- •Зауваження та рекомендації до навчального посібника надсилайте на електронну адресу авторського колективу: nt.Zntu@gmail.Com
- •Розділ I теоретичні аспекти соціальної роботи
- •1. Практична діяльність у соціальній роботі
- •1.1.Взаємозв`язок соціальної політики і соціальної роботи.
- •1.2.Професія - соціальна робота.
- •1.3.Об`єкти і суб’єкти соціальної роботи.
- •1.4.Функції, структура, рівні соціальної роботи.
- •1.5.Принципи соціальної роботи
- •2.1.Методи соціальної роботи.
- •2. Методи та форми соціальної роботи. Професійна компетентність
- •2.2.Організаційні форми соціальної роботи.
- •2.3.Зміст та структура професійної компетентності. Ключові групи компетентностей.
- •6.2.Групи клієнтів, що потребують медико-соціальної допомоги
- •6.3.Медико-соціальні заходи, що організуються в закладах соціального обслуговування населення
- •7. Соціально-психологічні методи в соціальній роботі
- •7.1.Галузі психологічної науки, знання яких використовуються в соціальній роботі
- •7.2.Психосоціальна робота - нова галузь практичної психології
- •8. Психологічні аспекти соціальної роботи
- •8.1.Психологічні основи методології соціальної роботи: внутрішня сторона (вигоряння, виснаження)
- •8.2.Соціально-психологічні методи в соціальній роботі
- •8.3.Психосоціальна робота
- •8.3.1.Контрольні питання до теми:
- •9. Правовий інструментарій в соціальній роботі
- •9.1.Державно-правові засади соціальної роботи
- •9.2.Основні нормативні акти щодо питань соціальної роботи
- •9.3. Основні напрямки розвитку законодавчо-правової бази соціальної роботи
- •10. Комунікативна техніка в соціальній роботі
- •10.1.Комунікативна техніка - основа професійної діяльності соціального працівника
- •10.2.Компоненти стилю професійної діяльності спеціаліста
- •10.3.Визначення та функції вербальної та невербальної комунікації в соціальній роботі
- •11. Соціальна адаптація та соціалізація як базові процеси
- •11.1.Сутність соціальної адаптації в соціальній роботі
- •11.2.Активний та пасивний типи адаптаційного процесу
- •11.3.Особливості соціальної адаптації клієнтів в закладах соціального обслуговування населення
- •11.4.Етапи адаптаційного процесу у клієнтів в закладах соціального обслуговування
- •12. Інновації в соціальній роботі
- •12.1.Загальне поняття про інноватику
- •12.2.Основні характеристики нововведення
- •12.3.Типи нововведень
- •Розділ II теоретико-методологічні основи технологій соціальної роботи
- •13. Соціальні технології, їх типологія
- •13.1.Поняття та сутність соціальних технологій
- •13.2.Структура та основні характеристики соціальних технологій
- •13.3.Класифікація соціальних технологій
- •14. Специфіка технологій соціальної роботи
- •14.1.Визначення соціальних технологій в соціальній роботі
- •14.2.Критерії ефективності процесу технологізації соціальної роботи
- •14.3.Умови реалізації соціальних технологій в соціальній роботі
- •15. Прогнозування в соціальній роботі шляхом діагностики
- •15.1.Поняття соціальної діагностики.
- •15.2.Загальна схема методики виконання соціальної діагностики.
- •15.3.Принципи та методи, що використовуються для дослідження соціального об’єкту.
- •16. Профілактичні дії, їх сутність та значення
- •16.1.Сутність соціальної профілактики.
- •16.2.Основні принципи та види соціальної профілактики
- •16.3.Напрямки розвитку соціальної профілактики
- •16.4.Форми профілактики соціальних відхилень. Методи корекції негативного впливу на особистість.
- •17. Соціальна діагностика
- •17.1.Поняття соціальної діагностики
- •17.2.Загальна схема методики виконання соціальної діагностики
- •17.3.Принципи та методи, що використовуються для дослідження соціального об'єкту
- •18. Соціальна реабілітація
- •18.1.Сутність соціальної реабілітації
- •18.2.Мета та завдання соціальної реабілітації
- •18.3.Напрямки соціальної реабілітації: соціально-середовищна орієнтація та соціально-побутова адаптація
- •19. Соціальна опіка та піклування
- •19.1.Поняття та сутність опіки та піклування
- •19.2.Категорії громадян, над якими може бути встановлено опіку.
- •19.3.Категорії громадян, над якими може бути встановлено піклування.
- •20. Соціальні консультування
- •20.1.Поняття та принципи соціального консультування
- •20.2.Види консультативної допомоги
- •20.3.Технології соціального консультування
- •20.4.Фактори успішності проведення соціального консультування
- •21. Соціальне прогнозування, проектування та моделювання
- •21.1.Основи прогнозування в соціальній роботі
- •21.2.Сутність соціального проектування
- •21.3.Сутність, види та функції моделей та моделювання
- •21.4.Сутність соціального проектування
- •Розділ III конкретні технології соціальної роботи із клієнтами різного віку
- •25.2.Типологія обдарованості
- •25.3.Особливості творчої обдарованості та її проблеми у дитини
- •29.2.Типологія сімей
- •29.3.Види соціальної допомоги сім'ям
- •29.4.Основні форми організації соціальної роботи з сім`ями.
- •29.5.Методи та засоби соціальної роботи з сімєю.
- •29.6.Конкретні технології соціальної роботи з сім`ями
- •29.7.Загальні та міждисциплінарні технології й методи у соціальній роботі з сімями.
- •29.8.Критерії ефективності технологій соціальной роботи з сімями
- •29.9.Сучасні тенденції розвитку соціальної роботи з сімєю.
- •29.10.Соціальна профілактика з дітьми, що зазнали сімейного насильства
- •29.11.Соціальна профілактика з дітьми, що зазнали сімейного насильства
- •30. Технології Соціальної роботи з малозабезпеченими та багатодітними сім’ями (Тарасюк)
- •Розділ III конкретні технології соціальної роботи із клієнтами груп соціального ризику
- •31. Професійна діяльність з групами ризику, типологія груп
- •31.1.Основні закономірності формування та чинники, що сприяють формуванню груп «соціально ризику»
- •31.2.Види груп, основні проблеми.
- •32.2.Діагностика стану дитячої інвалідності
- •32. Технології соціальної роботи із дітьми, які мають функціональні обмеження (Кочкіна, 320)
- •32.1.Поняття та моделі дитячої інвалідності
- •32.3.Проблеми інвалідів у різних сферах життя
- •33. Технології соціальної роботи з важковиховуваними дітьми (Козиряцька, 320)
- •33.1.Поняття та ознаки соціальної дезадаптації
- •33.2.Цілі та завдання закладів для дезадаптованих дітей та підлітків
- •33.3.Проблеми бездоглядності та безпритульності неповнолітніх
- •35. Технології соціальної роботи з «дітьми вулиці» (Пархоменко, 320)
- •35.1.«Діти вулиці» та їх шлях до вулиці
- •35.2.Соціально-правові основи захисту дітей, що потребують соціально-педагогічної допомоги
- •35.3.Причини виникнення соціального явища – «діти вулиці»
- •36. Технології соціальної роботи з дітьми-сиротами, позбавленими батьківського піклування, та особами з їх числа (як зразок)
- •36.1.Законодавче визначення сирітства в Україні
- •36.2.Орієнтовний перелік пільг та гарантій сиротам (на прикладі студентів-сиріт у внз)
- •36.3.Технологізація соціальної роботи із сиротами у вищій школі
- •36.4.Контрольні питання до теми
- •Розділ III конкретні технології роботи у різних закладах соціального обслуговування
- •44.2.Програма соціальної підтримки та допомоги військовослужбовцям
- •44.3.Форми соціальної роботи з військовослужбовцями та членами їх родин
- •46. Технології соціальної роботи у пенітенціарній системі (з неповнолтніми, Тимченко, 310)
- •47. Технології соціальної роботи в системі освіти (Савченко, 320)
- •47.1.Роль шкільної соціально-психологічної служби в роботі з сім`ями. Принципи функціонування шкільної соціально-психологічної служби
- •47.2.Напрямки роботи з сімями
- •Досвід впровадження технологій в закладах соціальної сфери україни
- •Закони України:
- •Укази Президента України
- •Розпорядження, доручення кму
- •Постанови Кабінету Міністрів України:
- •Накази Міністерства соціальної політики України
- •53.5.Перелік підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Департаменту
- •Проблеми студентів-сиріт в українських реаліях: спроба соціологічної розвідки
- •Подальша соціалізація випускників внз з числа сиріт у пост-навчальний період (при вході у доросле життя)
- •Додоток б - Питання для самоперевірки
- •Нормативно-правова база, яка регулює соціальну роботу в україні Основна література
- •Резервна література (можливо знадобиться)
33. Технології соціальної роботи з важковиховуваними дітьми (Козиряцька, 320)
33.1.Поняття та ознаки соціальної дезадаптації
Поняття «дезадаптовані діти» має соціальний чи соціально-психологічний відтінок і характеризує дану категорію дітей з позицій соціальної норми, а точніше - невідповідності їй. Оскільки соціальна адаптація - це включення індивіда чи групи в соціальне середовище, пристосування їх до відповідних правил, системи норм і цінностей, то соціальна дезадаптація підлітків - це порушення процесу соціального розвитку, соціалізації індивіда. Найбільш характерними проявами соціальної і психолого-педагогічної дезадаптації цих дітей є їх агресивна поведінка, конфлікти з вчителями і ровесниками, вживання алкоголю і наркотиків, здійснення правопорушень (бійки, крадіжки й ін.) невідвідування школи, бродяжництво, спроби суїциду і та ін.
У літературі перераховується декілька факторів, що впливають на процес дезадаптації підлітків: спадковість (психофізична, соціальна, соціокультурна), психолого-педагогічний фактор (дефекти сімейного і шкільного виховання), соціальний фактор (соціальні і соціально-економічні умови функціонування суспільства), соціальна діяльність самого індивіда, тобто активно-вибіркове ставлення до норм і цінностей свого оточення, особисті ціннісні орієнтації і здатність до саморегуляції своєї поведінки. У дослідженнях наголошується насамперед на соціальній зумовленості відхилень, що не виключає впливу індивідуальних особливостей особистості.
Сучасний стан українського суспільства не тільки не сприяє вирішенню проблеми дезадаптації дітей і підлітків, але, навпаки, загострює її. Можна виділити декілька політичних, соціально-економічних, духовно-моральних факторів, що впливають на збільшення кількості соціально дезадаптованих підлітків:
надмірна комерціалізація суспільства;
розпад цілого ряду соціальних інститутів, які раніше працювали на дитинство;
погіршення соціально-економічних умов функціонування сім'ї (низький матеріальний рівень, погані житлові умови);
зниження моральної культури суспільства та сім'ї;
криміналізація суспільства, зростання впливу культу сили;
втрата престижу освіти і чесного заробітку.
Досить суттєвими є психологічні фактори. У вітчизняній та зарубіжній літературі накопичений великий обсяг даних, який свідчить про те, що на формування дезадаптації здійснюють вплив такі з них:
занедбаність як наслідок зовнішньо несприятливих умов життя і виховання, недостатньої уваги до дитини;
депривація як результат повної відсутності зі сторони батьків теплих, близьких взаємин з дитиною, необхідних для її повноцінного розвитку;
фрустрація, зумовлена тим, що дуже часто задоволенню життєво важливих потреб дитини заважають непереборимі труднощі;
внутрішній конфлікт, формування комплексу особистісних проблем як перепон у сфері спілкування і діяльності, взаємин з людьми.
Соціальна дезадаптація - це процес, який може бути зворотним. На думку багатьох вчених і практиків, можна не тільки попереджувати відхилення в соціальному розвитку дітей і підлітків, а й управляти процесом ресоціалізації соціально дезадаптованих дітей і підлітків.
33.2.Цілі та завдання закладів для дезадаптованих дітей та підлітків
Види соціальної роботи з дітьми визначає Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» (21.06.2001 p.). Для повноцінної соціальної роботи з дезадаптованими дітьми та підлітками необхідне створення для них системи закладів, завданнями яких мають бути:
профілактика бездоглядності, бродяжництва, дезадаптації;
психолого-медична допомога дітям, які потрапили з вини батьків чи у зв'язку з екстремальною ситуацією (в т.ч. і з фізичним і психологічним насильством) у безвихідне становище;
формування у дітей та підлітків позитивного досвіду соціальної поведінки, навичок спілкування і взаємодії з оточуючими людьми;
виконання опікунських функцій у ставленні до тих, хто залишився без батьківської уваги і турботи, засобів до існування;
психологічна і педагогічна підтримка, що сприяє подоланню кризових станів особистості;
сприяння поверненню в сім'ю;
забезпечення можливості отримати освіту;
турбота про подальший життєустрій дітей.
Іншими словами, основна мета діяльності таких закладів - соціальний захист і підтримка дітей, їх реабілітація і допомога в життєвому визначенні.
Досить велика різноманітність типів закладів соціально-педагогічної підтримки для дітей групи ризику склалася в Росії, ознайомлення з досвідом діяльності яких має значення і для соціальної роботи в Україні. Це, зокрема, такі заклади:
1) Центр соціально-трудової адаптації. Завдання центру - створення умов для початкової професійної підготовки, профорієнтаційно-виховної роботи серед учнів, здійснення контролю за дотриманням прав підлітків у сфері виробництва та ін.
2)Центр невідкладної соціально-психологічно-педагогічної допомоги. Завдання: надання практичної допомоги дітям і підліткам, які постраждали від жорстокого поводження, фізичного, психологічного, сексуального насильства, тимчасово позбавлені сімейного піклування і засобів до існування.
3)Центр сімейного виховання. Основне завдання - робота з неблагополучними сім'ями; підвищення педагогічних, психологічних, юридичних знань батьків; збереження сім'ї, її реабілітація; підготовка підростаючих поколінь до шлюбу.
4)Кризовий центр «Гарний друг» створений як соціально-педагогічний заклад для надання допомоги дітям і підліткам, котрі знаходяться у важких, кризових життєвих умовах, коли стає неможливим чи небезпечним проживання дитини дома.
5)Психолого-медико-педагогічна служба. У її структуру входять: психологічний відділ, дефектологічний відділ, постійно діюча психолого-медико-педагогічна консультація. За результатами рекомендується навчання в класах компенсуючого навчання, навчання у допоміжній школі.
6)Центр постінтернатної адаптації. Завдання: створення необхідних матеріальних і психолого-педагогічних умов для розвитку особистості вихованців соціально-педагогічних закладів; створення сприятливих умов, наближених до домашніх, що сприяють розвитку особистості й адаптації в суспільстві; надання психолого-медико-педагогічної та соціальної допомоги випускникам закладів соціально-педагогічної підтримки дитинства; захист прав і інтересів випускників на всіх рівнях соціального забезпечення.
7)Центр здоров'я і освіти. Завдання: заняття спортом, зміцнення здоров'я, рекреація дітей та підлітків.
Заклади подібного спрямування існують і в Україні, підпорядковуючись різним відомствам. Значну роль у роботі з проблемними дітьми та підлітками відіграють служби у справах неповнолітніх.
Виходячи з Конституції України та Конвенції ООН про права дитини, Закон України «Про органи та служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх», введений в дію у 1995 p., визначив правові основи діяльності органів і служб у справах неповнолітніх, спеціальних установ для неповнолітніх, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактика правопорушень серед неповнолітніх.
Служба у справах неповнолітніх районних держадміністрацій (міськвиконкомів) здійснює практично всю діяльність по захисту прав і законних інтересів неповнолітніх. За обсягом своїх можливостей і повноважень вона є основною ланкою в структурі органів і служб, на яких покладена конкретна робота з неповнолітніми. Основні завдання служби: здійснення державної політики щодо соціального, правового захисту неповнолітніх та попередження правопорушень серед них, зокрема надання їм інформаційної, правової, психолого-педагогічної, медичної та соціальної допомоги; профілактична робота з неповнолітніми та батьками, що спрямована на попередження скоєння неповнолітніми правопорушень та злочинів, запобігання прояву негативних явищ у підлітковому середовищі; координація зусиль місцевих органів державної влади, органів самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності у вирішенні питань соціального і правового захисту неповнолітніх, організації роботи щодо запобігання правопорушенням та бездоглядності серед них.
