18Коночалтш в.В. Допрос: тактика и психология. — X.: Кон- сум, 1999. - с. 17.

"'Ароцкер Л.Е. Тактика и зтпка судебного допроса. — М.: Юрид. лит., 1969. - С. 53.

відповів на попереднє. Не потрібно ставити питань, на які можна одержати небажану відповідь²".

Р. Гарріс рекомендує ніколи не допитувати своїх свідків повторно і не сумніватися у їх правдивості²¹.

Відповідно до статті 46 ЦПК України письмовими дока­зами є: всякого роду документи, акти, листування службо­вого або особистого характеру, що містять відомості про об­ставини, які мають значення для справи. Особливість письмових доказів — стабільність форми, тому судді часто надають перевагу саме таким доказам.

До особливостей роботи адвоката-представника в ци­вільному процесі з письмовими доказами належать:

• витребування письмових доказів у іншої сторони (про­сити суд про витребування письмових доказів, що є в іншої сторони, яка, у свою чергу, у такій ситуації повинна:

— надати суду витребуваний доказ;

— навести суду причину, з якої доказ не може бути по­даний у встановлений строк;

— повідомити про відсутність доказу;

• витребування оригіналу (не виключено, що під час йо­го огляду виявиться те, що не помітне в копії, або оригінал взагалі відсутній)²².

Тактика роботи з експертом залежить від того, наскіль­ки його висновок відповідає інтересам сторони у справі. Якщо висновок експерта іга користь позивача, то він нама­гатиметься посилити його доказове значення, а відповідач — нейтралізувати. Основна мета позивача — перешкодити відповідачеві, а для цього потрібно знати, якими тактич­ними прийомами нейтралізації висновку експерта може скористатися відповідач, і не дати йому можливості цього зробити. В.М. Кравчук зазначає, що в розпорядженні сто­

²⁰Штефаи М.И., Дрижчаная Е.Г., Гусев Е.ІІ. Представитель- ство граждан в суде: Учеб. пособие для етуд. юрпд. спец, вувов. - К.: Льібидь, 1991. — С. 77.

²¹ Гаррис Р. Шкали адвокатури: Пер. с янгл. — Тула: Авто­граф, 2001. — (Школа зарубежного права). — С. 81.

²² Кравчук В.М. Стратегія і тактика цивільного процесу: ІІракт. посіб. — К.: Атіка, 2005. — С. 335- -336.

рони, яка хоче нейтралізувати доказову силу висновку ек­сперта, такі засоби:

• використання запитань, на які немає відповіді (екс­перту слід ставити такі питання, на які він не зможе від­повісти або на які немає однозначної відповіді);

• використання "неправильних" запитань²''* (якщо ме­тою сторони є отримання вагомого засобу доказування, то питання повинні бути точні, вичерпні, однозначні, не ви­ходити за мелсі спеціальності експерта, відповідати пред­мету експертизи та формулюватися з урахуванням науко­вих можливостей експертного дослідження²¹; якщо метою сторони є нейтралізація доказування, слід задавати "не­правильні" запитання:

— "розмиті" запитання — вони розширюють мелсі до­слідження і цим ускладнюють роботу експерта;

— запитання на межі різних наук — у цьому випадку екс­перт змушений виходити за межі своєї спеціальності, що дасть можливість заперечувати компетентність експерта;

— запитання-сипоніми, різні за формою — у відповідях можна знайти суперечності;

— двозначні запитання, що припускають різні тлума­чення);

• допит експерта в суді для роз'яснення і доповнення висновку (під час допиту молша виявити суперечності між поясненнями експерта та його висновками);

• проведення комісійної експертизи і допит усіх експер­тів у суді (думки спеціалістів, які проводили експертизу, можуть не збігатися)²".

Як ул<с зазначалося, цивільно-процесуальне право не визначає способів, якими учасники процесу повинні пере­конувати суд. Тут діють закони логіки та психології. І.В. Хо- менко пропонує такі логічні правила доказування:

^2:і Кравчук В.М. Стратегія і тактика цивільного процесу: Практ. посіб. — К.: Лтіка, 2005. — С. 336—337.

^1іТи.хиня В.Г. ГІрименение крнминалистической тактики в гражданском процессе (при исследовании веіцественньгх доказа- тельств). - Минск: Іїзд-во БГУ, 1976. — СІ. 129-130.

²¹ Кравчук В.М. Стратегія і тактика цивільного процесу: Практ. посіб. — К.: Атіка, 2005. — С. 338—339.

• будуючи власну аргументацію, потрібно чітко знати, з яких аргументів виходити і яку тезу обґрунтовувати;

• аргументацію супротивника в процесі суперечки тре­ба не сприймати як потік слів та висловів, а вміти швидко аналізувати як її зміст, так і структуру;

• аналізуючи аргументацію опонента, не слід намагати­ся "навішувати" на неї власні уявлення щодо питання, яке розглядається, інакше ви будете критикувати не позицію співрозмовника, а свої уявлення з приводу того, що почули або прочитали-'¹.

Вимоги щодо аргументів:

• чіткість і зрозумілість;

• обґрунтованість;

• обґрунтування аргументів проводиться незалежно від тези;

• достатність;

• відповідність аргументів тезі, яка доводиться²⁷.

Доказування — ще й складний психологічний процес, у

результаті якого в судді формується та чи інша думка що­до справи. А.В. Дулов виокремлює такі елементи процесу переконання:

• виклад певних доводів;

• передаипя інформації, що підтверджує правильність доводів;

• з'ясування заперечень переконуваного;

• викладення нових доводів з урахуванням заперечень;

• повторення окремих доводів та окремих елементів ін­формації для більш повного впливу на розумові процеси гі ерек ону ва 11 о го.

Переконання має відповідати таким вимогам:

• відповідати рівню розвитку переконуваного;

• враховувати професійні, вікові, освітні, статеві та ін­ші особливості;

• бути послідовним і логічним, доказовим;

• збуджувати психічну активність;

• містити загальні висновки і конкретні факти;

• містити аналіз відомих фактів;

• переконувані повинен сам вірити в те, у чому переконує²⁸.

Процес переконання судді розпочинається з досліджен­ня доказів і закінчується судовими дебатами.

У судових дебатах представники сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому розгляді справи, підсумову­ють розгляд справи, дають оцінку розглянутим доказам і спірним правовідносинам, висловлюють свої міркування з приводу розгляду справи по суті. У виступі адвокат-пред- ставник висловлює свою думку щодо розподілу між сторо­нами судових витрат, а в разі встановлення у процесі роз­гляду справи порушення законності має право подати кло­потання про винесення судом окремої ухвали²⁴.

Правила проведення судових дебатів були докладно роз­глянуті вище.

Важливою частиною гіроцесуально-правового станови­ща адвоката-представника є повноваження, які забезпечу­ють його діяльність, спрямовану на виправлення неточно­стей чи неповноти (чого), які були допущені у протоколі су­дового засідання та рішенні суду.

²⁸Дулов А.В. СудеГшая психология. — 2-е над., иснр. н доіі. — М., 1975. — С. 178—180.

²⁹ Святоцькиіі О.Д., Михеєнко М.М. Адвокатура України: ІІавч. посіб. для студ. юрид. ВІІЗ і фак. — К.: Ін Юре, 1997. — С. 128- 129.

5.1.3. Робота адвоката під час ведення цивільних справ у стадіях апеляційного та касаційного провадження, а також провадження у зв'язку з винятковими та нововиявленими обставинами

Згідно зі статтею 292 ЦПК України, сторони та інші осо­би, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному поряд­ку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня про­голошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про а ті е л я ц і й н е о с к а р ж е н н я.

Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції можна буде подати протягом п'яти днів з дня про­голошення ухвали. Апеляційна скарга па ухвалу суду по­дається протягом десяти днів після подання заяви про апе­ляцій неоскарженн я.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених статтею 294 ЦІІК України, залишаються без розгляду, якщо апеляцій­ний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються у письмовій формі.

У заяві про апеляційне оскарження мають бути зазначені:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) ім'я (найменування) особи, яка подає заяву, її місце проживання або місцеперебування;

3) рішення або ухвала, що оскаржуються.

В апеляційній скарзі мають бути зазначені:

1) найменування суду, до якого подається скарга;

2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцеперебування;

3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцеперебування;

4) дата подання заяви про апеляційне оскарження;

5) у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота та (або) неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання до­казів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин);

0) нові обставини, які підлягають встановленню, дока­зи, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів у суд першої інстан­ції, заперечення проти доказів, використаних судом пер­шої інстанції;

7) клопотання особи, яка подала скаргу;

8) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього

подання заяви про апеляційне оскарженій!, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга підписуються особою, яка їх подає, або її представником.

До заяви про апеляці йне оскарження чи апеляційної скар­ги, поданих представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представ­ника, якщо ці документи раніше не подавалися.

До заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги додаються копії заяви, скарги та доданих письмо­вих матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через суд першої інстан­ції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апе­ляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її по­дає, до суду апеляційної інстанції.

Особи, які беруть участь у справі, мають право приєдна­тися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали.

До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив пи­тання про їх права та обов'язки.

Заява про приєднання до апеляційної скарги може бути подана до початку розгляду справи в апеляційному суді.

За подання заяви про приєднання до апеляційної скарги судовий збір не сплачується.

Відповідно до статті 324 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не бра­ли участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному по­рядку рішення й ухвали суду першої інстанції після їх пе­регляду в апеляційному порядку, а також рішення й ухва­ли апеляційного суду.

Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апе­ляційному порядку, а також постановлені за результатами їх перегляду ухвали апеляційного суду можуть бути оскар­жені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Підставами касаційного оскарження є неправильне за­стосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга може бу ти подана протягом двох міся­ців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апе­ляційного суду.

У разі пропущення зазначеного строку з причин, визна­них судом поважними, суд касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк, але не більш, як у межах одного року з дня виникнення права на касаційне оскарження.

Касаційна скарга, подана після закінчення строку на касаційне оскарження, повертається судом касаційної ін­станції особі, яка її подала, якщо вона не порушує питання про поновлення цього строку, а також коли у поновленні строку відмовлено. Питання про поновлення строку на ка­саційне оскарження і про повернення касаційної скарги вирішується ухвалою суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга подається у письмовій формі.

У касаційній скарзі повинно бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається скарга;

2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцеперебування;

3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцеперебування;

4) рішення (ухвала), що оскаржується;

5) у чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права;

6) клопотання особи, яка подає скаргу;

7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги.

Касаційна скарга підписується особою, яка подає скар­гу, або її представником.

До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо у справі немає підтвер­дження такого повноваження.

До касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участі, у справі.

Касаційна скарга подасться безпосередньо до суду каса­ційної інстанції, де вона реєструється і передається в по­рядку черговості судді-доповідачу. Протягом десятиденно­го строку з дня надходження скарги суддя-доповідач вирі­шує питання про прийняття касаційної скарги до розгляду касаційним судом. За наявності клопотання особи, яка по­дала скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали).

У разі надходження касаційної скарги, не оформленої від­повідно до вимог, встановлених статтею 326 ЦПК України, або у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи за­стосовуються положення статті 121 ЦПК України, про що суддя-догювідач постановляє відповідну ухвалу.

Особи, які беруть участь у справі, мають право приєдна­тися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали.

До касаційної скарги мають право приєднатися особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права й обов'язки.

Заява про приєднання до касаційної скарги може бути подана протягом десяти днів з дня одержання копії каса­ційної скарги.

За подання заяви про приєднання до касаційної скарги судовий збір не сплачується.

Якщо особа, яка приєдналася до касаційної скарги, ба­жає взяти участь у розгляді її судом касаційної інстанції, вона повинна зазначити про це в заяві про приєднання до касаційної скарги.

Відповідно до статті 353 Ц1ІК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не бра­ли участі у справі, коли суд вирішив питання про їх права й обов'язки, мають право оскаржити до Верховного Суду України судові рішення у цивільних справах у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду в касаційно­му порядку.

Судові рішення в цивільних справах можуть бути пере­глянуті у зв'язку з винятковими обставинами після їх пе­регляду в касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касацій­ної інстанції одного і того самого положення закону;

2) визнанні! судового рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов'язання України.

Скарга може бути подана протягом одного місяця з дня відкриття виняткових обставин.

Скарга у зв'язку з винятковими обставинами подається за правилами подання касаційних скарг у касаційному провадженні.

За формою і змістом скарга повинна відповідати вимо­гам статті 326 ЦГІК України. До скарги повинні бути до­дані копії судових рішень, які оскаржуються. У разі над­ходження скарги, оформленої без дотримання вимог, за­значених у цій статті, або у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забез­

печення розгляду справи застосовуються правила, встанов­лені статтею 121 ЦПК України, про що суддею-доповіда­чем протягом десяти днів з дня отримання скарги поста­новляється відповідна ухвала.

За подання і розгляд скарги з підстави, встановленої пунктом 2 статті 354 ЦГІК України, судовий збір та витра­ти на інформаційно-технічне забезпечення розгляду спра­ви не сплачуються.

Відповідно до статті 361 ЦПК України рішення або ухва­ла суду, якими закінчено розгляд справи та які набрали за­конної сили, а також судовий наказ можуть бути перегля­нуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи су­дового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгля­ду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо непра­вильний висновок експерта, завідомо неправильний пере­клад, фальшивість документів або речових доказів, що по­тягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтовано- го рішення;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що під­лягають перегляду;

4) встановлена Конституційним Судом України некон­ституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом під час вирішення спра­ви, якщо рішення суду ще не виконане.

Заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обста­винами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, протягом трьох місяців з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду.

Строк для подання заяви про перегляд у зв'язку з ново- виявленими обставинами обчислюється:

1) у випадках, встановлених пунктом 1 частини другої статті 361 ЦГІК України — з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи;

2) у випадках, встановлених пунктом 2 частини другої статті 361 ЦПК України — з дня, коли вирок у криміналь­ній справі набрав законної сили;

3) у випадках, встановлених пунктом 3 частини другої статті 361 ЦПК України — з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення рішення чи постановлений ухвали, які підлягають перегляду;

4) у випадках, встановлених пунктом 4 частини другої статті 361 ЦГІК України — з дня ухвалення Конституцій­ним Судом України відповідного рішення.

Заяви про перегляд рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами за фор­мою і змістом повинні відповідати вимогам ЦПК України щодо оформлення заяв до суду першої інстанції.

У заяві зазначаються:

1) найменування суду, якому адресується заява;

2) ім'я (найменування) особи, яка иодас заяву, місце її проживання чи місцеперебування;

3) інші особи, які брали участь у справі;

4) дата ухвалення чи пвстановлення і зміст рішення, ухва­ли чи судового наказу, про перегляд яких подано заяву;

5) нововиявлені обставини, якими обґрунтовується ви­мога про перегляд рішення, ухвали чи судового наказу, і дата їх відкриття або встановлення;

6) посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин.

До заяви додаються її копії відповідно до кількості осіб, які брали участь у справі.

5.2. Участь адвоката у господарському процесі

5.2.1. Правовий статус адвоката у господарському процесі

Однією зі сторін діяльності адвоката є його участь у ви­рішенні господарських спорів.

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підпри­ємницької діяльності, мають право звертатися до госпо­дарського суду згідно із встановленою підвідомчістю госпо­дарських справ за захистом своїх порушених або оспорю­ваних прав і охорошованих законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним ко­дексом (далі — ГГІК) України заходів, спрямованих на за- п о б і г а 11 н я п р а в о п о р у ш е н н я м.

Згідно зі статтею 1 2 ГІІК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають під час укладання, зміни, розірвання і виконання господарських договорів і з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім:

• спорів, що виникають у погодженні стандартів і тех­нічних умов;

• епюрів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути вста­новлені за угодою сторін;

• інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до ві­дання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Лнтимонопольного коміте­ту України, Рахункової палати з питань, віднесених зако­нодавчими актами до їх компетенції.

Підвідомчий господарським судам спір може бути пере­дано сторонами на вирішення третейського суду (арбітра­жу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають під час укладання, зміни, розірван­ня та виконання господарських договорів, пов'язаних із задоволенням дерлсавних потреб.

Сторонами в господарському процесі — позивачами і відповідачами — можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист пору­шеного чи оспорюваного права або охорошованого законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Сторони користуються рівними процесуальними правами.

Сторони мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають під час судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рі­шення господарського суду в установленому ГПК України порядку, а також: користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм ГПК України.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися на­лежними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охорошованих законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктив­ного дослідження всіх обставин справи.

Позивач має право до прийняття рішення у справі змі­нити підставу або предмет позову, збільшити розмір позов­

них вимог за умови дотримання встановленого порядку до- судового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від по­зову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або част­ково.

Господарський суд не приймає відмови від позову, змен­шення розміру позовних вимог, визнання позову відпові­дачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушу­ють чиї-небудь права й охоронювані законом інтереси.

Відповідно до статті 28 ГГІК України, справи юридич­них осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та уста­новчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, пов­новаження яких визначені законодавством або установчи­ми документами, подають господарському суду докумен­ти, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також ін­ші особи, повноваження яких підтверджуються довірені­стю від імені підприємства, організації. Довіреність видаєть­ся за підписом керівника або іншої уповноваженої ним осо­би та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження сторони або третьої особи від імені юри­дичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надане установчими або іншими до­кументами.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.