Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шкарупа-ч.3 пидручника про адвокат.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
948 Кб
Скачать
☆

91 Труд. — 1989. — 26 фенраля.

знайомитися з матеріалами справи протягом років. При цьому закінчаться строки досудового слідства і тримання обвинуваченого під вартою, а механізму продовження та­ких строків під час виконання вимог статті 218 КПК Украї­ни в законі не передбачено. Узагалі важко уявити, як за та­кого порядку ознайомлення з матеріалами справи можуть потрапити до суду багатотомні справи: адже з ними можна ознайомлюватися не один рік.

Я.II. Зейкан вважає, що перед ознайомленням із ма­теріалами справи захисник повинен вимагати:

а) щоб справа була пронумерована і прошита; при цьому нумерація повинна бути зроблена не олівцем, а ручкою;

б) щоб були пред'явлені для огляду речові докази, за­криті пакети та додатки (наприклад, бухгалтерські доку­менти);

в) щоб було надано достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи.

Крім того, Я.П. Зейкан зазначає, що в європейських країнах (наприклад, у Чехії та Словаччині) слідчий па про­хання адвоката надає копії всіх документів справи (іноді за певну плату за ксерокопіювання). Українські захисники такої можливості поки що не мають"3.

Проте чинне кримінально-процесуальне законодавство не забороняє копіювати матеріали справи під час ознайом­лення з ними. Навпаки, закон дозволяє робити виписки з матеріалів справи. Відповідно, обвинувачений та його за­хисник можуть просто переписати матеріали справи. Слід­чі органи не мають матеріальних можливостей, достатніх для надання захисникові копій усіх матеріалів справи. Ллє непоодинокими є випадки надання захисникам копій де­яких документів справи, а також випадки, коли захисник з дозволу слідчого у його присутності під час ознайомлення з матеріалами справи за свої кошти робить ксерокопії ма­теріалів кримінальної справи.

І.Ю. Гловацький стверджує, що адвокат мусить ретель­но вичитати кожен аркуш справи, у тому числі традиційні

постанови про призначення експертиз чи листування слід­чого з прокурором та іншими правоохоронними органами, оскільки практика свідчить, що саме в таких документах адвокат часто може знайти відповіді на певні питання що­до потаємного боку справи, що може пояснити, наприклад, законність походження окремих доказів.

Адвокат повинен робити виписки з усіх матеріалів спра­ви для забезпечення ефективності своєї подальшої участі у справі. На думку І.Ю. Гловацького, у досьє адвоката як міні­мум повинні бути:

• копія обвинувального висновку;

• виписки з постанов про порушення кримінальної справи;

• виписки з постанов про прийняття слідчим справи до свого провадження;

• виписки з постанов про обрання запобіжного заходу — взяття під варту (це повинно стосуватися й інших запобЬк- них заходів);

• виписки з протоколів особистого огляду та обшуків;

• виписки з протоколів огляду місця події;

• виписки з протоколів відтворення обставин події злочину;

• виписки з постанов про призначення експертиз;

• виписки з висновків експертиз;

• виписки з протоколів допиту підозрюваних, обвинува­чених, потерпілих, свідків, понятих, експертів;

• виписки з документів, па які є посилання в обвинуваль­ному висновку або на які навмисно обвинувачення не поси­лається, оскільки вони виправдовують обвинуваченого;

• копії клопотань адвоката.

Після вивчення матеріалів справи їх слід проаналізува­ти на предмет відповідності наявних у справі доказів, а та­кож дотримання слідством норм процесуального закону, зокрема:

• чи порушено кримінальну справу;

• чи є у справі постанова слідчого про прийняття її до с в о го провадження;

• чи немає підстав для зміни або скасування запобіжно­го заходу;

• чи немає підстав для закриття або зупинення справи;

• чи не порушено вимоги статті 218 КГІК України;

• чи відповідає обвинувальний висновок вимогам КПК України (зокрема, чи відповідає його зміст змісту постано­ви про притягнення як обвинуваченого);

• чи затверджено обвинувальний висновок уповноваже­ним на те прокурором;

• чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла'".

Завершальним етапом аналізу доказів має бути перевір­ка допустимості та належності їх до цієї справи.

Розглянемо, які результати приносить вивчення захис­ником матеріалів кримінальної справи.

За даними О.Р. Михайленка, близько 36 % опитаних ад­вокатів заявили, що вони, в основному з тактичних мірку­вань, виявивши порушення, помилки на слідстві, не спо­віщають про це слідчого, не заявляють відповідних клопо­тань, маючи намір заявити про це в суді. Близько 57 % опита­них адвокатів повідомляють слідчому про порушення за­конності лише тоді, коли це не погіршує становища підза­хисного"''.

Чому ж захисники вдаються до таких дій?

Так склалося, що на практиці найбільш часто заявля­ються клопотання і подаються скарги під час ознайомлен­ня з матеріалами справи.

Далеко не всі клопотання, подані захисниками, задо­вольняються, і законність та справедливість при цьому часто відновлює суд. За даними О.Р. Михайленка, близько 90 % опитаних адвокатів заявили, що їхні клопотання від­хилялися на слідстві, а згодом цілком або частково задо­вольнялися судами. О.Р. Михайленко пише, що у 42,2 % із 265 вивчених ним кримінальних справ про розкрадання брали участь адвокати, і у 20 % справ із цієї кількості піс­ля ознайомлення з матеріалами справи були заявлені різні

Словацький І.Ю. Діяльність адвокнта-захиснпка у криміналь­ному процесі: ІІавч. посіб. — К.: Атіка, 2003. — С. 203 - 204, 207.

'Уа Михайленко А.Р. Расследование преступлений. Законності, и обеспечение прав граждан. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — С. 314.

клопотання, жодне з яких задоволено не було, але не була й оскаржена прокурору жодна відмова слідчого в задово­ленні клопотання.

О.Р. Михайленко пояснює такі результати тим, що в оскар­женні відмов у задоволенні клопотань просто не було сенсу, тому що скарги потрапили б до прокурора вже тоді, коли справа була б у суді, і, відповідно, не могли бути роз­глянуті прокурором. На основі викладеного, О.Р. Михай­ленко вважає, що необхідно передбачити добовий термін для обговорення захисника з обвинуваченим питань про заявлепня клопотання, його формулювання і подання слід­чому; протягом доби слідчий повинен прийняти рішення за цим клопотанням і пред'явити його обвинуваченому та захиснику; крім того, необхідно дати добовий термін обви­нуваченому та захиснику для складання скарги і подання її прокурору, і така скарга повинна бути розглянута проку­рором до направлення справи до суду. Об'єктивний роз­гляд клопотань і скарг на слідстві зменшив би їхню кіль­кість у суді9".

Таким чином, робота захисника під час закінчення до- судового слідства відрізняється від роботи під час закін­чення судового розгляду справи перш за все наслідками, які тягне за собою колена з цих процедур. Так, якщо за­кінчення досудового слідства має дещо проміжний ха­рактер, і захисник буде мати можливість під час судово­го розгляду довести невинуватість свого підзахисного чи звернути увагу суду па обставини, які виключають чи пом'якшують його відповідальність, то закінчення судо­вого розгляду справи передбачає прийняття рішення у справі взагалі та стосовно кожного підсудного зокрема, і від цього рішення цілком буде залежати подальша доля кожної особи, яку захищає захисник; до цього часу за­хисник повинен вжити всіх заходів для досягнення якнай­кращих результатів захисту.

Водночас не слід забувати про те, що захисник зобов'я­заний постійно, на кожній стадії кримінального процесу "України, а не лише під час судового розгляду справи, вжи­вати всіх можливих заходів для вирішення завдані,, по­кладених на нього.

4.3. Робота адвоката — захисника в судових стадіях процесу

4.3.1. Робота адвоката — захисника в суді першої інстанції

Відповідно до статті 48 КПК України захисник має право:

• брати участь у судових засіданнях;

• ставити в судовому засіданні питання підсудним, по­терпілому, свідкам, експерту, спеціалісту, позивачу і від­повідачу, брати участь у дослідженні інших доказів;

• подавати докази, заявляти клопотання і відводи, ви­словлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопо­тань інших учасників судового розгляду, оскаржувати дії та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, про­курора і суду;

• виступати в судових дебатах;

• ознайомлюватися з протоколом судового засідання та подавати на нього зауваження;

• знати про принесені у справі подання прокурора, апе­ляції, подавати па них заперечення;

• брати участь у засіданнях суду у процесі апеляційного розгляду справи.

Під час попереднього розгляду кримінальної справи від­повідно до статті 253 КГІК України суддя приймає рішення щодо призначення захисника у випадках, коли його участь у справі є обов'язковою.

На підставі статті 255 КПК "України після призначення справи до судового розгляду суддя повинен забезпечити за­хисникові за його клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами справи. Захисник має право робити з ма­теріалів необхідні виписки.

Стаття 261 КПК "України проголошує, що сторона обви­нувачення (прокурор, а також потерпілий, цивільний по­зивач та їх представники) і сторона захисту (підсудний, за­хисник і законний представник, цивільний відповідач і йо­го представник) користуються рівними правами на заяв- лення відводів і клопотань, подання доказів, участь у їх до­слідженні та доведенні їх переконливості, виступ у судо­вих дебатах, оскарясешія процесуальних рішень суду. Під­судний, відповідно до положень статті 263 КПК "України, має право мати захисника.

О.Д. Святоцький та М.М. Михеєнко зазначають, що у стадії судового розгляду справи найбільш повно порівняно з іншими стадіями реалізуються демократичні принципи кримінального процесу, у тому числі змагальності, презумп­ції невинуватості, гласності, усності, безпосередності дослі- дження доказів. Сторони обвинувачення і захисту є рівно­правними і через те мають більші можливості для форму­вання й обстоювання своїх процесуальних позиції"! у справі"7.

Захисник сприяє підсудному в здійсненні його прав і в захисті його законних інтересів. Захисник має право на по­бачення з підсудним, бере участь у дослідженні доказів, порушує перед судом клопотання про витребування і при­єднання до справи нових доказів, що виправдовують під­судного або пом'якшують його відповідальність, заявляє інші клопотання, викладає суду свою думку про клопотан­ня інших учасників судового розгляду.

Захисник бере участь у судових дебатах, висловлюючи суду свою думку про значення перевірених доказів у справі, про наявність обставин, які виправдовують підсуд­ного чи пом'якшують його відповідальність, а також свої

міркування з приводу застосування кримінального закону та міри покарання (ст. 266 КПК України).

Ефективність захисту багато в чому залежить від рівня підготовки адвоката до участі в судовому розгляді кримі­нальної справи. Зокрема, він повинен ретельно вивчити матеріали кримінальної справи, зробити необхідні для за­хисту виписки і нотатки, ґрунтовно переговорити з підза­хисним, узгодити з ним правову позицію, інші практичні питання захисту, намітити докладний план захисту, де пе­редбачити заявлення клопотань у підготовчій частині су­дового розгляду, пропозиції про порядок дослідження до­казів, визначити основні пункти захисту, конкретні проце­суальні дії (допити окремих осіб, поставлення питань екс­перту, оголошення документів тощо). Захисник повинен брати активну участь у судовому слідстві з тим, щоб допо­могти суду дослідити всі докази, з'ясувати всі обставини справи, які виправдовують підсудного, пом'якшують його вину чи звільняють від кримінальної відповідальності98.

Визначаючи послідовність допиту підсудного, адвокат повинен виходити з позицій доцільності та ефективності для дослідження справи з погляду інтересів підзахисного, враховуючи конкретні обставини справи, характер епі­зодів, що досліджуються, причетність підсудних, потерпі­лих та свідків до обставин справи, особливості показань свідків на досудовому слідстві та інші моменти.

Під час допитів адвокат повинен:

• уточнити показанні! підсудних, потерпілих та свідків;

• з'ясувати необхідні для вирішення справи істотні об­ставини;

• усунути прогалини в показаннях підсудних, потерпі­лих і свідків;

• виявити моменти, які мають значення для підтвер­дження версії захисту.

Допит необхідно проводити так, щоб уникнути неконк­ретних відповідей.

Найбільшу складність під час допиту становить викрит­тя завідомо неправдивих показань. Методика викриття за- відомо неправдивих показань включає:

• оцінку загальної правдоподібності показань та вста­новлення неправдивих;

• виявлення мотиву неправдивих показань;

• викриття неправдивих показань;

• спонукання до правдивих показань.

Використання тактичних і тактико-психологічних при­йомів під час допиту свідка в суді дає змогу психологічно впливати на нього, щоб отримати правдиві показання або відмовити від неправдивих свідчень. І.Ю. Гловацький про­понує такі прийоми:

• засіб максимальної деталізації показань;

• засіб стимулювання відновлення у свідка спогадів про окремі деталі його показань;

• засіб асоціативного вибору (свідок достеменно знає об­ставини явища, але не може згадати час події. У такій си­туації ставляться питання щодо інших достовірних фак­тів, які стали відомі до чи після потрібних подій. Таким чином свідок наближається у своїх роздумах до події, яіса цікавить суд);

• засоби стимуляції згадування з використанням асо­ціації за подібністю (свідок узагалі не може пригадати об­ставин, щодо яких викликаний. Захисник може вико­ристати наочний матеріал, наприклад знімки місцевості, яка була об'єктом спостереження свідка. Побачивши це, останній може пригадати обставини справи);

• засоби асоціативного стимулювання згадування за контрастом (в аналогічній ситуації свідкові повідомляють ознаки, не властиві об'єкту, що досліджується, і, заперечу­ючи їх, свідок наближається до істини).