2.2.Організаційні форми соціальної роботи.

Органи управління соціального обслуговування населення та підвідомчі їм підприємства утворюють єдину державну систему соціального захисту населення.

До системи соціальних служб відносять:

1. Державна система соціальних служб

2. Муніципальна система соціальних служб.

3. Держава підтримує і поощерять розвиток соціальних служб поза залежних від форм власності.

Типи установ соціального обслуговування населення:

1. Територіальні центри соціальної допомоги сім'ї та дітям.

2. Центри соціального обслуговування населення.

3. Соціально-реабілітаційні центр для обслуговування неповнолітніх.

4. Центри допомоги дітям, які залишилися без піклування батьків.

5. Соціальні притулки для дітей і підлітків.

6. Центри психолого-педагогічної допомоги населенню.

7. Центри екстреної психологічної допомоги по телефону.

8. Центри соціальної допомоги вдома.

9. Будинку нічного перебування.

10. Стаціонарні установи соціального обслуговування.

11. Геронтологічні центр.

12. Реабілітаційні центри для дітей з обмеженими можливостями.

13. Геріотріческіе центр.

14. Сімейно-виховні комплекси.

15. Кризові центри для жінок.

16. Кризові центри для чоловіків.

17. Хоспісні установи.

18. Установи по роботі з особами, що вийшли з місць ув'язнення та особами без певного місця проживання.

19. Соціально-оздоровчі центри

20. Спеціальні будинки для ветеранів.

2.3.Зміст та структура професійної компетентності. Ключові групи компетентностей.

Структуру професійної компетентності становлять сукупність об'єктивно-необхідних знань, навчань і навичок, які дозволяють вирішувати задачі професійної діяльності.

Зміст професійної компетентності - включає в себе як впусти базової та спеціального освіти, так і вміння аккомуліровать широкий досвід у практичній діяльності.

Структура професійної компетентності з Бернгорду:

1. Компетентність в теоретичному плані

• Наукові теорії та наукові знання

• Уміння здійснювати з наукової позиції рефлексію, виявляти причини глибинних процесів і давати їм належну інтерпретацію.

• Знаходити належний вихід із ситуації

2. Професійно - практичні навички та вміння:

• Знаходити спрощена способи для виявлення, пояснення й оцінки соціальних процесів.

• Працювати з первинними даними соціальної дійсності.

• Проводити аналіз життєвого простору мікросередовища

• Комуннікатівние вміння

Ключові групи компетентності:

Вивчати:

1. Вміти отримувати користь з досвіду.

2. Організовувати взаємозв'язок своїх знань і впорядковувати їх.

3. Організовувати свої собсвенно прийоми вивчення.

4. Вміти вирішувати проблеми

5. Самостійно займатися своїм навчанням.

Шукати:

1. Запитувати різні бази даних.

2. Опитувати оточення.

3. Консультуватися у експертів.

4. Отримувати інформацію.

5. Вміти працювати з документами та класифікувати їх.

Думати:

1. Організовувати взаємозв'язок минулих і справжніх подій.

2. Критично ставитися до того чи іншого аспекту суспільства.

3. Вміти протистояти невпевненості та складності.

4. Займати позиції в дискусії і відстоювати свою власну думку.

5. Видить важливість політичного та економічного оточення.

6. Оцінювати соціальні навички.

7. Вміти оцінювати твори мистецтва і літератури.

Співпрацювати:

1. Вміти співпрацювати і працювати в групі.

2. Приймати рішення.

3. Вміти домовлятися.

4. Вміти розробляти і виконувати контракти.

Прийматися за справу:

1. Включатися в проект.

2. Нести відповідальність.

3. Входити в групу або колектив і вносити свій вклад.

4. Доводити солідарність.

5. Вміти організовувати свою роботу.

6. Вміти користуватися вичеслітельні і моделюючими приладами.

Адаптуватися:

1. Вміти використовувати нові технологічні інформації і комунікації.

2. Доводити гнучкість перед обличчям швидких змін.

3. показувати стійкість перед труднощами.

4. Вміти знаходити нові рішення.

3. Соціально-економічні методи в соціальній роботі

4. Організаційно-розпорядчі методи в соціальній роботі

5. Психолого-педагогічні методи в соціальній роботі

6. Медико-соціальні методи в соціальній роботі

6.1.Поняття та форми медико-соціальної допомоги клієнтам

Медико-соціальна допомога являє собою комплекс проведених на державному та муніципальному рівнях інтегрованих заходів. Це сфера діяльності, види, напрямки та організаційні форми якої залежать як від політики держави в області охорони здоров'я населення, так і від сучасної концепції здоров'я і теорій соціального захисту населення.

Медико-соціальна допомога розглядається як новий вид мультидисциплінарної професійної діяльності медичного, психолого-педагогічного і соціально-правового характеру, спрямованої не тільки на відновлення, але і на збереження і зміцнення здоров'я різних груп населення. Медико-соціальна робота принципово змінює характер комплексної допомоги у сфері охорони здоров'я, припускаючи системні медико-соціальні впливу на більш ранніх етапах розвитку хвороби та соціальної дезадаптації, які є потенційними причинами важких ускладнень, інвалідності і смерті.

Медико-соціальну роботу можна умовно розділити на профілактичну та патогенетичну.

Медико-соціальна робота, яка має профілактичну спрямованість, - це попередження соціально залежних порушень соматичного, психічного та репродуктивного здоров'я; формування установок на здоровий спосіб життя; забезпечення доступу до інформації з питань охорони здоров'я; участь в розробці цільових програм медико-соціальної допомоги на різних рівнях; соціальне адміністрування; забезпечення соціального захисту прав громадян в питаннях охорони здоров'я та ін.

Медико-соціальна робота, яка має патогенетичну спрямованість, передбачає організацію медико-соціальної допомоги; проведення медико-соціальної експертизи; здійснення медичної, соціальної та професійної реабілітації інвалідів; проведення соціальної роботи в окремих областях медицини і охорони здоров'я, проведення корекції психічного статусу клієнта; створення реабілітаційної соціально-побутової інфраструктури; забезпечення наступності у взаємодії фахівців суміжних професій та ін.