- •Визначення сутності і змісту сучасного менеджменту. Концепція менеджменту.
- •Функції менеджменту.
- •Основні спеціальні форми сучасного менеджменту (сутність, зміст, спрямованість фінансового обліку, кадрового менеджменту, інноваційного, операційного менеджменту)
- •Значення поняття «менеджмент» по відношенню до різних аспектів управлінської діяльності.
- •Сутність понять «управління» і «менеджмент».
- •Менеджмент як наука.
- •7. Закони управління
- •8. Принципи управління
- •10. Внесок різних шкіл в теорію і практику управління
- •11. Методологічні основи управління
- •12. Методи управління
- •3.Основні правила і закони сучасного менеджменту.
- •14. Природа, сутність та класифікація рішень у сфері менеджменту.
- •15. Умови та процес прийняття рішень.
- •За організацією підготовки управлінські рішення підрозділяються на:
- •16. Роль моделювання в процесі прийняття рішень
- •17. Використання методу «дерева рішень» у вирішені проблем менеджменту
- •Якісні методи обґрунтування управлінських рішень.
- •Кількісні методи обґрунтування управлінських рішень.
- •Кількісні методи прийняття рішень
- •Кількісні та якісні методи прогнозування.
- •Загальна характеристика та класифікація функцій менеджменту.
- •Суть і зміст функції планування.
- •Форми планування в залежності від тривалості планового періоду:
- •Види планів:
- •Методи організаційного планування.
- •Визначення місії організації.
- •Внутрішнє середовище організації.
- •Поняття організації та її ознаки.
- •Ознаки організації – єдність організаційної структури та організаційного процесу
- •Концепція життєвого циклу організації.
- •Формальна та неформальна організації.
- •Закони організації.
- •Організація як об’єкт управління і як функція менеджменту
- •Організація як об’єкт управління
- •Поняття організації, як функції менеджменту
- •Загальні риси організації як об’єкту управління.
- •Компоненти структури організацій.
- •36. Організаційна структура підприємства
- •37. Типи організаційних структур управління організацією Ієрархічні структури управління
- •Лінійна структура управління підприємством
- •Функціональна структура управління підприємством
- •Лінійно-штабна структура управління підприємством
- •Дивізійні структури управління
- •Адаптивні структури управління
- •38. Методи організації і нормування робіт в організації.
- •39. Поняття мотивації та її зміст.
- •40. Мотиваційні теорії.
- •41. Роль заохочення та стягнення в ефективності мотивації
- •42. Поняття контролю та його місце у системі управління
- •43. Види контролю
- •Лідерство в процесі керівництва.
- •47. Лідерство як сукупність певних рис характеру керівника. Сутність і управлінські ролі менеджера.
- •48. Форми влади і впливу
- •49. Ситуаційні теорії лідерства.
- •50. Види організаційних конфліктів та управління ними.
- •51. Поняття та характеристика комунікацій.
- •52. Інформація як матеріал комунікацій та її види.
- •53. Основні складові комунікацій. Методи комунікацій.
- •54. Носії інформації.
- •Поняття ефективності управління. Ефективність управління робочим часом.
- •Витрати на управління підприємством та класифікація затрат робочого часу.
- •57. Діагностика робочого часу
- •Планування часу керівників і спеціалістів.
Менеджмент як наука.
Менеджмент як наука вивчає відносини, що складаються в процесі управлінської діяльності (організація, постановка цілей, планування; видача розпоряджень; координація роботи; контроль, оцінка, винагорода й т.п.).
Менеджмент як наука та мистецтво управління. Менеджмент - самостійна область знань із початку 20 століття. Об'єктом менеджменту як науки являється будь-яка складна соціально-технічна система (підприємство, фірма, організація) незалежно від сфери діяльності й форми власності.
Предмет вивчення наукового менеджменту – найбільш значимі закономірності, властивості, сторони й процеси, пов'язані з організацією спільної діяльності людей і керуванням нею.
В основі менеджменту як науки – тисячолітня практика управління.
Менеджмент як наука - це знання про закономірності соціально-економічних процесів, а також про принципи і методи управління окремим суб'єктом господарювання, Наука без практики - мертва, що спрямовуються на досягнен- а практика без науки - сліпа. ня визначеної мети. На практиці під поняттям «менеджмент», зазвичай, розуміють діяльність з раціонального використання ресурсів (грошей, інформації, праці тощо) та з управління суб'єктом господарювання, соціально-економічними процесами, яка спрямовується на досягнення поставленої мети.
Менеджмент повинен органічно поєднувати в собі теорію і практику, які доповнюють одна одну і, тим самим, вдосконалюють процес управління.
7. Закони управління
До загальних законів управління належать:
—закон спеціалізації управління;
—закон інтеграції управління;
—закон необхідної і достатньої централізації управління;
—закон демократизации управління;
—закон раціонального використання часу.
Закон спеціалізації управління акцентує увагу на тому, що при багатофункціональній системі управління виникає необхідність у розподілі певних функцій та повноважень, здійснюваних окремими людьми та трудовим колективом.
Закон інтеграції управління. Інтеграція — це об'єднання окремих розрізнених, спеціалізованих дій до загального процесу функціонування і розвитку управління. Цей закон, як і перший, має об'єктивний характер, тобто на практиці управління не може здійснюватися без об'єднання, координації діяльності багатьох робітників.
Закон необхідної і достатньої централізації управління на практиці проявляється як закон оптимального сполучення централізації і децентралізації. Він передбачає, з одного боку, централізоване, сконцентроване управління, тобто реалізацію процесу управління за вертикаллю, з іншого — передумовлює необхідність передачі деяких повноважень управління на нижний щабель ієрархії.
Закон демократизації управління передбачає участь виконавців у процесі, наприклад, шляхом передачі їм власності (у вигляді акцій чи інших цінних паперів).
Закон раціонального використання часу — один з найважливіших законів ринкової економіки. По суті час трансформувався в економічну категорію, цінність якої зумовлює всі сторони діяльності підприємства (швидкість обертання капіталу, адаптування до змінюваних умов тощо).
Що стосується закономірностей управління виробництвом, їх можна розподілити на дві групи: загальні, що характеризують процес управління в цілому, та локальні, які виявляються в окремих елементах системи управління (в методиці прийняття управлінських рішень, в окремих функціях управління тощо).