме темпами буде змінюватись операційний прибуток, буде залежати від того, яку частку в загальному обсязі витрат підприємства займають постійні витрати. Ця частка представляє собою так званий “коефіцієнт операційного леверіджу” (КОЛ) і формульно визначається так:

КОЛ = Впост : ЗВ,

де Впост – сума постійних витрат підприємства, ЗВ – сума загальних операційних витрат підприємства.

Чим вище значення коефіцієнту операційного леверіджу, тим більшими темпами буде зростати операційний прибуток в порівнянні з темпами приросту обсягів реалізації продукції. Кількісно співвідношення між темпами приросту операційного прибутку та темпами приросту обсягів реалізації продукції підприємства визначається за допомогою показника “ефекту операційного леверіджу” (ЕОЛ), який визначається так:

ЕОЛ = ОП : ОР,

де : - темп приросту операційного прибутку підприємства у %, – темп приросту обсягу реалізації продукції у %. Графічна ілюстрація операційного леверіджу наведена на рисунку 5.2.

Рисунок 5.2. Ілюстрація операційного леверіджу.

ВР – виручка від реалізації, ОП – операційний прибуток, ОЗ – операційні збитки, ОВ – операційні витрати, ПВ – постійні витрати.

Але слід приймати наступні особливості прояву ефекту операційного леверіджу:

1. Позитивний вплив ефекту проявляється лише після того, як підприємство досягло точки беззбитковості своєї діяльності.

2. Після перетину точки беззбитковості, чим вище частка постійних витрат підприємства у загальному їх обсязі, тим більшим буде ефект операційного леверіджу (тобто приріст прибутку при нарощуванні обсягів діяльності). Це положення підтверджується графіками на рисунку 5.2. У другому випадку (рис. 5.2., В) при однакових темпах зростання обсягів реалізації продукції сума операційного прибутку зростає більш високими темпами, ніж у першому випадку (рис. 5.2.,А).

3. У випадку зниження обсягів реалізації продукції ефект операційного леверіджу проявляється в зворотному напрямку: при зниженні обсягів реалізації продукції ще більшими темпами буде знижуватись операційний прибуток підприємства. Величина такого зниження буде залежати від значення коефіцієнту операційного леверіджу – чим вище його значення, тим більш високими темпами буде зменшуватись сума валового прибутку в порівнянні з темпами зниження обсягів реалізації.

Знання цих залежностей дає можливість прийняття управлінських рішень щодо збільшення обсягів генерування чистого прибутку підприємства.

Що ж стосується максимізації амортизаційних відрахувань, то вона може здійснюватись за рахунок використання методів прискореної амортизації, але слід мати на увазі, що використання цих методів одночасно сприяє зменшенню суми чистого прибутку. Тому в якості критерію при пошуку резервів зростання власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел є наступна залежність:

ЧП – плановий обсяг чистого прибутку, АМВ – планова сума амортизаційних відрахувань, ВФРмакс – максимальна сума власних фінансових ресурсів, що сформовані за рахунок внутрішніх джерел.