Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шкарупа-ч.3 пидручника про адвокат.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
948 Кб
Скачать
☆

4.3.2. Робота адвоката — захисника під час апеляційного та касаційного провадження

Відповідно до пункту 1 статті 348 КПК України адвокат має право подати апеляцію у частині, що стосується інте­ресів підзахисного. Апеляція подається:

• на вироки, які не набрали законної сили, ухвалені місцевими судами;

• на постанови про застосування чи незастосування при­мусових заходів виховного і медичного характеру, ухва­лені місцевими судами;

• на ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове роз­слідування;

• на окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом;

• на інші постанови місцевих судів у випадках, передба­чених КПК України.

Подання апеляції на вирок є обов'язком адвоката, який здійснював захист у суді першої інстанції, якщо він вважає вирок неправильним і таку думку поділяє підзахисний. На думку більшості вчених, адвокат не може подавати апеляцій­ну скаргу у випадку очевидного небажання клієнта.

Засуджений і виправданий, їх законні представники підлягають обов'язковому виклику в апеляційний суд, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення їх ста­новища або суд визнає необхідним провести судове слідс­тво. У цих випадках викликаються і їх захисники, якщо їх участь у справі відповідно до вимог статті 45 КПК України є обов'язковою.

Підставами для подання апеляції слід вважати:

• однобічність або неповноту дізнання, досудового чи судового слідства;

• невідповідність висновків суду, викладених у вироку (постанові), фактичним обставинам справи;

• істотно порушення кримінально-процесуального закону;

• неправильне застосування кримінального закону;

• невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

В апеляції зазначаються:

• назва суду, якому адресується апеляція;

• особа, яка подає апеляцію;

• вирок, ухвала чи постанова, на які подасться апеля­ція, і назва суду, який їх постановив;

• вказівка на те, у чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови, та доводи на її обґрунтування;

• прохання особи, яка подає апеляцію;

• перелік документів, які додаються до апеляції.

В обґрунтуванні прокурором та захисником необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція по­винна містити посилання на відповідні аркуші справи.

Про надходження апеляції суд першої інстанції інфор­мує прокурора, інших зазначених у статті 348 КПК Украї­ни осіб, інтересів яких стосується апеляція, направленням відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошен­ня на дошці об'яв суду. Протягом п'яти діб з часу поміщен­ня оголошення зазначені особи мають право одержати в суді копію апеляції або ознайомитися з нею в суді. Одно­часно із врученням копії або з ознайомленням з апеляцією їм роз'яснюється право протягом п'яти діб з цього часу по­дати свої заперечення на апеляцію.

Позиція адвоката під час апеляційного провадження визначається, як правило, його позицією в суді першої ін­станції, хоча можуть бути і винятки. Наприклад, коли ад­вокат не брав участі в суді першої інстанції і має свій по­гляд на обставини справи, який не збігається з думкою ад­воката, що брав участь у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 384 КПК України адвокат має право подати касаційну скаргу в частині, що стосується інтересів підзахисного.

Відповідно до статті 383 КГІК України в касаційному порядку можуть бути перевірені:

1) вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, по­становлені ним як судом першої інстанції;

2) вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку.

У касаційному порядку також можуть бути перевірені ви­роки та постанови районного (міського), міжрайонного (окружного) судів, військових судів гарнізонів, ухвали апе­ляційного суду, постановлені щодо цих вироків та постанов.

Касаційні скарги і подання розглядаються:

1) колегією суддів палати Верховного Суду України з кримінальних справ —- на судові рішення, постановлені Верховним судом Автономної Республіки Крим, обласни­ми, Київським і Севастопольським міськими судами, виро­ки районних (міських) та міжрайонних (окружних) судів;

2) колегією суддів військової палати Верховного Суду України —- на судові рішення, постановлені військовими судами регіонів і Військово-морських сил, вироки військо­вих судів гарнізонів.

Касаційні скарги і подання на судові рішення, зазначені в частині першій статті 383 КІІК України, можуть бути подані протягом одного місяця з моменту проголошення вироку чи оголошення ухвали або постанови, які оскаржуються, а за­судженим, який перебуває під вартою - у той самий строк з моменту вручення йому копії вироку чи постанови.

Касаційні скарги і подання на судові рішення, зазначені в частині другій статті 383 КІІК України, можуть бути по­дані протягом шести місяців з моменту набрання ними за­конної сили.

За клопотанням засудженого відповідно до статті 411 КПК України адвокат викликається в засідання суду, що вирішує питання, пов'язані з виконанням вироку. Розгляд справи починається доповіддю судді, після чого заслухову­ються пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, і думка прокурора. Потім суддя виходить до иарадчої кімна­ти для винесення постанови.

4.4. Адвокат — представник потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача

4.4.1. Адвокат — представник потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача на досудовому слідстві

Кримінальний процес України передбачає забезпечення права на захист своїх законних інтересів потерпілим, цивільним позивачем і цивільним відповідачем.

Ефективним засобом забезпечення цього права є участь адвоката у кримінальній справі як представника цих суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності1"5.

Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

Цивільним позивачем визнається громадянин, підпри­ємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред'явили вимогу про відшкодуван­ня збитків відповідно до статті 28 КПК України.

Як цивільних відповідачів може бути притягнуто бать­ків, опікунів, піклувальників або інших осіб, а також під­приємства, установи та організації, які за законом несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинни­ми діями обвинуваченого.

Про визнання громадянина потерпілим, цивільним по­зивачем, а також про притягнення як цивільного відпові­дача особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя вино­сять постанову, а суд — ухвалу.

З цього .моменту потерпілий, цивільний позивач та цивільний відповідач стають учасниками кримінального

процесу, набувають процесуальних прав для захисту своїх законних інтересів, у тому числі право мати представника.

Відповідно до статті 52 КПК України представниками потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача можуть бути адвокати, близькі родичі, законні представ­ники, а також інші особи за постановою особи, яка прова­дить дізнання, слідчого, судді або за ухвалою суду.

Коли цивільним позивачем або цивільним відповідачем с підприємство, установа чи організація, то представника­ми їх інтересів можуть бути спеціально уповноважені ни­ми на те особи.

Представники потерпілого, цивільного позивача і ци­вільного відповідача користуються процесуальними пра­вами осіб, інтереси яких вони представляють. Таким чи­ном, на відміну від захисників, ці особи не мають особли­вих процесуальних прав та діють поряд з потерпілим, цивільним позивачем і цивільним відповідачем або заміню­ють їх.

Відповідно до статті 49 КПК України потерпілий і його представник мають право: подавати докази; заявляти кло­потання; ознайомлюватися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких доеудове слідство не провадилося — після призначен­ня справи до судового розгляду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а та­кож подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови народного судді, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

Згідно зі статтею 50 КПК України цивільний позивач або його представник мають право: подавати докази; заяв­ляти клопотання; брати участь у судовому розгляді; проси­ти орган дізнання, слідчого і суд про вжиття заходів до за­безпечення заявленого ними позову; підтримувати цивіль­ний позов; ознайомлюватися з матеріалами справи з мо­менту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких доеудове слідство не провадилось — після призначення справи до судового розгляду; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, иро-

курора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухва­ли суду в частині, що стосується цивільного позову, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення своєї без­пеки. Цивільний позивач зобов'язаний на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора і суду пред'являти всі необ­хідні документи, пов'язані із заявленим позовом.

Відповідно до статті 51 КГІК України цивільний відпові­дач або його представник має право: заперечувати проти пред'явленого позову; давати пояснення по суті пред'яв­леного позову; подавати докази; заявляти клопотання; озна­йомлюватися з матеріалами справи, що стосуються цивільно­го позову, з моменту закінчення досудового слідства, а у спра­вах, в яких досудове слідство не провадилося — після при­значення справи до судового розгляду; брати участь у судово­му розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок та ухвали суду в частині, що сто­сується цивільного позову, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення своєї безпеки.

Представником потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача не молее бути особа, яка брала участь у цій справі як слідчий, або особа, що провадила дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судово­го засідання, експерт, спеціаліст, захисник, особа, яка до­питувалась або підлягає допиту як свідок, а також особа, що є, родичем кого-небудь зі складу суду або обвинувача.

Адвокат не може брати участі у справі як представник потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача також за обставин, зазначених у статті 61 КПК України.

За наявності цих обставин особа повинна відмовитися від виконання обов'язків представника потерпілого, ци­вільного позивача або цивільного відповідача в цій справі. На цих же підставах вона може бути усунута від участі у справі слідчим, прокурором або судом.

Згідно зі статтею 217 КПК України, визнавши досудове слідство у справі, яка підлягає направленню для віддання обвинуваченого до суду, закінченим, слідчий повідомляє про це потерпілому та його представнику, цивільному по­зивачу, цивільному відповідачу або їх представникам і

роз'яснює їм їхнє право ознайомитися з матеріалами спра­ви; про це слідчий складає відповідний протокол або додає до справи копію письмового повідомлення.

У разі письмового або усного клопотання зазначених осіб про ознайомлення їх з матеріалами справи слідчий по­винен надати потерпілому і його представникові, цивіль­ному позивачеві, цивільному відповідачеві або їх представ­никам таку можливість. Цивільний відповідач може озна­йомлюватися з матеріалами справи в межах, передбачених частиною другою статті 51 цього Кодексу.

Зазначені особи мають право робити виписки зі справи і заявляти клопотання про доповнення слідства, щодо яких слідчий приймає рішення за правилами, передбаченими статтею 129 КПК України.

Матеріали про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, для озна­йомлення зазначеним особам не пред'являються.

Оголошення про закінчення слідства і пред'явлення ма­теріалів справи для ознайомлення оформляється протоко­лом з додержанням правил статті 220 КПК України.

Якщо у справі проводились додаткові слідчі дії, слідчий зобов'язаний ознайомити обвинуваченого і його захисни­ка, а також надати можливість ознайомитися потерпілому і його представникові, цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві або їх представникам з усіма додатковими матеріалами, а в разі їх клопотання — з усією справою, до­держуючись вимог статей 217 — 221 КПК України.