5. Сутність понять «управління» і «менеджмент».

Управління - це вплив на колектив, який упевнено йде до наміченої мети з реалізацією необхідних для цього взаємозв'язаних заходів прийняттям і реалізацією рішень; розподілом ресурсів та цілеспрямованою переробкою інформації і таке інше. Все це в сукупності, в нерозривному зв'язку і взаємодії складає управління.

В зарубіжній науці управління склалися чотири найважливіших концепції, які внесли суттєвий вклад в розвиток її сучасної теорії і практики:

• теорія наукового управління,

• теорія адміністративного управління,

• теорія управління з позицій психології людських відносин,

• теорія управління з позицій науки про поведінку.

Концепція наукового управління одержала розвиток в США з початку XX століття. її основоположником був Ф. Тейлор, книгу якого «Принципи наукового управління» вважають початком визнання менеджменту наукою і самостійною галуззю дослідження. Завдяки розробці концепції наукового управління менеджмент був визнаний самостійною галуззю наукових досліджень, і було доведено, що методи, які використовуються в науці і техніці, можуть ефективно використовуватися в практичній діяльності організації для досягнення намічених цілей.

Концепція адміністративного управління була направлена на розробку загальних проблем і принципів управління організацією в цілому. В рамках цієї концепції в 20-ті роки було сформульовано поняття організаційної структури фірми як системи взаємозв'язків, які мають певну ієрархію. З'явилося розуміння того, що організацією можна управляти систематизовано, щоб більш ефективно досягати її цілей. Ця концепція одержала також назву класичної школи управління.

Концепція управління з позиції психології і людських відносин вперше визначила менеджмент як «забезпечення виконання роботи при допомозі інших людей». Дослідження, проведені психологом А. Маслоу, показали, що мотивами вчинків людей є не економічні сили, а різні потреби, які не можуть задовольнитися грошима.

Концепція управління з позицій науки про поведінку - це сучасна теорія, яка одержала розвиток в 60-ті роки. Її основне кредо - підвищення ефективності організації в результаті підвищення ефективності її людських ресурсів.

«Управління» - найбільш загальне поняття. Воно поширюється на велике коло різноманітних об’єктів, явищ і процесів, наприклад: технічні системи; господарські системи; суспільні системи; державні системи тощо.

«Менеджмент» - це надзвичайно широке і багатомірне поняття.

Важко дати єдине абсолютно чітке та повне визначення поняття «менеджмент». Функції, сфери, рівні менеджменту та ситуації у яких вони реалізуються значно різняться між собою. Щоб з’ясувати сутність менеджменту, на нього треба подивитись з різних точок зору:

• з філологічної;

• з емпіричної (практичної), тобто як виду професійної діяльності;

• з точки зору системи знань, тобто виникнення та розвитку науки управління.

З філологічної менеджмент походить від латинського слова “manus” – рука. Початково - це слово означало вміння дбайливо вести домашнє господарство, майстерно володіти засобами праці, вправно працювати. З появою багатьох видів роботи, з поглибленням спеціалізації виникла потреба в діяльності, яка пов’язувала в єдине ціле роботу багатьох окремих виконавців. Відповідно до цього трансформувався і зміст поняття “менеджмент ”. Це слово увібрало у себе всі чисельні вимоги до управління як до науки, мистецтва ведення справ і стилю роботи.

З емпіричної (практичної) тобто, як виду професійної діяльності.

Сучасний Оксфордський словник англійської мови тлумачить поняття "менеджмент" неоднозначно, а саме:

спосіб, манера спілкування з людьми;

вміння та адміністративні навички організовувати ефективну роботу апарату організації;

влада та мистецтво керування;

органи управління, адміністративні одиниці, підрозділи

Останніми роками спостерігається певна конвергенція поглядів на менеджмент.

У широкому розумінні менеджмент - це вміння досягати поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект та мотиви поведінки інших людей.

У діяльності всіх менеджерів, незалежно від функції, яку вони виконують, посади, яку вони обіймають, галузі, у якій вони працюють, є дещо спільне. Саме це спільне, загальне для діяльності всіх менеджерів і становить фундамент науки менеджменту, складає її основи, які і є предметом вивчення курсу “Менеджмент ” як навчальної дисципліни.

Курс “менеджменту ” складається з двох основних змістовних модулів:

• теоретичні основи менеджменту;

• функції менеджменту.

При цьому слід зауважити, що знань теоретичних основ управління замало для забезпечення ефективного функціонування тієї або іншої організації. “Той, хто ставить діагноз за книгою, або намагається управляти, вивчивши напам’ять принципи менеджменту, рідко коли досягає успіху ”.

Відомо, що за всіх інших рівних умов кінцевий результат діяльності різних керівників не однаковий. Спроби пояснити це науковими методами результатів не дають і дати не можуть. В управлінській діяльності завжди присутнє дещо таке, що не піддається кількісному аналізу і що прийнято називати мистецтвом управління. Проте, це не означає, що управління здійснюється спонтанно, стихійно, що менеджер покладається тільки на вдачу, інтуїцію, власний досвід. Мистецтво управління саме і є вмінням менеджера-практика пристосувати досягнення науки управління до:

• особливостей власного характеру;

• особливостей підлеглих;

• особливостей відповідної сфери бізнесу.

Таким чином, наука та мистецтво менеджменту не виключають, а доповнюють одне одного. Мистецтво менеджменту завжди спирається на наукові знання, які покладено в його основу.

Термін «менеджмент», на відміну від терміна «управління», належить лише до соціально-економічної сфери[2]. Зокрема він може бути використаний для опису управління економічними ресурсами (працею та засобами в різних формах)[3], процесами (економічними, соціальними, політичними) та суб'єктами господарської діяльності (підприємствами, установами).