2. Облік природних ресурсів та їх виснаження

До природних ресурсів належать ліс, родовища нафти й газу, мінеральної сировини тощо. У зарубіжних країнах вони є об’єктом купівлі/продажу. У балансі природні ресурси відобра­жаються як довгострокові (позаоборотні) активи («Запаси вугілля», «Запаси нафти й газу», «Ліс»).

Характерними особливостями природних ресурсів є те, що:

1. після видобутку вони стають матеріальними (складськими) запасами;

2. запаси природних ресурсів не відновлюються.

Тому природні ресурси ще називають «виснажувані активи».

Природні ресурси у разі їх придбання оцінюють за фактич­ними затратами на їх придбання. У фактичні затрати, як і придбання основних засобів, входять ціна постачальника, комісійні, брокерські затрати тощо.

Надходження відображають записом, дол.:

Д-т рах. «Природні ресурси» 4 000 000

К-т рах. «Розрахунок з постачальником» 4 000 000

У результаті видобутку природних ресурсів родовища виснажуються, зменшується їхня первісна вартість. Цей процес називають виснаженням і відображають в обліку.

Для обліку виснаження (амортизації) застосовують метод нарахування амортизації — залежно від кількості видобутої про- дукції.

Величину (ступінь) виснаження визначають за формулою:

Фактична собівартість родовища : : Оцінна кількість корисних копалин родовища =

Ставка виснаження на одиницю копалин

Ставка виснаження на одиницю × × Кількість видобутої продукції =

= Витрати на виснаження звітного періоду

Приклад

Компанія інвестувала на придбання родовища кам’яного вугілля 4 млн дол. Згідно з оцінкою, родовище має 8 млн т вугілля. Ліквідаційної вартості немає.

Першого року було видобуто й реалізовано 800 000 т вугілля. Визначити й відобразити суму виснаження:

1. визначимо ставку виснаження на 1 т вугілля:

4 000 000 дол. : 8 000 000 т = 0,50 дол.;

2. визначимо суму виснаження за перший рік експлуатації родовища:

0,50 дол. × 800 000 т = 400 000 дол.

Проводка:

Д-т рах. «Витрати на виснаження» 400 000

К-т рах. «Виснаження (амортизація) родовища» 400 000

Деякі компанії не використовують рахунок «Виснаження» і проводять пряме списання з рахунку «Природні ресурси».

Зазначмо, що природні ресурси, розроблені (видобуті), але не реалізовані в поточному році, відображають як товарно-ма­теріальні запаси. Витрати на виснаження відображають тільки того року, коли видобуту продукцію реалізовано.

Тема 6.

(сем.10)

Тема 6 Облік довгострокових активів

1. Система обліку товарно-матеріальних запасів

2. Методи оцінки товарно-матеріальних запасів

1.Система обліку товарно-матеріальних запасів

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності встановлено в П(С)БО 9 "Запаси". Норми цього Положення застосовуються комунальними підприємствами в частині операцій, які мають місце в їх діяльності, починаючи з 2000 року. Розглянемо ключові норми П(С)БО 9 стосовно діяльності підприємств комунальної галузі. Визнання та класифікація виробничих запасів Виходячи з п.4 П(С)БО 946, запаси слід характеризувати як не грошові оборотні активи, які утримуються для подальшого продажу, перебувають в процесі виробництва або утримуються для споживання під час виробництва послуг, продукції, виконання робіт, а також управління підприємством. Запаси визнаються в обліку і звітності, якщо вони відповідають критеріям визнання активу і підприємство має право на запаси47. Таким чином, визначення запасів охоплює перелік всіх активів, які обліковуються на рахунках класу 2 відповідно до класифікації, наведеної в п.6 Положення48. Класифікація запасів по рахунках для кожного підприємства залежить від місця запасів у процесі виробництва або надання послуг. Для підприємств водо-, теплопостачання та водовідведення найбільш характерною класифікацією запасів з відображенням в робочому плані рахунків є наступна: • 20 "Виробничі запаси" з всіма субрахунками відповідно, окрім 206 та 208; • 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" з субрахунками за видами предметів (далі - МПШ); • 23 "Незавершене виробництво" по субрахунках допоміжного та обслуговуючого господарства; • 28 "Товари". При подальшій класифікації ці групи запасів підрозділяються на підгрупи, а потім -види, сорти, марки, типорозміри тощо в залежності від структури виробничих запасів. На підприємствах класифікацію запасів доцільно оформляти розробкою номенклатури, тобто систематизованого переліку запасів, які використовуються підприємством. В такій номенклатурі кожному найменуванню, розміру, марці і сорту присвоюється номенклатурний номер (шифр), а також вказується одиниця виміру та ціна. В подальшому присвоєний запасам номенклатурний шифр зазначається у всіх первинних документах, що засвідчують їх рух. Така організація обліку запасів покращує якість обліку запасів, попереджує випадки пересортиць і являється обов'язковою умовою автоматизованої обробки інформації по обліку наявності, надходження, використання запасів. При цьому номенклатурний номер використовується як ознака (код), по якому можна визначити номер синтетичного рахунку, субрахунку, групу, підгрупу, найменування матеріалу, його сорт, розмір тощо. Таким чином, одиницею аналітичного обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид)49, тип, сорт, розмір тощо. У місцях зберігання (на складах, в коморах) запаси обліковуються в натуральних одиницях. Для своєчасного і достовірного надання інформації про наявність і рух товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) бухгалтерська служба підприємства повинна забезпечити правильне документальне оформлення та систематичний облік надходження, видачі і переміщення запасів. Практика свідчить, що питанням класифікації, формування номенклатур ТМЦ, документального оформлення на підприємствах приділяється недостатньо уваги. В практиці комунальних підприємств поширена постійна система обліку запасів, яка передбачає безперервне відображення в обліку змін у складі запасів. Всі придбання, використання і продажі (вибуття) запасів записуються прямо на відповідні рахунки класу 2 "Запаси" Плану рахунків. Облік запасів, які не є власністю підприємства і не можуть бути включені у його баланс, але знаходяться на підприємстві в процесі переробки чи на відповідальному зберіганні обліковуються на позабалансовому рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні". Слід звернути увагу на важливість дотримання критеріїв віднесення малоцінних і швидкозношуваних предметів до виробничих запасів. Це запаси, які використовуються на підприємстві не більше одного року, і до них можуть відноситися господарський інвентар, спеціальне оснащення, деякі швидкозношувані інструменти, спеціальний одяг та інші, які підприємство на певних підставах вирішило обліковувати в складі оборотних активів. В обліковій політиці доцільно приводити узгоджену класифікацію виробничих запасів та МПШ, а в додатку до наказу наводити типову номенклатуру запасів, характерну для водопровідно-каналізаційного чи теплопостачального підприємства з метою забезпечення єдиного методологічного підходу до здійснення аналітичного та синтетичного обліку запасів і МПШ. Первісна вартість запасів, їх оцінка при вибутті та відображення в обліку Відповідно до п.8 П(С)БО 9 придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс за первісною вартістю, яка залежить від способу їх надходження на підприємство: придбання за плату чи в обмін на інші активи, внески до статутного капіталу, безоплатне отримання, виготовлення на підприємстві. В п.п. 9-15 П(С)БО 9 встановлено порядок формування первісної вартості запасів в залежності від типу господарської операції. Питання щодо переходу права власності на запаси при їх вибутті вирішується аналогічно тому, як і при надходженні запасів. Згідно з П(С)БО 9 "Запаси" оцінка запасів при їх відпуску у виробництво, продаж та іншому вибутті здійснюється одним із таких методів: 1) ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; 2) середньозваженої собівартості; 3) собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); 4) собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО); 5) нормативних затрат; 6) ціни продажу. Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один з наведених методів. Доцільність використання різних методів оцінки собівартості запасів визначається підприємством. Наприклад, може бути доцільним застосування різних методів визначення собівартості запасних частин, які реалізуються, та таких самих запчастин, що використовуються для власних потреб (ремонт устаткування). Не може бути підставою для застосування різних методів оцінки одного виду запасів різниця в місцезнаходженні запасів та в правилах їх відображення в оподатковуваних операціях. Запаси, які використані підприємством у процесі виробництва комунальної послуги, включаються до її собівартості і відображаються по дебету рахунків 23 "Виробництво" або 91 "Загальновиробничі витрати" чи до витрат періоду і відображаються по дебету рахунків 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут" тощо50. Враховуючи принцип відповідності доходів та витрат, використані або реалізовані запаси відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому визнається дохід від реалізації. Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в виробництво (експлуатацію) виключається зі складу запасів і списується з балансу в момент такої передачі. З метою виробничого контролю і ефективного використання МПШ рекомендується51 організовувати їх подальший оперативний кількісний облік за місцями використання (експлуатації) і за відповідними особами протягом строку їх фактичного використання. В практичному обліку комунальних підприємств досить часто зустрічаються помилки при відображенні операцій з МПШ, деякі з них приведені в додатку 7. В табл. 3.9 наведені бухгалтерські записи відображення в обліку операцій з малоцінними та швидкозношуваними оборотними активами.