- •3.1.2. Права та обов'язки адвоката і помічника адвоката
- •3.2.3. Спілка адвокатів України
- •3.3.2. Повноваження кваліфікаційно- дисциплінарної комісії адвокатури та її палат, порядок їх роботи
- •3.3.3. Розгляд заяв про видачу свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю
- •3.3.4. Розгляд справ про дисциплінарну відповідальність адвоката та припинення адвокатської діяльності
- •3.4.2. Повноваження Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури
- •1' Уголовіш-процессуальньш кодекс Украпньї: Научно-практи- ческті коммснтарий / Ііод общ. Ред. В.Т. Малнренко, 10.14. Але- шша. - X.: 000 "Одиссей", 2003. — с. 137.
- •4.2.2. Вступ захисника до кримінальної справи
- •1,8 Уголовно-процессуальньїй кодекс Украиньї: іІауч.-практ. Коммент. / Под общ. Ред. В.Т. Маляренко, ю.П. Аленина. — X.: ооо "Одиосеи", 2003. — с. 512.
- •1,1 Уголовію-процессуальньш кодекс. Украиньї: іІауч.-практ. Коммент. / Под обіц. Ред. В/г. Маляренко, іо.II. Аленипа. — X.: ооо "Одиссей", 2003. — 0. 156.
- •7'Михайленко л.Р. Расследование престушіений. Законності, и обеспечение прав граждан. — к.: Юрінком Інтер, 1999. — с. 57.
- •78Святоцьіаїїі о.Д., Михеєнко м.М. Адвокатура України: Павч.
- •4.2.5, Діяльність захисника під час закінчення досудового слідства
- •81 Наламав в. Несовершеннолетние в судебном процессе: за- метки адвоката // Правозащитник. — 1998. — № 2. — с. 67.
- •91 Труд. — 1989. — 26 фенраля.
- •II. Сергеїч ще наприкінці XIX ст. Сформулював основні правила допиту свідків у судовому засіданні:
- •4.3.2. Робота адвоката — захисника під час апеляційного та касаційного провадження
- •4.4.2. Адвокат — представник потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача в судових стадіях
- •5.1.2. Робота адвоката під час ведення цивільних справ у суді першої інстанції
- •12 Берхнем в. Вступ до права та правової системи сіла. — к.: Україна, 1999. -- с. 119.
- •18Коночалтш в.В. Допрос: тактика и психология. — X.: Кон- сум, 1999. - с. 17.
- •5.2.2. Особливості діяльності адвоката- представника на стадії досудового врегулювання господарських спорів
- •5.2.3. Участь адвоката-представника в розгляді господарських справ у суді
- •2. Законність.
- •5. Гласність і відкритість адміністративного процесу.
- •6.1.4. Особливості правового статусу сторін в адміністративному процесі
- •6.1.6. Докази в адміністративному процесі
- •6.5.2. Касаційне провадження
- •6.5.3. Провадження за винятковими обставинами
91 Труд. — 1989. — 26 фенраля.
знайомитися з матеріалами справи протягом років. При цьому закінчаться строки досудового слідства і тримання обвинуваченого під вартою, а механізму продовження таких строків під час виконання вимог статті 218 КПК України в законі не передбачено. Узагалі важко уявити, як за такого порядку ознайомлення з матеріалами справи можуть потрапити до суду багатотомні справи: адже з ними можна ознайомлюватися не один рік.
Я.II. Зейкан вважає, що перед ознайомленням із матеріалами справи захисник повинен вимагати:
а) щоб справа була пронумерована і прошита; при цьому нумерація повинна бути зроблена не олівцем, а ручкою;
б) щоб були пред'явлені для огляду речові докази, закриті пакети та додатки (наприклад, бухгалтерські документи);
в) щоб було надано достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи.
Крім того, Я.П. Зейкан зазначає, що в європейських країнах (наприклад, у Чехії та Словаччині) слідчий па прохання адвоката надає копії всіх документів справи (іноді за певну плату за ксерокопіювання). Українські захисники такої можливості поки що не мають"3.
Проте чинне кримінально-процесуальне законодавство не забороняє копіювати матеріали справи під час ознайомлення з ними. Навпаки, закон дозволяє робити виписки з матеріалів справи. Відповідно, обвинувачений та його захисник можуть просто переписати матеріали справи. Слідчі органи не мають матеріальних можливостей, достатніх для надання захисникові копій усіх матеріалів справи. Ллє непоодинокими є випадки надання захисникам копій деяких документів справи, а також випадки, коли захисник з дозволу слідчого у його присутності під час ознайомлення з матеріалами справи за свої кошти робить ксерокопії матеріалів кримінальної справи.
І.Ю. Гловацький стверджує, що адвокат мусить ретельно вичитати кожен аркуш справи, у тому числі традиційні
постанови про призначення експертиз чи листування слідчого з прокурором та іншими правоохоронними органами, оскільки практика свідчить, що саме в таких документах адвокат часто може знайти відповіді на певні питання щодо потаємного боку справи, що може пояснити, наприклад, законність походження окремих доказів.
Адвокат повинен робити виписки з усіх матеріалів справи для забезпечення ефективності своєї подальшої участі у справі. На думку І.Ю. Гловацького, у досьє адвоката як мінімум повинні бути:
• копія обвинувального висновку;
• виписки з постанов про порушення кримінальної справи;
• виписки з постанов про прийняття слідчим справи до свого провадження;
• виписки з постанов про обрання запобіжного заходу — взяття під варту (це повинно стосуватися й інших запобЬк- них заходів);
• виписки з протоколів особистого огляду та обшуків;
• виписки з протоколів огляду місця події;
• виписки з протоколів відтворення обставин події злочину;
• виписки з постанов про призначення експертиз;
• виписки з висновків експертиз;
• виписки з протоколів допиту підозрюваних, обвинувачених, потерпілих, свідків, понятих, експертів;
• виписки з документів, па які є посилання в обвинувальному висновку або на які навмисно обвинувачення не посилається, оскільки вони виправдовують обвинуваченого;
• копії клопотань адвоката.
Після вивчення матеріалів справи їх слід проаналізувати на предмет відповідності наявних у справі доказів, а також дотримання слідством норм процесуального закону, зокрема:
• чи порушено кримінальну справу;
• чи є у справі постанова слідчого про прийняття її до с в о го провадження;
• чи немає підстав для зміни або скасування запобіжного заходу;
• чи немає підстав для закриття або зупинення справи;
• чи не порушено вимоги статті 218 КГІК України;
• чи відповідає обвинувальний висновок вимогам КПК України (зокрема, чи відповідає його зміст змісту постанови про притягнення як обвинуваченого);
• чи затверджено обвинувальний висновок уповноваженим на те прокурором;
• чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла'".
Завершальним етапом аналізу доказів має бути перевірка допустимості та належності їх до цієї справи.
Розглянемо, які результати приносить вивчення захисником матеріалів кримінальної справи.
За даними О.Р. Михайленка, близько 36 % опитаних адвокатів заявили, що вони, в основному з тактичних міркувань, виявивши порушення, помилки на слідстві, не сповіщають про це слідчого, не заявляють відповідних клопотань, маючи намір заявити про це в суді. Близько 57 % опитаних адвокатів повідомляють слідчому про порушення законності лише тоді, коли це не погіршує становища підзахисного"''.
Чому ж захисники вдаються до таких дій?
Так склалося, що на практиці найбільш часто заявляються клопотання і подаються скарги під час ознайомлення з матеріалами справи.
Далеко не всі клопотання, подані захисниками, задовольняються, і законність та справедливість при цьому часто відновлює суд. За даними О.Р. Михайленка, близько 90 % опитаних адвокатів заявили, що їхні клопотання відхилялися на слідстві, а згодом цілком або частково задовольнялися судами. О.Р. Михайленко пише, що у 42,2 % із 265 вивчених ним кримінальних справ про розкрадання брали участь адвокати, і у 20 % справ із цієї кількості після ознайомлення з матеріалами справи були заявлені різні
Словацький І.Ю. Діяльність адвокнта-захиснпка у кримінальному процесі: ІІавч. посіб. — К.: Атіка, 2003. — С. 203 - 204, 207.
'Уа Михайленко А.Р. Расследование преступлений. Законності, и обеспечение прав граждан. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — С. 314.
клопотання, жодне з яких задоволено не було, але не була й оскаржена прокурору жодна відмова слідчого в задоволенні клопотання.
О.Р. Михайленко пояснює такі результати тим, що в оскарженні відмов у задоволенні клопотань просто не було сенсу, тому що скарги потрапили б до прокурора вже тоді, коли справа була б у суді, і, відповідно, не могли бути розглянуті прокурором. На основі викладеного, О.Р. Михайленко вважає, що необхідно передбачити добовий термін для обговорення захисника з обвинуваченим питань про заявлепня клопотання, його формулювання і подання слідчому; протягом доби слідчий повинен прийняти рішення за цим клопотанням і пред'явити його обвинуваченому та захиснику; крім того, необхідно дати добовий термін обвинуваченому та захиснику для складання скарги і подання її прокурору, і така скарга повинна бути розглянута прокурором до направлення справи до суду. Об'єктивний розгляд клопотань і скарг на слідстві зменшив би їхню кількість у суді9".
Таким чином, робота захисника під час закінчення до- судового слідства відрізняється від роботи під час закінчення судового розгляду справи перш за все наслідками, які тягне за собою колена з цих процедур. Так, якщо закінчення досудового слідства має дещо проміжний характер, і захисник буде мати можливість під час судового розгляду довести невинуватість свого підзахисного чи звернути увагу суду па обставини, які виключають чи пом'якшують його відповідальність, то закінчення судового розгляду справи передбачає прийняття рішення у справі взагалі та стосовно кожного підсудного зокрема, і від цього рішення цілком буде залежати подальша доля кожної особи, яку захищає захисник; до цього часу захисник повинен вжити всіх заходів для досягнення якнайкращих результатів захисту.
Водночас не слід забувати про те, що захисник зобов'язаний постійно, на кожній стадії кримінального процесу "України, а не лише під час судового розгляду справи, вживати всіх можливих заходів для вирішення завдані,, покладених на нього.
4.3. Робота адвоката — захисника в судових стадіях процесу
4.3.1. Робота адвоката — захисника в суді першої інстанції
Відповідно до статті 48 КПК України захисник має право:
• брати участь у судових засіданнях;
• ставити в судовому засіданні питання підсудним, потерпілому, свідкам, експерту, спеціалісту, позивачу і відповідачу, брати участь у дослідженні інших доказів;
• подавати докази, заявляти клопотання і відводи, висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду, оскаржувати дії та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду;
• виступати в судових дебатах;
• ознайомлюватися з протоколом судового засідання та подавати на нього зауваження;
• знати про принесені у справі подання прокурора, апеляції, подавати па них заперечення;
• брати участь у засіданнях суду у процесі апеляційного розгляду справи.
Під час попереднього розгляду кримінальної справи відповідно до статті 253 КГІК України суддя приймає рішення щодо призначення захисника у випадках, коли його участь у справі є обов'язковою.
На підставі статті 255 КПК "України після призначення справи до судового розгляду суддя повинен забезпечити захисникові за його клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами справи. Захисник має право робити з матеріалів необхідні виписки.
Стаття 261 КПК "України проголошує, що сторона обвинувачення (прокурор, а також потерпілий, цивільний позивач та їх представники) і сторона захисту (підсудний, захисник і законний представник, цивільний відповідач і його представник) користуються рівними правами на заяв- лення відводів і клопотань, подання доказів, участь у їх дослідженні та доведенні їх переконливості, виступ у судових дебатах, оскарясешія процесуальних рішень суду. Підсудний, відповідно до положень статті 263 КПК "України, має право мати захисника.
О.Д. Святоцький та М.М. Михеєнко зазначають, що у стадії судового розгляду справи найбільш повно порівняно з іншими стадіями реалізуються демократичні принципи кримінального процесу, у тому числі змагальності, презумпції невинуватості, гласності, усності, безпосередності дослі- дження доказів. Сторони обвинувачення і захисту є рівноправними і через те мають більші можливості для формування й обстоювання своїх процесуальних позиції"! у справі"7.
Захисник сприяє підсудному в здійсненні його прав і в захисті його законних інтересів. Захисник має право на побачення з підсудним, бере участь у дослідженні доказів, порушує перед судом клопотання про витребування і приєднання до справи нових доказів, що виправдовують підсудного або пом'якшують його відповідальність, заявляє інші клопотання, викладає суду свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду.
Захисник бере участь у судових дебатах, висловлюючи суду свою думку про значення перевірених доказів у справі, про наявність обставин, які виправдовують підсудного чи пом'якшують його відповідальність, а також свої
міркування з приводу застосування кримінального закону та міри покарання (ст. 266 КПК України).
Ефективність захисту багато в чому залежить від рівня підготовки адвоката до участі в судовому розгляді кримінальної справи. Зокрема, він повинен ретельно вивчити матеріали кримінальної справи, зробити необхідні для захисту виписки і нотатки, ґрунтовно переговорити з підзахисним, узгодити з ним правову позицію, інші практичні питання захисту, намітити докладний план захисту, де передбачити заявлення клопотань у підготовчій частині судового розгляду, пропозиції про порядок дослідження доказів, визначити основні пункти захисту, конкретні процесуальні дії (допити окремих осіб, поставлення питань експерту, оголошення документів тощо). Захисник повинен брати активну участь у судовому слідстві з тим, щоб допомогти суду дослідити всі докази, з'ясувати всі обставини справи, які виправдовують підсудного, пом'якшують його вину чи звільняють від кримінальної відповідальності98.
Визначаючи послідовність допиту підсудного, адвокат повинен виходити з позицій доцільності та ефективності для дослідження справи з погляду інтересів підзахисного, враховуючи конкретні обставини справи, характер епізодів, що досліджуються, причетність підсудних, потерпілих та свідків до обставин справи, особливості показань свідків на досудовому слідстві та інші моменти.
Під час допитів адвокат повинен:
• уточнити показанні! підсудних, потерпілих та свідків;
• з'ясувати необхідні для вирішення справи істотні обставини;
• усунути прогалини в показаннях підсудних, потерпілих і свідків;
• виявити моменти, які мають значення для підтвердження версії захисту.
Допит необхідно проводити так, щоб уникнути неконкретних відповідей.
Найбільшу складність під час допиту становить викриття завідомо неправдивих показань. Методика викриття за- відомо неправдивих показань включає:
• оцінку загальної правдоподібності показань та встановлення неправдивих;
• виявлення мотиву неправдивих показань;
• викриття неправдивих показань;
• спонукання до правдивих показань.
Використання тактичних і тактико-психологічних прийомів під час допиту свідка в суді дає змогу психологічно впливати на нього, щоб отримати правдиві показання або відмовити від неправдивих свідчень. І.Ю. Гловацький пропонує такі прийоми:
• засіб максимальної деталізації показань;
• засіб стимулювання відновлення у свідка спогадів про окремі деталі його показань;
• засіб асоціативного вибору (свідок достеменно знає обставини явища, але не може згадати час події. У такій ситуації ставляться питання щодо інших достовірних фактів, які стали відомі до чи після потрібних подій. Таким чином свідок наближається у своїх роздумах до події, яіса цікавить суд);
• засоби стимуляції згадування з використанням асоціації за подібністю (свідок узагалі не може пригадати обставин, щодо яких викликаний. Захисник може використати наочний матеріал, наприклад знімки місцевості, яка була об'єктом спостереження свідка. Побачивши це, останній може пригадати обставини справи);
• засоби асоціативного стимулювання згадування за контрастом (в аналогічній ситуації свідкові повідомляють ознаки, не властиві об'єкту, що досліджується, і, заперечуючи їх, свідок наближається до істини).
