21.4.Сутність соціального проектування

Проектування (від лат. projektus - кинутий вперед) - специфічна діяльність, результатом якої є науково-теоретично і практично обґрунтоване визначення варіантів прогнозованого і планового розвитку нових процесів і явищ. Проектування - одна із форм відображення дійсності, процес створення прообразу (прототипу) об'єкта, явища чи процесу.

Метою проектування є перетворення об'єктивної дійсності, коли створюються (чи передбачається створення) об'єкти, явища, процеси, які б відповідали бажаним якостям.

За своєю сутністю проектування охоплює практично всі сфери діяльності людини і суспільства, тісно взаємодіючи, з однієї сторони, із прогнозуванням, з іншої - з плануванням та іншими функціями управління.

У сучасних умовах зростаючою потребою стає проектування соціальних систем, яке в принципі зводиться до визначення майбутнього стану конкретного соціального об'єкта, процесу в межах певної програми і плану.

Соціальне проектування стало науковою і практичною проблемою не так давно. Ще в 70 pp. XX ст. переважно писали про соціальне планування.

Серед найбільш частих дефініцій проектування, що зустрічаються у вітчизняній і зарубіжній літературі, можна назвати такі:

проектування - пристосування засобів, що є в наявності, для досягнення мети, координація складових частин чи окремих дій для отримання необхідного результату;

проектування - це конструювання варіантів оптимального з так званої мети, майбутнього стану об'єкта;

проектування - це моделювання дій щодо їх здійснення, допоки не з'явиться повна впевненість у кінцевому результаті;

проектування - прийняття рішень в умовах невизначеності.

Узагальнюючи, можна визначити соціальне проектування як конструювання соціальної дійсності.

Основними елементами проектної діяльності, її найважливішими теоретичними категоріями є конструювання, система, об'єкт, суб'єкт проектування, методи соціального проектування, умови проектування, механізми соціального проектування.

Основною метою соціального проектування як специфічної управлінської діяльності є створення проектів. Соціальний проект призначається для відображення майбутнього бажаного стану системи, що виникає внаслідок певних дій людей, за наявності певних фінансових, трудових, матеріальних і інших ресурсів, у тому числі інтелектуальних, пізнавальних, евристичних, ціннісних. Соціальний проект являє собою такий різновид програми, де відображені не тільки актуальні орієнтири, загальні завдання, а й уточнені терміни досягнення конкретних завдань, скоординовані зусилля виконавців на основі глибокого вивчення початкового рівня розвитку об'єкта і використання соціальних нормативів.

Розділ III конкретні технології соціальної роботи із клієнтами різного віку

22. Технології соціальної роботи з дітьми (Шкарупило, 310)

23. Технології соціальної роботи із підлітками (Ніконова, 310)

24. Технології соціальної роботи з молоддю (Солоха, 310)

25. Технології соціальної роботи з обдарованими дітьми та молоддю (Калайджиді, 310)

25.1.Характеристика та ознаки творчої обдарованості

Обдарованість - це система, що розвивається протягом життя якість психіки, яке визначає можливість досягнення людиною більш високих, неабияких результатів в одному або декількох видах діяльності порівняно з іншими людьми.

Обдарована дитина - це дитина, який виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) в тому або іншому виді діяльності.

Обдарованість часто проявляється в успішності діяльності, що має стихійний, самодіяльний характер. Наприклад, захоплений технічним конструюванням дитина може будинку з ентузіазмом будувати свої моделі, але при цьому не проявляти аналогічної активності ні в шкільній, ні в спеціально організованій позашкільної діяльності (гуртку, секції, студії). Крім того, обдаровані діти далеко не завжди прагнуть демонструвати свої досягнення перед оточуючими. Так, дитина, який складає вірші, розповіді, може приховувати своє захоплення від педагога.

В якості однієї з причин відсутності проявів того або іншого виду обдарованості може бути брак необхідних знань, умінь і навичок, а також недоступність (в силу умов життя) предметної області діяльності, відповідної даруванню дитини. Таким чином, обдарованість у різних дітей може бути виражена в більш або менш очевидною формі. Аналізуючи особливості поведінки дитини, викладач, психолог і батьки повинні робити свого роду «допуск» на недостатнє знання про його справжні можливості, розуміючи при цьому, що існують діти, чию обдарованість вони поки не змогли побачити.

Обдарованість у дитячому віці можна розглядати як потенціалу психічного розвитку по відношенню до подальших етапів життєвого шляху особистості.

Виходячи з цього, в практичній роботі з дітьми замість поняття «обдарована дитина» слід використовувати поняття «ознаки обдарованості дітей» (або «дитина з ознаками обдарованості»).

Мотиваційний аспект поведінки обдарованої дитини може бути описаний наступними ознаками:

підвищена виборча чутливість до певних сторонам предметної дійсності (знаків, звуків, кольором, технічних пристроїв, рослин і т.д.) або певних форм власної активності (фізичної, пізнавальної, художньо-виразною і т.д.), що супроводжується, як правило, переживанням почуття задоволення;

підвищена пізнавальна потреба, яка проявляється в ненаситної допитливості, а також готовність за власною ініціативою виходити за межі вихідних вимог діяльності. Яскраво виражений інтерес до тих або інших занять або сферами діяльності, надзвичайно висока захопленість будь-яким предметом, занурена в ту або іншу справу. Наявність настільки інтенсивної схильності до певного виду діяльності має своїм наслідком разючу завзятість і працелюбний. Перевагу парадоксальною, суперечливою і невизначеною інформації, неприйняття стандартних, типових завдань і готових відповідей;

висока вимогливість до результатів власної праці, схильність ставити дуже складні цілі і наполегливість у досягненні, прагнення до досконалості.

Психологічні особливості дітей, що демонструють обдарованість, можуть розглядатися лише як ознаки, які супроводжують обдарованість, але не обов'язково як фактори, її породжують. Блискуча пам'ять, феноменальна спостережливість, здатність до миттєвих обчислень і т.п. самі по собі далеко не завжди свідчать про наявність обдарованості. Тому наявність зазначених психологічних особливостей може служити лише підставою для припущення про обдарованість, а не для висновку про її безумовному наявності.

Слід підкреслити, що поведінка обдарованої дитини зовсім не обов'язково повинно відповідати одночасно всім перерахованим вище ознаками. Поведінкові ознаки обдарованості (інструментальні і особливо мотиваційні) варіативні і часто суперечливі у своїх проявах, оскільки багато в чому залежать від предметного змісту діяльності та соціального контексту. Тим не менш, навіть наявність одного з цих ознак повинно привернути увагу спеціаліста і орієнтувати його на ретельний і тривалий час аналіз кожного конкретного індивідуального випадку.