42. Калькуляция себестоимости продукции

Калькуляция - это представленный в табличной форме расчет затрат на производство и сбыт единицы продукции (изделий, работ, услуг) или группы однородных видов продукции. Как и смета затрат, калькуляция составляется в денежной форме. В отличие от сметы затрат калькуляционные статьи группируются не по экономически однородным элементам, а по сферам производственной деятельности. Поэтому в калькуляционную статью могут входить несколько экономически однородных видов расходов (например, материальные затраты, заработная плата, амортизация). На основе калькуляции формируется на каждый вид продукции базовая цена предприятия.

Калькуляция производственной себестоимости включает в себя следующие статьи расходов:

1. сырье и материалы;

2. покупные комплектующие изделия, полуфабрикаты, работы и услуги производственного характера сторонних предприятий и организаций;

3. топливо и энергия на технологические цели;

4. возвратные отходы (вычитаются);

5. основная заработная плата основных производственных рабочих;

6. дополнительная заработная плата основных производственных рабочих;

7. отчисления на социальные мероприятия;

8. расходы на содержание и эксплуатацию оборудования.

Суммируя затраты по всем предыдущим статьям (с 1 по 8) можно получить технологическую себестоимость изделия.

Технологическая себестоимость представляет собой сумму затрат данного цеха, непосредственно связанных с выполнением технологических операций.

9. общепроизводственные расходы;

10. потери вследствие технически неминуемого брака;

11. попутная продукция (вычитается);

12. другие производственные расходы;

Суммируя затраты по всем предыдущим статьям (ст. 1 по ст. 12)

можно получить производственную себестоимость изделия.

Производственная себестоимость – это общие затраты предприятия на производство данного вида продукции.

Кроме приведенных затрат производственной себестоимости при формировании цены важно учитывать следующие статьи расходов:

1) административные расходы;

2) расходы на сбыт;

3) прочие операционные расходы;

Сумма производственной себестоимости и последних трех статей представляет собой полную себестоимость изделия.

В приведенную выше типовую номенклатуру статей калькуляции могут вноситься изменения с учетом особенностей техники, технологии и организации производства соответствующей отрасли, удельного веса отдельных видов расходов в себестоимости продукции, а также объединяться несколько типовых статей калькуляции в одну или выделяться из одной типовой статьи несколько статей калькуляции.

53. Формування, розподіл та використання прибутку підприємства

Прибуток — це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалі­зована і набере грошової форми. На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб’єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності. Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-госпо­дарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів. Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів. Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності. Отже, отриманий підприємством прибуток є об’єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап — це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Другий етап — це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат. З урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання у різних сферах економіки стягувалися за рахунок прибутку й інші штрафи. Особливо це стосувалося комерційних банків, страхових компаній. Отже, чистий прибуток — це частина прибутку, що залишався в підприємства після сплати податків та можливих штрафів (унаслідок застосування фінансових санкцій).