Класифікація витрат для прийняття управлінських рішень

Поділ витрат на постійні та змінні здійснюють за ознакою залежності від коливання (зміни) обсягу діяльності (виробництва чи реалізації).

Постійні — це витрати, загальна сума яких не змінюється, залишається постійною в разі зміни обсягу діяльності в межах діючої структури підприємства та потужності виробництва (амор­тизація, зарплата адміністративно-управлінського персоналу, вит­рати на опалення, освітлення, інші управлінські витрати).

Діяльність (кількість продукції)	Загальні постійні витрати	Постійні витрати на одиницю
0	3000	чиста сума збитків 3000
1	3000	3000
5	3000	600
10	3000	300
15	3000	200
20	3000	150

Змінні — витрати, загальна сума яких змінюється пропорційно зміні обсягу діяльності (виробництва, реалізації). До них належать сировина та матеріали, заробітна плата робітників тощо.

Діяльність (кількість продукції)	Змінні витрат на одиницю	Загальні змінні витрати
0	200	0
1	200	200
5	200	1000
10	200	2000
15	200	3000
20	200	4000

Загальну суму витрат на обсяг діяльності визначають формулою, що відображає поведінку та функцію витрат:

де — уся собівартість випущеної продукції;

а — змінні витрати на одиницю продукції;

x — обсяг виробництва;

b — загальна сума постійних витрат.

Собівартість одиниці продукції: або

• Релевантні витрати — це витрати, що залежать, спонукаються або зумовлюються прийнятим управлінським рішенням.

• Нерелевантні витрати — це витрати, що не залежать від прийняття нового рішення.

Наприклад, компанія вирішує проблему — виготовляти деталь «х» самостійно чи купувати її в постачальника. Розрахунок собівартості однієї деталі дав таку інформацію, дол.: прямі матеріали — 20; пряма зарплата — 15; змінні накладні витрати — 5; постійні накладні витрати — 10. Разом — 50.

Постачальник запропонував за одну деталь 46 дол. Яке рішення прийняти?

Релевантний підхід буде таким.

Ціна постачальника (релевантні витрати) — 46 дол.

Постійні накладні витрати (нерелевантні, які існують незалеж­но від прийнятого рішення) — 10 дол. Разом — 56 дол.

Висновок: слід прийняти рішення виготовляти деталь «х» самостійно.

• Маржинальні витрати — це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції або додаткової її партії.

• Середні витрати (середня собівартість) — це частка від ділення всієї суми витрат на кількість продукції, випущеної за період.

Кількість виробленої продукції	Загальні витрати	Витрати на одиницю продукції
		середні (2:1)	маржинальні
10	40 000	4000	–
11	43 000	3909	43 000 – 40 000 = 3000
12	46 000	3833	46 000 – 43 000 = 3000
13	50 000	3846	50 000 – 46 000 = 4000
14	54 000	4153	54 000 – 50 000 = 4000

У межах використання нормальної потужності виробництва маржинальна собівартість додатково виготовленої одиниці продук­ції формується тільки змінними витратами, але такі витрати на одиницю продукції можуть зрости, якщо це потребуватиме позаурочного часу (вища оплата праці). Якщо ж виготовлення додаткової партії продукції вимагає запровадження іншого устаткування та збільшення кількості робітників, — маржинальні витрати можуть зрости за рахунок як постійних, так і змінних витрат.

• Загальні витрати — це сукупність витрат підприємства на виробництво продукції і за основними, і за додатковими замовленнями, що надійшли від клієнтів. Виходячи із загальних витрат і доходів від реалізації всієї продукції, визначають загальний фінансовий результат діяльності.

• Диференційні витрати — витрати, що становлять різницю між альтернативними рішеннями. Наприклад, компанія виробляє та реалізує 30 000 од. виробу «А» за ціною 60 дол. Вона хоче опанувати додатковий ринок, для чого необхідно виробити й реалізувати додатково 10 000 од. цієї продукції. Різниця у витратах на виробництво 40 000 і 30 000 од. продукції становить диференційні витрати. Це поняття стосується і доходів підприємства.

• Дійсні витрати — це витрати, що потребують реальної сплати грошей або витрачання інших активів (витрати матеріалів на виготовлення продукції, нарахована оплата праці тощо).

• Можливі витрати — це втрачена вигода, коли вибір і прийняття одного рішення вимагає відмовитися від іншого (альтернативного) рішення.

Приклад. Молодий спеціаліст працює менеджером на фірмі й одержує зарплату 50 000 дол. на рік. Він планує відкрити власну фірму, що принесе йому дохід 250 000 дол. за витрат 160 000 дол. (чистий результат — 90 000 дол.). Але для точного визначення результату слід взяти до уваги також втрачену вигоду (можливі витрати) у розмірі 50 000 дол. (зарплата менеджера), тоді результат буде 40 000 дол. (90 000 – 50 000).