- •1.Сутність, мета та функції фінансів корпорацій
- •2.Управління фінансами корпорації: сутність, принципи, функції.
- •3.Фінансові аспекти корпоративного управління.
- •4.Фінансова звітність корпорації: зміст, склад та особливості
- •5. Форми фінансової звітності корпорації.
- •6. Методи аналізу фінансової звітності корпорації.
- •7. Порядок і особливості формування власного капіталу корпорації.
- •8. Акціонерний капітал корпорації: його складові та механізм формування.
- •9. Оцінка окремих елементів власного капіталу корпорації
- •10. Етапи формування емісійної політики корпорації.
- •11. Поняття та теорії структури капіталу корпорації.
- •12. Структура капіталу корпорації і оцінювання ризику.
- •13. Поняття оптимальної структури капіталу корпорації та чинники, що впливають на неї.
- •14.Сутність і особливості дивідендної політики корпорації.
- •15. Теорії дивідендної політики.
- •17. Коефіцієнтний метод оцінки результатів дивідендної політики корпорації
- •18. Методичний інструментарій оцінювання вартості грошей з урахуванням фактору часу.
- •19. Механізм оцінювання корпоративних цінних паперів.
- •20. Оцінювання вартості капіталу корпорації.
- •21. Методи оцінювання вартості корпорації.
- •22. Корпорації на ринку капіталів: роль і можливості.
- •23. Використання корпораціями комерційних і похідних цінних паперів.
- •24. Державне регулювання випуску і обігу корпоративних цінних паперів в різних країнах.
- •25.Зовнішнє фінансове середовище і його вплив на управління корпоративними фінансами.
- •26. Зарубіжний досвід розвитку фінансових відносин в корпораціях.
- •27. Власний капітал корпорації.
- •29. Оцінка окремих елементів власного капіталу корпорації.
- •30. Етапи формування емісійної політики корпорації.
- •31.Методичні підходи до вимірювання структури капіталу корпорації.
- •Коефіцієнт покриття процентних платежів прибутком.
- •32. Політика корпорації щодо оптимізації структури капіталу.
- •Етапи оптимізації структури капіталу.
- •33.Юридичні і фінансові обмеження, інвестиційні можливості корпорації.
- •34.Форми дивідендних виплат.
- •35.Порядок і терміни виплати дивідендів.
- •36.Планування зовнішніх джерел фінансування корпорації.
- •37.Планування внутрішніх джерел фінансування залежно від дивідендної політики корпорації.
- •38. Ціна капіталу та ризик.
- •39.Способи збільшення і зменшення статутного капіталу ат
35.Порядок і терміни виплати дивідендів.
Процедура дивідендних виплат
Кожна корпорація розробляє процедуру дивідендних виплат, яка зводиться до визначення: 1)дати декларації (declaration date); 2)дати реєстрації власників акцій (holder-of-record date); 3)дати початку продажу акцій без дивідендів (ex-dividend date); 4)дати виплати дивідендів (payment date).
Рада директорів корпорації визначає день декларації, тобто повідомляє дату виплат і суму регулярних дивідендів. Корпорація виплачує дивіденди всім акціонерам, які зареєстровані на встановлену дату. У тому разі, якщо акція продана іншій особі до дати реєстрації, дивіденди будуть виплачені першому власнику. Дату початку продажу акцій без дивідендів визначають брокерські компанії і фондові біржі. Вона встановлюється за чотири робочих дні до дати реєстрації. Установлення дати забезпечує порядок під час виплати дивідендів. Особи, котрі купили акції на вторинному ринку за чотири робочі дні до реєстрації, одержують право на дивіденд. Якщо особа купує акцію після цієї дати, вона не одержує дивіденду, тому що акція придбана без нього (ex-dividend). Чотири робочі дні в цьому разі визначені для переміщення платіжних документів із продажу акцій. У день виплати корпорація телеграфом або в інший спосіб розсилає дивідендні чеки акціонерам.
Методи проведення дивідендної політики
Дивідендна політика, що називається «залишковою» (residual), широко застосовується на практиці. Вона передбачає чотири послідовні кроки в прийнятті рішень з приводу коефіцієнта виплати дивідендів. 1)Перший — складання оптимального бюджету інвестицій. 2)Другий — визначення суми оплаченого капіталу, яку необхідно включити в бюджет капітальних вкладень. 3)Третій — максимальне використання для фінансування нерозподіленого прибутку. 4)Четвертий — виплата дивідендів тільки в тому разі, якщо прибуток одержаний у такому розмірі, який вимагається для забезпечення оптимального бюджету.
Слово «залишковий» (residual) означає «залишений понад» (якоїсь певної суми), тому залишкова політика полягає в тому, що дивіденди виплачуються із «залишку» прибутку, після формування фондів, необхідних для розширення виробництва.
36.Планування зовнішніх джерел фінансування корпорації.
Фінансування розвитку, розширення виробництва здійснюється за рахунок не тільки внутрішніх, а й зовнішніх джерел. До них належать емісія зобов’язань різної форми і термінів, випуск акцій. Розрахунок зовнішніх джерел на планований фінансовий рік здійснюється за такою формулою. Необхідні зовнішні фінансові фонди = A/S1*(deltaS) – L/S1 *(deltaS) – PS2(1-D), де А — активи базового року; L — зобов’язання (борги) базового року; S1 — продаж базового року; (DS) — плановий приріст продаж; S2 — прогноз продаж на планований рік; Р — дохідність продаж, %; D — коефіцієнт дивідендних виплат. Формула складається з трьох блоків. Перший — визначає суму необхідних активів у планованому році. Другий — приріст внутрішніх джерел за рахунок приросту кредиторської заборгованості і нарахованої суми. Третій — приріст нерозподіленого прибутку. Із суми необхідних активів відраховуються плановані внутрішні джерела. Сума, що залишилася, являє собою зовнішні джерела. Із цього слід зробити висновок, що, визначаючи нову емісію корпоративних цінних паперів, фінансовий відділ корпорації повинен старанно визначити свої можливі внутрішні ресурси.