- •Зауваження та рекомендації до навчального посібника надсилайте на електронну адресу авторського колективу: nt.Zntu@gmail.Com
- •Розділ I теоретичні аспекти соціальної роботи
- •1. Практична діяльність у соціальній роботі
- •1.1.Взаємозв`язок соціальної політики і соціальної роботи.
- •1.2.Професія - соціальна робота.
- •1.3.Об`єкти і суб’єкти соціальної роботи.
- •1.4.Функції, структура, рівні соціальної роботи.
- •1.5.Принципи соціальної роботи
- •2.1.Методи соціальної роботи.
- •2. Методи та форми соціальної роботи. Професійна компетентність
- •2.2.Організаційні форми соціальної роботи.
- •2.3.Зміст та структура професійної компетентності. Ключові групи компетентностей.
- •6.2.Групи клієнтів, що потребують медико-соціальної допомоги
- •6.3.Медико-соціальні заходи, що організуються в закладах соціального обслуговування населення
- •7. Соціально-психологічні методи в соціальній роботі
- •7.1.Галузі психологічної науки, знання яких використовуються в соціальній роботі
- •7.2.Психосоціальна робота - нова галузь практичної психології
- •8. Психологічні аспекти соціальної роботи
- •8.1.Психологічні основи методології соціальної роботи: внутрішня сторона (вигоряння, виснаження)
- •8.2.Соціально-психологічні методи в соціальній роботі
- •8.3.Психосоціальна робота
- •8.3.1.Контрольні питання до теми:
- •9. Правовий інструментарій в соціальній роботі
- •9.1.Державно-правові засади соціальної роботи
- •9.2.Основні нормативні акти щодо питань соціальної роботи
- •9.3. Основні напрямки розвитку законодавчо-правової бази соціальної роботи
- •10. Комунікативна техніка в соціальній роботі
- •10.1.Комунікативна техніка - основа професійної діяльності соціального працівника
- •10.2.Компоненти стилю професійної діяльності спеціаліста
- •10.3.Визначення та функції вербальної та невербальної комунікації в соціальній роботі
- •11. Соціальна адаптація та соціалізація як базові процеси
- •11.1.Сутність соціальної адаптації в соціальній роботі
- •11.2.Активний та пасивний типи адаптаційного процесу
- •11.3.Особливості соціальної адаптації клієнтів в закладах соціального обслуговування населення
- •11.4.Етапи адаптаційного процесу у клієнтів в закладах соціального обслуговування
- •12. Інновації в соціальній роботі
- •12.1.Загальне поняття про інноватику
- •12.2.Основні характеристики нововведення
- •12.3.Типи нововведень
- •Розділ II теоретико-методологічні основи технологій соціальної роботи
- •13. Соціальні технології, їх типологія
- •13.1.Поняття та сутність соціальних технологій
- •13.2.Структура та основні характеристики соціальних технологій
- •13.3.Класифікація соціальних технологій
- •14. Специфіка технологій соціальної роботи
- •14.1.Визначення соціальних технологій в соціальній роботі
- •14.2.Критерії ефективності процесу технологізації соціальної роботи
- •14.3.Умови реалізації соціальних технологій в соціальній роботі
- •15. Прогнозування в соціальній роботі шляхом діагностики
- •15.1.Поняття соціальної діагностики.
- •15.2.Загальна схема методики виконання соціальної діагностики.
- •15.3.Принципи та методи, що використовуються для дослідження соціального об’єкту.
- •16. Профілактичні дії, їх сутність та значення
- •16.1.Сутність соціальної профілактики.
- •16.2.Основні принципи та види соціальної профілактики
- •16.3.Напрямки розвитку соціальної профілактики
- •16.4.Форми профілактики соціальних відхилень. Методи корекції негативного впливу на особистість.
- •17. Соціальна діагностика
- •17.1.Поняття соціальної діагностики
- •17.2.Загальна схема методики виконання соціальної діагностики
- •17.3.Принципи та методи, що використовуються для дослідження соціального об'єкту
- •18. Соціальна реабілітація
- •18.1.Сутність соціальної реабілітації
- •18.2.Мета та завдання соціальної реабілітації
- •18.3.Напрямки соціальної реабілітації: соціально-середовищна орієнтація та соціально-побутова адаптація
- •19. Соціальна опіка та піклування
- •19.1.Поняття та сутність опіки та піклування
- •19.2.Категорії громадян, над якими може бути встановлено опіку.
- •19.3.Категорії громадян, над якими може бути встановлено піклування.
- •20. Соціальні консультування
- •20.1.Поняття та принципи соціального консультування
- •20.2.Види консультативної допомоги
- •20.3.Технології соціального консультування
- •20.4.Фактори успішності проведення соціального консультування
- •21. Соціальне прогнозування, проектування та моделювання
- •21.1.Основи прогнозування в соціальній роботі
- •21.2.Сутність соціального проектування
- •21.3.Сутність, види та функції моделей та моделювання
- •21.4.Сутність соціального проектування
- •Розділ III конкретні технології соціальної роботи із клієнтами різного віку
- •25.2.Типологія обдарованості
- •25.3.Особливості творчої обдарованості та її проблеми у дитини
- •29.2.Типологія сімей
- •29.3.Види соціальної допомоги сім'ям
- •29.4.Основні форми організації соціальної роботи з сім`ями.
- •29.5.Методи та засоби соціальної роботи з сімєю.
- •29.6.Конкретні технології соціальної роботи з сім`ями
- •29.7.Загальні та міждисциплінарні технології й методи у соціальній роботі з сімями.
- •29.8.Критерії ефективності технологій соціальной роботи з сімями
- •29.9.Сучасні тенденції розвитку соціальної роботи з сімєю.
- •29.10.Соціальна профілактика з дітьми, що зазнали сімейного насильства
- •29.11.Соціальна профілактика з дітьми, що зазнали сімейного насильства
- •30. Технології Соціальної роботи з малозабезпеченими та багатодітними сім’ями (Тарасюк)
- •Розділ III конкретні технології соціальної роботи із клієнтами груп соціального ризику
- •31. Професійна діяльність з групами ризику, типологія груп
- •31.1.Основні закономірності формування та чинники, що сприяють формуванню груп «соціально ризику»
- •31.2.Види груп, основні проблеми.
- •32.2.Діагностика стану дитячої інвалідності
- •32. Технології соціальної роботи із дітьми, які мають функціональні обмеження (Кочкіна, 320)
- •32.1.Поняття та моделі дитячої інвалідності
- •32.3.Проблеми інвалідів у різних сферах життя
- •33. Технології соціальної роботи з важковиховуваними дітьми (Козиряцька, 320)
- •33.1.Поняття та ознаки соціальної дезадаптації
- •33.2.Цілі та завдання закладів для дезадаптованих дітей та підлітків
- •33.3.Проблеми бездоглядності та безпритульності неповнолітніх
- •35. Технології соціальної роботи з «дітьми вулиці» (Пархоменко, 320)
- •35.1.«Діти вулиці» та їх шлях до вулиці
- •35.2.Соціально-правові основи захисту дітей, що потребують соціально-педагогічної допомоги
- •35.3.Причини виникнення соціального явища – «діти вулиці»
- •36. Технології соціальної роботи з дітьми-сиротами, позбавленими батьківського піклування, та особами з їх числа (як зразок)
- •36.1.Законодавче визначення сирітства в Україні
- •36.2.Орієнтовний перелік пільг та гарантій сиротам (на прикладі студентів-сиріт у внз)
- •36.3.Технологізація соціальної роботи із сиротами у вищій школі
- •36.4.Контрольні питання до теми
- •Розділ III конкретні технології роботи у різних закладах соціального обслуговування
- •44.2.Програма соціальної підтримки та допомоги військовослужбовцям
- •44.3.Форми соціальної роботи з військовослужбовцями та членами їх родин
- •46. Технології соціальної роботи у пенітенціарній системі (з неповнолтніми, Тимченко, 310)
- •47. Технології соціальної роботи в системі освіти (Савченко, 320)
- •47.1.Роль шкільної соціально-психологічної служби в роботі з сім`ями. Принципи функціонування шкільної соціально-психологічної служби
- •47.2.Напрямки роботи з сімями
- •Досвід впровадження технологій в закладах соціальної сфери україни
- •Закони України:
- •Укази Президента України
- •Розпорядження, доручення кму
- •Постанови Кабінету Міністрів України:
- •Накази Міністерства соціальної політики України
- •53.5.Перелік підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Департаменту
- •Проблеми студентів-сиріт в українських реаліях: спроба соціологічної розвідки
- •Подальша соціалізація випускників внз з числа сиріт у пост-навчальний період (при вході у доросле життя)
- •Додоток б - Питання для самоперевірки
- •Нормативно-правова база, яка регулює соціальну роботу в україні Основна література
- •Резервна література (можливо знадобиться)
33.3.Проблеми бездоглядності та безпритульності неповнолітніх
Безпритульні діти – діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім’ї або дитячі заклади, де вони виховувалися, і не мають певного місця проживання (відповідно до Закону України «Про охорону дитинства»).
Бездоглядні діти – діти, не забезпечені сприятливими умовами для фізичного, духовного та інтелектуального розвитку (матеріальне благополуччя сім’ї, належне виховання, догляд та дбайливе ставлення до дитини, здорова моральна атмосфера тощо). Відповідно дитяча бездоглядність – це послаблення чи відсутність нагляду за поведінкою, розвитком, самопочуттям дитини з боку батьків чи осіб, які їх замінюють.
Феномен безпритульності і бездоглядності дітей, які виховуються в умовах вулиці – багатоаспектний. Дитяча бездоглядність – один із кроків до соціальної дезадаптації, безпритульності. Водночас усі безпритульні діти є бездоглядними. Складність феномена підтверджує неможливість інколи чітко визначити, до якої категорії – «бездоглядна» чи «безпритульна» – належить дитина. Тому під час ідентифікації важливі не стільки наявність певного місця проживання, скільки термін її перебування на вулиці (досвід «вуличного життя»), бажання повернутися у рідну домівку чи державний заклад і можливість реабілітації асоціальних батьків.
На запитання бездоглядною чи безпритульною вважати дитину, яка два роки проживає на вулиці, мандрує з місця на місце, при цьому має домівку, де живуть її батьки-алкоголіки, але не хоче туди повертатися, можна дати відповідь – і бездоглядна, і безпритульна. Тому ці два поняття потрібно розглядати паралельно, не намагаючись у всіх випадках розмежовувати їх.
34. Проблема дитячої безпритульності та бездоглядності не нова для України. На думку вітчизняних вчених, безпритульність є відображенням політико-економічного і культурного стану соціуму, це закономірний наслідок криз перехідного етапу у розвитку країни.
35. Технології соціальної роботи з «дітьми вулиці» (Пархоменко, 320)
35.1.«Діти вулиці» та їх шлях до вулиці
За останніх 10 - 15 років кількість дітей, які більшу частину часу, в тому числі й нічного, перебувають на вулиці, набула значного масштабу. З’явилася нова категорія дітей, яких звично називають «діти вулиці». У державних закладах про них говорять як про безпритульних соціальних сиріт, позбавлених батьківської опіки.
У Законі України «Про охорону дитинства» (2001 р.) визначені поняття «безпритульна дитина», «дитина-сирота».
В Україні спостерігається катастрофічне збільшення кількості дітей, позбавлених батьківського піклування. Із 80 тисяч дітей-сиріт позбавлених батьківської опіки, лише близько 7% - біологічні, тобто реально не мають батьків. Решта — діти, котрі стали сиротами при живих батьках. Частина таких дітей іде жити на «вулицю», і вулиця стає них домівкою.
За визначенням ЮНІСЕФ, «діти вулиці» - це неповнолітні, для яких вулиця стала постійним місцем перебування. Безперечно, дане визначення не охоплює велику кількість дітей, які з різних причин опинилися на вулиці. Адже є й такі, котрі мають домівку, батьків або близьких людей. Паралельно функціонують два поняття: «діти, які працюють на вулиці» і «діти, які живуть на вулиці разом зі своєю сім’єю».
За визначенням Дитячого Фонду Об’єднаних Націй до «дітей вулиці» належать:
діти, які не спілкуються зі своїми сім’ями, живуть у тимчасових помешканнях (покинутих будинках тощо) або не мають взагалі постійного житла і кожен раз ночують у новому місці; їхніми першочерговими потребами є фізіологічне виживання і пошук житла (безпритульні діти);
діти, які підтримують контакт з сім’єю, але через перенаселення житла, експлуатацію та різні види насилля (сексуальне, психічне) проводять більшу частину дня, а іноді й ночі на вулиці (бездоглядні діти);
діти — вихованців будинків інтернатів та притулків, які з різних причин втекли з них і перебувають на вулиці (діти, які перебувають під опікою держави).
Збільшення кількості «дітей вулиці», в першу чергу, зумовлене динамікою сімейного життя. Як зазначалось у доповіді ЮНІСЕФ Незалежної комісії з гуманітарних питань ООН у 1990 році: «Дитина потрапляє на вулицю через те, що її сім’я переживає кризу, і якщо ще не розпалася, то перебуває на межі розпаду».
Починаючи з 1997 року, в Україні проводився ряд досліджень визначення основних характеристик «дітей вулиці», з’ясування їх стилю життя й потреб:
більшість «дітей вулиці» - діти підліткового віку;
хлопчиків на вулиці більше, ніж дівчаток;
більшість підлітків виховується у багатодітних сім’ях;
надто часто «діти вулиці» проживають у нетипових для України сім’ях: без батьків або тільки без матері чи без батька;
серед батьків таких дітей нерідко зустрічаються освічені люди, які мають постійну роботу;
значна частина «дітей вулиці» мають проблеми з найближчими родичами;
значний вплив на прискорення процесу переходу дитини до такого статусу має низьке матеріальне становище сім’ї;
значна частина «дітей вулиці» заробляють гроші самостійно, причому дуже часто «робота» дає гарні прибутки, але є асоціальною: крадіжка, жебракування, надання сексуальних послуг та ін.;
«діти вулиці» часто зазнають експлуатації й насилля з боку ровесників і дорослих на вулиці та вдома;
діти нерегулярно харчуються, часто голодують;
«діти вулиці» вживають алкоголь, наркотики, нюхають клей, палять цигарки.
Реальна ситуація в Україні свідчить, що проблема «дітей вулиці» з’явилася не вчора, але за різних умов вона розвивалася по-різному. Іноді навіть важко пояснити, що спонукає дитину залишити родину, школу, близьких людей і йти на вулицю. Проте, сьогодні можна стверджувати, що існує ряд факторів, які, в основному, дозволяють зрозуміти, чому все частіше діти обирають такий ненадійний і часто небезпечний спосіб життя.
