60. Держава як гарант забезпечення умов для підприємницької діяльності. Нові тенденції у взаємовідносинах суспільства та бізнесу.

Державне регулювання підприємництва є напрямом державної політики, спрямованим на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та способом, що встановлюються Конституцією та законами України.

Державні органи на різних рівнях впливають на підприємницьку діяльність, тому результати її здійснення залежать від держави.Основними принципами державної політики є створення сприятливих умов для розвитку підприємництва, зокрема забезпечення:системності та комплексності механізмів державного регулювання роз¬витку підприємництва;цілеспрямованості та адресності підтримки суб'єктів підприємництва шляхом вибору пріоритетів та концентрації ресурсів для їхньої реалізації;рівноправного доступу суб'єктів підприємництва усіх форм власності до фінансових, матеріальних, природних, інформаційних та інших ресурсів.

Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи податкову та фінансово-кредитну політику (включаючи встановлення ставок податків і процентів по державних кредитах, податкових пільг, цін і правил ціноутворення, цільових дотацій, валютного курсу, розмірів економічних санкцій); державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи; науково-технічні, економічні та соціальні республіканські регіональні програми; договори на виконання робіт і поставок для державних потреб. Втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених законодавством України прав державних органів щодо здійснення контролю за діяльністю підприємців. Не допускається прийняття державними органами актів, які визначають привілейоване становище суб'єктів підприємницької діяльності однією з форм власності щодо суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності.

Як показує практика України, монополія влади вже не є достатньою умовою для захисту позицій великого капіталу. Експерти доходять висновку, що головним результатом «помаранчевої» революції є заміна адмінресурсу політичним ринком, на якому політики просувають свої продукти – ідеї, гасла та інші елементи своїх програм. «Як і на звичайному ринку, – образно зазначає експерт В. Дубровський, – вибирає переможця, в кінцевому рахунку, споживач – Його Величність Виборець». Це неминуче змусить Партію регіонів співвідносити свої дії з вимогами суспільства, а уряд Януковича – вести постійний діалог з суспільством.

Україна переживає досить бурхливий процес перебудови. На цей час ще важко робити прогнози про те, яким шляхом розвиватиметься країна, і якого формату набуде система взаємовідносин «великий капітал – влада – суспільство». Залежно від розвитку подій можна прогнозувати два основних сценарії.

Перший сценарій – радикальний розвиток подій за аналогом з «помаранчевою» революцією. Рух назад – це не лише реставрація системи «кучмізму», а й реставрація кризи, що, в остаточному підсумку, призвела Україну до радикального способу її подолання. Не обов’язково подолання кризи відбуватиметься шляхом чергової «кольорової» революції. Проте досить імовірним є загострення протиріч на тлі протестних акцій населення, блокування роботи органів влади і т.п. (так звана охлократія). І все це триватиме до нових виборів, що набудуть такого ж загостреного політичного характеру, як і вибори Президента в 2004 р.

Другий сценарій – еволюційний. Україна ввійде у стабільний режим розвитку, якщо нова правляча партія сприйме позитивні цінності, привнесені «помаранчевою» командою. Мова йде про напрямки глобальної орієнтації, формування громадянського суспільства й подальшу лібералізацію економіки. Набутий досвід «помаранчевої» революції, її певні негативні наслідки спонукають політичні партії до пошуку консенсусу. Тим більше, що рух європейським цивілізаційним шляхом значною мірою відповідає також й інтересам великого капіталу, що одержав владу.