6.2.Групи клієнтів, що потребують медико-соціальної допомоги

Медико-соціальної допомоги можуть потребувати такі групи клієнтів:

• люди з наркотичною залежністю;

• оточення людей з наркотичною залежністю, передусім їх сім’я (цей соціально-психологічний феномен має назву «созалежність»);

• люди з алкогольною залежністю;

• оточення людей з алкогольною залежністю, передусім їх сім’я;

• люди з обмеженими функціональними можливостями;

• сім’я, в котрій є людина з обмеженими функціональними можливостями;

• люди з онкологічними хворобами;

• оточення людей з онкологічними хворобами, передусім сім’я;

• люди, котрі потребують паліативної допомоги;

• сім’ї та оточення людей, котрі потребують паліативної допомоги та інші.

6.3.Медико-соціальні заходи, що організуються в закладах соціального обслуговування населення

Профілактичні програми спрямовані на попередження споживання алкоголю або наркотиків, зловживання ними, а також попередження будь-яких форм поведінки, що відхиляється. Об'єкти цілеспрямованого впливу - в основному діти і підлітки в цілому і ті групи, в яких ризик залучення до прийому ПАР особливо великий. До груп ризику відносяться діти з обтяженої (особливо в наркологічному плані) спадковістю; виховуються в неблагополучних, дисфункціональних сім'ях; виховуються в сім'ях з наявністю осіб, що зловживають алкоголем або хворих алкоголізмом і наркоманією; обтяжені в органічному, особистісному, поведінковому плані, в тому числі зі зниженим рівнем інтелекту, що відстають в особистому і соціальному розвитку. Робота з такими групами ризику ведеться в навчальних закладах, спеціалізованих установах та ін.

Лікувальні програми передбачають раннє виявлення та направлення на лікування хворих з тієї або іншої наркологічної проблематикою. Центральне місце займають власне терапевтичні програми, мета яких - надання хворим лікувальної допомоги, утримання їх у режимі тверезості або відмови від прийому наркотиків (тобто в ремісії), проведення заходів вторинної і третинної профілактики (відновлення фізичного, особистісного і соціального статусу хворих). Не менш важливі програми, в рамках яких здійснюється соціально-психологічна допомога членам сімей і найближчого оточення клієнтів, коригується їх особистісний, сімейний і трудової статус - це програми «допомоги на робочих місцях» (безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях тощо).

Спеціалізовані програми, нерозривно пов'язані з терапевтичними, передбачають реабілітацію, реадаптацію, ресоціалізацію наркологічних хворих. В рамках цих програм долаються розриви і протиріччя між особистістю і суспільством. Колишній хворий знову об'єднується у макро- і мікросоціум з максимальним урахуванням його індивідуальних особливостей, схильностей, можливостей, а також з урахуванням реалій його сімейного та трудового модусу, цієї громади, соціально-економічної ситуації в ній.

Мережа установ соціального обслуговування, що займаються профілактикою і рішенням наркологічних проблем у Росії лише почала формуватися. Створюється нормативно-правова база діяльності соціальних працівників у наркології.

До заходів паліативної допомоги відноситься і організація хоспісів. Треба відзначити, що хоспіс не слід сприймати як установу, яка призначена для безнадійних хворих, в якій вони помирають. Хоспіси допомагають помираючій людині прожити життя, не переживаючи почуття страху, по можливості повноцінно, отримуючи медичну, соціальну та психологічну допомогу. У рамках медичної допомоги проводяться симптоматичне лікування і знеболювання. Соціальні працівники організовують матеріальну підтримку, допомогу в забезпеченні гарантованих прав клієнтів та їх сімей та ін. Психологи і соціальні працівники допомагають позбутися почуття страху, депресії, проводять психологічні тренінги для родичів.