37.Планування внутрішніх джерел фінансування залежно від дивідендної політики корпорації.

Кінцевою метою корпорації, як ми вже неодноразово зазначали, є зростання добробуту акціонерів. У фінансових планах визначаються темпи економічного зростання, необхідні для досягнення цієї основної мети. Для визначення можливостей економічного зростання розраховуються два коефіцієнти: коефіцієнт внутрішнього зростання і коефіцієнт стійкого зростання. Коефіцієнт внутрішнього зростання визначає можливості самофінансування, тобто забезпечення розвитку корпорації тільки за рахунок внутрішніх джерел, без залучення зовнішніх. Коефіцієнт внутрішнього зростання складний, оскільки для його визначення використано два коефіцієнти: прибутковості активів і реінвестування (капіталізації) чистого прибутку; формула для його розрахунку така: = коеф-т приб-ті активів*b/1-( коеф-т приб-ті активів*b).. Коефіцієнт прибутковості активів визначається за формулою: = чист.прибуток/ заг-на сума активів*100%. Коефіцієнт реінвестування (капіталізації) чистого прибутку, позначений у формулі коефіцієнта внутрішнього зростання буквою b, визначається за формулою: = нерозподілений приб/чист.прибуток або 1 – Коефіцієнт дивідендних виплат. Крім коефіцієнта внутрішнього зростання, визначається також коефіцієнт стійкого зростання, що відображає максимально можливий темп економічного розвитку корпорації за рахунок внутрішніх і зовнішніх (за винятком випуску нових акцій) джерел. У розд. 7 і 8 ми ознайомимо читача з причинами, через які корпорація, вишукуючи джерела фінансування, ставить на останнє місце випуск нових акцій. Коефіцієнт стійкого зростання також складний, оскільки для його визначення використовуються два коефіцієнти: прибутковості власного капіталу і реінвестування (капіталізації) — b. Він визначається за формулою: = коеф-т приб-ті власн.кап.*b/1-( коеф-т приб-ті власн.кап.*b). Розглянуті вище коефіцієнти залежать не тільки від прибутковості активів або капіталу, а й від коефіцієнта реінвестування, тобто від тієї частини чистого прибутку, що залишається в компанії після виплати

дивідендів. Тому дивідендна політика є дуже важливим чинником у визначенні фінансування економічного зростання корпорації.

38. Ціна капіталу та ризик.

 Поняття  ризику  характеризує невизначеність настання  певних подій  у  майбутньому,  а  ступінь  ризику  відображає  міру  цієї невизначеності.  Комерційний ризик характеризує  невизначеність  в успішній  реалізації стратегій фірми та в досягненні цілей  фірми.Цей  ризик  включає в себе ризики, пов'язані з майновим становищем підприємства,   його   виробничою   та   фінансовою    діяльністю. Комерційний ризик характеризує загрозу настання таких  подій,  які будуть протидіяти успішній діяльності фірми.      Деякі   несприятливі   для   бізнесу   події   можуть    бути малоймовірними  і  мати  зовнішній  характер,  наприклад   пожежа, землетрус,  погіршення політичної чи економічної  ситуації.  Таких подій  важко  уникнути, а отже, важко уникнути чи суттєво  знизити рівень відповідних їм ризиків.      Розглянемо  основну  частину  комерційних  ризиків,  а   самефінансові   ризики,  які  пов'язані  з  невизначеністю   майбутніх фінансових   результатів  діяльності  підприємства,  або,   іншими словами, з прийняттям фінансових рішень в умовах невизначеності.      Фінансовий   ризик   —  це  ризик  не  отримати   задовільний фінансовий  результат.  Оскільки прибуток  є  основним  фінансовим результатом будь-якої підприємницької діяльності, фінансовий ризик можна   трактувати   як   невизначеність  в  отриманні   майбутніх прибутків.  Це  не  лише  ризик отримати прибуток  від  фінансової діяльності, менший від запланованого, чи зазнати збитків. Це також ризик  не  використати сприятливу ситуацію на ринку,  тобто  ризик упущених можливостей.      Фінансові   ризики   є  основними  в  діяльності   фінансових інститутів  і  посідають чільне місце в діяльності підприємницьких структур.  Основними  видами  фінансової  діяльності  є  залучення грошових   коштів   та   інвестування  їх  у   фінансові   активи. Непередбачуваність процентних ставок та валютних курсів впливає як на  вартість фінансування, так і на дохідність інвестицій. І  якщо для  суб'єктів  господарювання інвестування  коштів  пов'язано  зі створенням  більш менш стабільного за структурою  портфеля  цінних паперів,  для  фінансових  посередників залучені  на  ринку  кошти використовуються як для здійснення торгівлі фінансовими ресурсами, так і для надання іншим суб'єктам ринку фінансових послуг, а також для проведення різноманітних фінансових операцій.      Фінансові   ризики  насамперед  пов'язані   зі   змінами   на фінансовому  ринку та змінами в економіці. (Це можуть  бути  зміни процентних  ставок,  валютних курсів, зміни в  діяльності  галузей cnqond`pqrb`   чи  в  діяльності  конкретних  позичальників.)   До фінансових  ризиків  відносять  кредитний,  процентний,  валютний, галузевий   ризики,  Ризик  ліквідності  та  структури   капіталу, операційні ризики (ризики невиконання угоди партнерами),  а  також ризик   країни.   Різні   види  ризиків  можуть   посилювати   або нейтралізувати один одного.      Ефективна  стратегія  поведінки в  умовах  ризику  дає  змогу суб'єкти  фінансового ринку успішно здійснювати свою діяльність  і досягати  поставлених цілей з найменшими втратами. Така стратегія, яку  можна  назвати  стратегією  управління  ризиком,  полягає  у: виявленні схильності до ризиків; аналізі ризиків та їх оцінюванні; виборі  методів управління ризиком; застосуванні вибраних методів; здійсненні фінансового контролю.