- •Визначення сутності і змісту сучасного менеджменту. Концепція менеджменту.
- •Функції менеджменту.
- •Основні спеціальні форми сучасного менеджменту (сутність, зміст, спрямованість фінансового обліку, кадрового менеджменту, інноваційного, операційного менеджменту)
- •Значення поняття «менеджмент» по відношенню до різних аспектів управлінської діяльності.
- •Сутність понять «управління» і «менеджмент».
- •Менеджмент як наука.
- •7. Закони управління
- •8. Принципи управління
- •10. Внесок різних шкіл в теорію і практику управління
- •11. Методологічні основи управління
- •12. Методи управління
- •3.Основні правила і закони сучасного менеджменту.
- •14. Природа, сутність та класифікація рішень у сфері менеджменту.
- •15. Умови та процес прийняття рішень.
- •За організацією підготовки управлінські рішення підрозділяються на:
- •16. Роль моделювання в процесі прийняття рішень
- •17. Використання методу «дерева рішень» у вирішені проблем менеджменту
- •Якісні методи обґрунтування управлінських рішень.
- •Кількісні методи обґрунтування управлінських рішень.
- •Кількісні методи прийняття рішень
- •Кількісні та якісні методи прогнозування.
- •Загальна характеристика та класифікація функцій менеджменту.
- •Суть і зміст функції планування.
- •Форми планування в залежності від тривалості планового періоду:
- •Види планів:
- •Методи організаційного планування.
- •Визначення місії організації.
- •Внутрішнє середовище організації.
- •Поняття організації та її ознаки.
- •Ознаки організації – єдність організаційної структури та організаційного процесу
- •Концепція життєвого циклу організації.
- •Формальна та неформальна організації.
- •Закони організації.
- •Організація як об’єкт управління і як функція менеджменту
- •Організація як об’єкт управління
- •Поняття організації, як функції менеджменту
- •Загальні риси організації як об’єкту управління.
- •Компоненти структури організацій.
- •36. Організаційна структура підприємства
- •37. Типи організаційних структур управління організацією Ієрархічні структури управління
- •Лінійна структура управління підприємством
- •Функціональна структура управління підприємством
- •Лінійно-штабна структура управління підприємством
- •Дивізійні структури управління
- •Адаптивні структури управління
- •38. Методи організації і нормування робіт в організації.
- •39. Поняття мотивації та її зміст.
- •40. Мотиваційні теорії.
- •41. Роль заохочення та стягнення в ефективності мотивації
- •42. Поняття контролю та його місце у системі управління
- •43. Види контролю
- •Лідерство в процесі керівництва.
- •47. Лідерство як сукупність певних рис характеру керівника. Сутність і управлінські ролі менеджера.
- •48. Форми влади і впливу
- •49. Ситуаційні теорії лідерства.
- •50. Види організаційних конфліктів та управління ними.
- •51. Поняття та характеристика комунікацій.
- •52. Інформація як матеріал комунікацій та її види.
- •53. Основні складові комунікацій. Методи комунікацій.
- •54. Носії інформації.
- •Поняття ефективності управління. Ефективність управління робочим часом.
- •Витрати на управління підприємством та класифікація затрат робочого часу.
- •57. Діагностика робочого часу
- •Планування часу керівників і спеціалістів.
Планування часу керівників і спеціалістів.
Процес планування часу починається з постановки задач, для чого на майбутній період складається перелік справ і можливих перешкод, на подолання яких піде визначений час. Згодом цей перелік регулярно доповнюється, обновляється, коректується шляхом виключення з нього того, що на справді є несуттєвим.
Планування часу дозволяє керівникам і спеціалістам насамперед критично осмислити власні цілі і знайти більш ефективні засоби їхньої реалізації, що дозволяють не тільки своєчасно з ними справитися, але і створити необхідні резерви для рішення непередбачених проблем.
Далі, планування дає можливість керівнику сконцентруватися на найважливіших питаннях з урахуванням термінів і часу їхній рішення, а інші раціонально розподілити серед підлеглих. У основі цього оцінка:
- кожної роботи з погляду необхідності;
- наслідків у випадку відмови від виконання;
- виправданості зусиль, необхідних для її виконання, можливості її зниження, реальної віддачі.
Нарешті, планування часу дає можливість керівнику сформувати оптимальну структуру робочого дня і скласти його розклад.
Планування часу, відведеного на рішення тих або інших проблем, здійснюється з урахуванням їхньої раціональної черговості. Тобто спочатку плануються справи з фіксованим терміном виконання або потребуючі значних витрат часу, а також неприємні задачі, відкладання яких на потім небажано; далі випливає рутинна робота і виконання повсякденних обов'язків; нарешті, третє місце приділяється другорядним і епізодичним справам, що не віднімають багато часу, наприклад, читанню поточної кореспонденції, обходові робочих місць. Але в будь-якому випадку при плануванні встановлюється точний термін завершення роботи.
Якщо майбутній обсяг роботи в задані терміни може бути не виконаний, у плані передбачаються можливості їхній перенесення на більш пізній період.
Планом повинно охоплюватися не більш 60% робочого часу, а інше складають резерви на рішення непередбачених проблем, творчу діяльність, підвищення кваліфікації. Непередбачені проблеми виникають звичайно в зв'язку з несподіваними відвідувачами, телефонними дзвониками, необхідністю виправити раніше допущені помилки. Створення резервів часу значно підвищує гнучкість планів і полегшує коригування.
Передумовою планування часу є його ретельне документування і контроль за його використанням, що дозволяють мати точні уявлення про нього, краще розподіляти здійснення тих або інших робіт, а також погоджувати свої дії в області планування часу з підлеглими і колегами.
Шляхи підвищення ефективності використання робочого часу.
Планирование времени служит делу повышения эффективности использования рабочего дня. Считается, что последний лучше всего начинать в одно и то же время, ибо человек — раб своих привычек. Это обеспечивает хороший тонус и позволяет на деле реализовывать принцип «человек — хозяин работы, а не работа — хозяйка человека».
Предпочтительно, чтобы руководитель начинал свой день раньше подчиненных, тогда до их прихода на работу у него была бы возможность уточнить задания и принять все необходимые меры для успешного преодоления трудностей. После этого выполняются наиболее трудные и неприятные дела, а во второй половине дня — легкие.
Такая последовательность обусловлена не только нарастанием усталости, но и тем, что после обеда подчиненные, контакты с которыми в первой половине дня ограничены, обычно приходят с просьбами о помощи и разъяснении тех или иных вопросов. Поэтому во второй половине лучше заниматься делами, не требующими большой сосредоточенности, например, просмотром почты, или решением проблем, которые вновь появились с утра.
Произведение экстенсивного и интенсивного коэффициентов дает интегральный коэффициент использования рабочего времени.
Для экономии времени и улучшения использования рабочего дня необходимо избегать импульсивных поступков и не отвлекаться по возможности на вновь возникающие проблемы, ибо они могут потребовать дополнительных действий. Эти проблемы целесообразно зафиксировать, с тем чтобы вернуться к ним позже. Это позволит завершить начатое, а им «отлежаться» и принять более зримые очертания. Фиксация материала необходима также при внезапных перерывах работы, поскольку позволяет быстрее вновь сосредоточиться.
В заключение приведем рекомендации известного американского предпринимателя и теоретика менеджмента Харви Маккея желающим сэкономить время:
- никогда не совершать поездки, не имея при себе диктофона, благодаря которому можно, не отрываясь от руля, диктовать для себя служебные записки;
- всегда иметь при себе какой-нибудь полезный материал для чтения;
- попробовать всю неделю читать публикации по бизнесу вместо спортивных страниц и занятных материалов о всякой всячине;
- использовать телефонный автоответчик даже тогда, когда вы дома, что даст возможность избавиться от бесполезных разговоров;
- стараться проводить как можно больше совещаний по телефону вместо заседаний с непосредственным участием сотрудников;
- всегда просить подчиненных предварительно кратко излагать рекомендации, а потом заслушивать обоснования;
- хвалить подчиненных, кратко излагающих суть дела и выражать недовольство сотрудниками, не умеющими так поступать; избегать тех, кто тратит время;
- смотреть по телевизору утренние новости деловой жизни.
