7'Михайленко л.Р. Расследование престушіений. Законності, и обеспечение прав граждан. — к.: Юрінком Інтер, 1999. — с. 57.

пред'явлення особі обвинувачення, отримає їх та ознайо­миться з цими матеріалами, після чого вимагатиме конфі­денційного побачення з підзахисним, отримавши яке, мо­же разом з обвинуваченим виробити тактику подальшої поведінки на слідстві та обговорити варіанти відповідей на питання, які може поставити слідчий, щоб уникнути від­повідальності за вчинені злочини. А стаття 143 КПК Украї­ни проголошує, що слідчий зобов'язаний допитати обвину­ваченого негайно після його явки або приводу і в будь-яко­му разі не пізніше доби після пред'явлення йому обвинува­чення⁷⁵. Тож слідчий не має чітко сформульованих у за­коні підстав запобігти описаній ситуації.

Звернемо увагу ще на деякі моменти роботи захисника протягом досудового слідства.

Стаття 48 КГІК України дає захисникові право оскар­жувати дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду⁷". Скарга обвинуваченого і йо­го захисника є універсальним засобом реагування на не­правильні та несправедливі рішення, дії органів розслі­дування, прокуратури, суду, але одночасно є й офіцій­ним проханням усунути порушення, забезпечити закон­ність. Оскаржити можна будь-які дії слідчого, закон­ність яких ставиться під сумнів. За допомогою скарг контролюється діяльність органів, що проводять розслі­дування, прокуратури, суду, захищаються права і закон­ні інтереси учасників процесу, і, як зазначає О.Р. Ми­хайленко, в остаточному підсумку забезпечується закон­ність⁷⁷. Тож, якщо захисник та його підзахисний не згод­ні з рішеннями, діями слідчого, то вони мають право їх оскаржити. Якщо ж у них є прохання, пропозиції, вони можуть порушити відповідне клопотання.

⁷⁵Уго.товно-ііроцеееуальньій кодекс Украиньї: ІІаучно-практи- ческий комментарий / ГІод общ. ред. В.Т. Маляренко, Ю.П. Але- нина. — X.: ООО "Одиссей", 2003. — С. 370.

^7ПТам же. — С. 156.

" Михайленко Л.Р. Расследование преступлевий. Законності, и обеспечение прав граждан. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — С. 319.

Узагалі О.Д. Святоцький та М.М. Михеєнко вважають заявлення клопотань одним з найбільш дійових засобів, який дає змогу адвокатові виконувати свої професійні обов'язки. За допомогою клопотань адвокат доводить до ві­дома слідчого, прокурора, суду свою думку про доведеність обвинувачення, обґрунтованість кваліфікації, доцільність прийняття конкретних процесуальних рішень, сприяє зби­ранню, перевірці й оцінці доказів. Клопотання адвоката — це його письмове або усне офіційне звернення до осіб, упов­новажених здійснювати кримінально-процесуальну діяль­ність щодо доказування і приймати рішення у справі, про вчинення цими особами дій, що входять до їх компетенції, спрямоване на захист прав і законних інтересів підзахис­ного. Перед тим як заявити клопотання, адвокат має пере- конанатися в тому, що воно не потягне за собою погіршен­ня становища підзахисного. Адвокат повинен також з'ясувати думку підзахисного щодо необхідності заявлен­ня клопотання, узгодити його зміст, повідомити про те, яким чином можуть бути використані в інтересах захисту дані, одержані в результаті задоволення клопотання, які рішення у справі можуть бути прийняті за клопотанням'⁸.

Слід звернути увагу на деякі психологічні особли­вості роботи захисників з неповнолітніми обвинуваче­ними. Неповнолітні мають психіку, дещо відмінну від психіки дорослих, тому робота з підлітками важча і під силу далеко не коленому. Результатом вдало встановле­ного психологічного контакту захисника з підзахисним буде краще розуміння захисником усіх обставин і тон­кощів у справі, що стане запорукою успішнішого про­вадження захисту. Так, неповнолітні особи, які вчини­ли злочини, більш замкнені, не схильні до контактів з іншими незнайомими особами, у тому числі із захисни­ками. Тому встановлення психологічного контакту між неповнолітньою особою і захисником у багатьох випад­ках стає проблематичним. Метою захисника в таких си­туаціях є подолання опору підзахисного, переконання