12. Структура капіталу корпорації і оцінювання ризику.

Вивчення проблеми формування структури капіталу передбачає вивчення двох понять: 1) підприємницький ризик (Business risk), тобто ризик вкладення коштів в активи корпорації, що не має бор­гів; 2) фінансовий ризик (Financial risk), що доповнює підприємницький. Фінансовий ризик стосується тільки власників звичайних акцій як результат формування капіталу через випуск облігацій і привілейованих акцій.

Підприємницький ризик являє собою невизначеність в одержанні майбутнього доходу від основної діяльності, тобто прибутку до сплати процентів і податків. Він зумовлений низкою факторів: 1) змінами попиту на продукцію корпорацій; 2) змінами цін на продукцію, що реалізується; 3) коливаннями цін на сировину, напівфабрикати та ін.; 4) здатністю корпорації змінити ціни на випуск своєї продукції залежно від змін попиту на товари та послуги, що купуються; 5) можливістю настання такого випадку, коли товар перестає користуватися попитом на ринку; 6) високим операційним левериджем (операційною залежністю).

Важливість того чи іншого фактора залежить від галузі господарства з її специфічною технологією, розвитком ринків, політикою в галузі цін тощо. Деякі фактори корпорація може певною мірою регулювати, наприклад, розмір продажу, ціни на продукцію, що реалізується.

Особливе місце серед чинників, що визначають підприємницький ризик, посідає так званий операційний леверидж (operating leverage). Він відображає залежність прибутку від рівня постійних фіксованих витрат виробництва. До них відносять платежі за оренду приміщень, устаткування, страхування майна, платню адмі­ністративному персоналу та ін. 

За решти рівних умов чим вищі постійні витрати корпорації, тим вищий підприємницький ризик, оскільки навіть невелике підвищення витрат понизить дохід від основної діяльності. Фактор операційного левериджу використовується під час бюджетування капіталу. На вибір проекту інвестицій впливають багато чинників, у тому числі і розміри постійних витрат корпорації.

Поняття «операційний леверидж» розкриває операційну залеж­ність зростання прибутку від постійних активів і пов’язаних з ними постійних витрат виробництва. Для визначення такої залеж­ності використовується метод, відомий у літературі як побудова графіка беззбитковості і знаходження точки беззбитковості (break-even-point). Точка беззбитковості визначається за формулою: = FC/(P-VC), де FC — постійні витрати; Р — ціна одиниці виробу; VC — змінні витрати на одиницю виробу; Р – VC — (contribution margin) частка постійних витрат у доларі продажу.

Фінансовий ризик виникає як додаток до підприємницького у тих корпорацій, що формують структуру капіталу з залученням позичкових коштів. У кінцевому підсумку його несуть тільки акціонери, що володіють звичайними акціями. Сутність фінансового ризику полягає в тому, що фактична норма прибутку в корпорацій, які використовують позички, знижується порівняно з очікуваною, якщо очікуваний прибуток скоротився.

13. Поняття оптимальної структури капіталу корпорації та чинники, що впливають на неї.

Оптимальною називається така структура капіталу, за якої досягається максимальна вартість корпорації на фінансовому ринку за мінімальної ціни капіталу. Не може бути якихось загальних рекомендацій для досягнення оптимізації в структурі капіталу. Кожна корпорація прагне до ідеалу. Але в умовах ризику і невизначеності він, очевидно, недосяжний, або ідеальне співвідношення з’являється на якийсь певний період. Проте фінансові менеджери завжди будуть прагнути залучити капітал за нижчою ціною і намагатися підвищити курс корпоративних цінних паперів на фінансовому ринку.

Для визначення оптимальної структури капіталу використовується формула середньозваженої ціни капіталу (Weighted Average Cost of Capital — WACC). Вона виведена з моделей Міллера—Модільяні. Оптимальна структура капіталу досягається за таких умов: 1)маржинальні витрати за кожним джерелом фінансів мають бути однакові; 2)має бути оптимальне співвідношення міжкредитним і акціонерним капіталом при досягненні максимальної ринкової вартості акцій.