29. Оцінка окремих елементів власного капіталу корпорації.

Оцінка вартості власного капіталу має ряд особливостей, основними з яких є: а) необхідність постійного коригування балансової суми власного капіталу в процесі здійснення оцінки.  б) оцінка вартості нового власного капіталу, що залучається, носить ймовірний характер. Залучення основної суми власного капіталу контрактних зобов’язань не містить (за винятком емісії привілейованих акцій), а є лише розрахунковими плановими величинами, що можуть бути скориговані за результатами майбутньої господарської діяльності; в) суми виплат власникам капіталу входять до складу оподаткованого прибутку, що збільшує вартість власного капіталу порівняно з позиковим.

г) залучення власного капіталу пов’язано з більш високим рівнем ризику інвесторів, що збільшує його вартість на розмір премії за ризик. Це пов’язано з тим, що претензії власників основної частини цього капіталу (за винятком власників привілейованих акцій) задовольняються при банкрутстві підприємства в останню чергу; д) залучення власного капіталу не пов’язано, як правило, із поворотним грошовим потоком за основною його сумою, що визначає вигідність використання цього джерела підприємством, незважаючи на більш високу його вартість.. До базових елементів такої оцінки й управління вартістю власного капіталу належать: 1. Вартість функціонуючого власного капіталу. 2. Вартість нерозподіленого прибутку останнього звітного періоду. 3. Вартість додаткового акціонерного капіталу, що залучається: – привілейованих акцій; – простих акцій (додаткових паїв).

30. Етапи формування емісійної політики корпорації.

Емісійна діяльність підприємства охоплює широкий спектр проблем, що виходять за рамки фінансового менеджменту. Тому, розглядаючи питання емісійної політики підприємства як форми залучення власних фінансових ресурсів з зовнішніх джерел, ми введемо ряд обмежень.

По-перше, емісійна політика підприємства у варіанті, що розглядається, буде обмежена питаннями емісії тільки акцій — основного джерела формування власного капіталу на фондовому ринку (питання емісії облігацій та інших боргових цінних паперів підприємства в цьому розділі розглядатися не будуть).

По-друге, з переліку питань, що розглядаються, буде виключено акціонування приватизованих державних підприємств. їх корпоратизація являє собою лише зміну форм власності з державної на акціонерну без додаткового залучення реального капіталу.

По-третє, ми обмежимося розглядом лише фінансових аспектів емісійної політики, не торкаючись організаційних та інших її питань (друку бланків акцій, реєстрації випуску, публікації емісійного проспекту тощо).

Розробка ефективної емісійної політики підприємства охоплює такі етапи:

Дослідження можливостей ефективного розміщення емісії акцій, що передбачається. Рішення про передбачену первинну (при перетворенні підприємства в акціонерне товариство) або додаткову (якщо підприємство вже створене у формі акціонерного товариства і потребує додаткового притоку власного капіталу) емісію акцій можна прийняти лише на основі всебічного попереднього аналізу кон'юнктури фондового ринку та оцінки інвестиційної привабливості своїх акцій.

Визначення мети емісій. У зв'язку з високою вартістю залучення власного капіталу з зовнішніх джерел цілі емісії повинні бути достатньо вагомими з позиції стратегічного розвитку підприємства і можливостей суттєвого підвищення його ринкової вартості в наступному періоді. Основними з таких цілей, якими керується підприємство, застосовуючи це джерело формування власного капіталу, є:

а) реальне інвестування, пов'язане з галузевою (підгалузевою) та регіональною диверсифікацією виробничої діяльності (створення сітки нових філіалів, дочірніх фірм, нових виробництв з великим об'ємом випуску продукції тощо);

б) необхідність суттєвого покращення структури використованого капіталу (підвищення частки власного капіталу з метою зростання рівня фінансової стійкості; забезпечення більш високого рівня власної кредитоспроможності та зниження за рахунок цього вартості залучення запозиченого капіталу; підвищення ефекту фінансового леверіджу тощо);

в) заплановане поглинання інших підприємств з метою одержання ефекту синергізму (участь у приватизації сторонніх державних підприємств також може розглядатися як варіант їх поглинання, якщо при цьому забезпечується придбання контрольного пакету акцій або переважна частка в установчому фонді);

г) інші цілі, що потребують швидкої акумуляції значного об'єму власного капіталу.

Визначення об'єму емісії. При визначенні об'єму емісії необхідно виходити з раніше розрахованої потреби в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел.

Визначення номіналу, видів та кількості емітованих акцій.

Номінал акцій визначається з урахуванням основних категорій очікуваних їх покупців (найбільші номінали акцій орієнтовані на їх придбання інституціональними інвесторами, а найменші — на придбання населенням). У процесі визначення видів акцій (простих та привілейованих) встановлюється доцільність випуску привілейованих акцій; якщо такий випуск визнаний доцільним, то встановлюється співвідношення простих та привілейованих акцій (при цьому слід мати на увазі, що відповідно до чинного законодавства частка привілейованих акцій не може перевищувати 10 % загального об'єму емісії). Кількість емітованих акцій визначається, виходячи з об'єму емісії та номіналу однієї акції (у процесі однієї емісії може бути встановлений лише один варіант номіналу акцій).

Оцінка вартості залученого акціонерного капіталу. Відповідно до принципів такої оцінки, вона здійснюється за двома параметрами: а) передбаченим рівнем дивідендів (він визначається, виходячи з обраного типу дивідендної політики); б) витрат з випуску акцій та розміщення емісії (приведених до середньорічного розміру). Розрахункова вартість залученого капіталу порівнюється з фактичною середньозваженою вартістю капіталу та середнім рівнем ставки відсотка на ринку капіталу. Лише після того приймається остаточне рішення про здійснення емісії акцій.

Визначення ефективних форм андеррайтинга. Для того, щоб швидко та ефективно провести відкрите розміщення емітованого об'єму акцій, необхідно визначити склад андеррайтерів, узгодити з ними ціни початкового котирування акцій та розмір комісійної винагороди, забезпечити регулювання об'ємів продажу акцій відповідно до потреб у потоці надходження фінансових засобів, що забезпечують підтримку ліквідності вже розміщених акцій на початковому етапі їх обертання.