3. Поділля у двох революціях.

Після повалення самодержав ства в лютому 1917 року в містах і селах краю відбулися мі­тинги і демонстрації. Під гаслом встановлення демократич­ної республіки, запровадження восьмигодинного робочого дня, припинення війни відбулись демонстрації трудящих — 11 березня в Проскурові, 17 березня в Староконстянтинові.

Зауважуємо, що гречанські і проскурівські залізнични­ки створюють в Проскурові ініціативну групу, а потім орга­нізаційний комітет по підготовці до виборів Рад.

З початку Лютневої революції в краї майже не було Рад, які б повністю задовольняли інтереси і прагнення ро­бітників і селян. В боротьбі з угодовськими організаціями більшовики Проскурівської Ради відстояли рішення про під­вищення зарплати робітникам, скорочення робочого дня і введення нормованого споживання продовольчих товарів для всіх верств населення міста. На вимогу Ради і солдат­ського комітету міська дума прийняла рішення про видачу сім'ям солдатів, що перебували на фронті «грошового пай ка в розмірі 20 карбованців на місяць за рахунок коштів, які надійшли від оподаткування міської буржуазії», фракція бі­льшовиків добилася також винесення Радою ухвали про за­судження імперіалістичної політики Тимчасового уряду.

У ході боротьби з контрреволюцією, говорить учитель, росла і міцніла більшовицька організація Проскурова. В липні вона остаточно розмежувалася з меншовиками.

Після розгрому корніловщини вплив біль­шовиків у Проскурівській Раді значно зріс. Навіть депутати, які займали до цього нейтральну позицію, переходять на бік більшовиків. У вересні Проскурівський комітет РСДРП(б) ви­пустив листівку, в якій викривав імперіалістичну політику ка­піталістів, поміщиків та угодовців. В кінці жовтня відбулись перевибори Ради. Робітники і революційно настроєні солдати проголосували за більшовиків. 7 листопада 1917 року газета «Пролетарская мнель» писала: «Проскурів. Після перевибо­рів Рада стала більшовицькою... Рада має радіотелеграф, по якому регулярно одержує відомості з Петрограда».

Зазнавши поразки на виборах, угодов­ці домовились з представниками місцевих органів Тимчасо­вого уряду і Нейтральної Ради по захопленню в Проскурові влади до своїх рук. Тоді Проскурівський комітет РСДРП(б) і виконком Ради звертається за допомогою до 6-го Фінлянд­ського полку, який розташувався в районі Чорного Острова. Ранком 20-го листопада революційний полк увійшов до міста. На мітингу, який зібрав велику кількість робітників і революційних солдат, у Проскурові проголошено Радянську владу.

26 жовт­ня 1917 року радіостанція 3-го Кавказького корпусу, який розташувався в місті, прийняла повідомлення з Петрограда про перемогу пролетарської революції. Більшовицька органі­зація корпусу через два дні скликала корпусний з'їзд. Його відкрив А. С. Макаркін, який від імені партії вітав делега­тів з великою перемогою.

З'їзд обрав Військово-революційний комітет як орган Радянської влади в корпусі: головою — А. С. Макаркіна, помічником комісара — П. С. Селіванова-Лоладзе, секрета­рем — Могілевського. Першим актом практичної роботи комітету було звільнення з місцевої тюрми політичних в'яз­нів.

Наголошуємо, що в перші дні після встановлення Ра­дянської влади в корпусі влада в місті перебувала в руках комісарів уже неіснуючого Тимчасового уряду, міської думи та угодницької міської Ради робітничих і солдатських депу хітів, яка складалася здебільшого з есерів, меншовиків, каде­тів і представників інших буржуазних партій. На 1 листопа­да Рада призначила своє засідання для обговорення питання про ставлення до пролетарської революції. Антибільшови­цькі сили сподівались провести своє рішення про засуджен­ня Жовтневої революції. Однак після проведеної роз'ясню­вальної роботи серед делегатів і виступів більшовиків на за­сіданні Ради при голосуванні більшістю голосів була прий­нята постанова про приєднання до пролетарської револю­ції і встановлення Влади Рад в Кам'янці-Подільському. Го­ловою Ради обирається М. М. Кушелев. Так 1 листопада 1917 рок у в місті було встановлено Радянську владу.

В кінці листопада 1917 року з допомогою солдатів, на­строєних по-більшовицькому трудящі встановили Радянсь­ку владу у Волочиську. Земельний комітет приступив до роз­поділу поміщицької землі. Однак 9 грудня 1917 року місто захопили війська Центральної Ради і почали відновлювати старі порядки. Через кілька днів сюди прибули Ізмайловсь-кий, Преобреженський та інші полки, які відновили Радя­нську владу.

На початку грудня 1917 року, трудя щі Деражні, спираючись на допомогу революційних солдатів 2-ої Фінляндської дивізії, розігнали волосний виконком гро­мадських організацій і встановили Радянську владу.

Наприкінці листопада 1917 року до Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів перейшла вся повнота влади в Летичеві.

Досить активно велась робота проти Тимчасового уря­ду і Центральної ради трудящими Старокостянтинова, Ду-наевець, Городка, Славути, Шепетівки та інших населених пунктів краю.

Боротьба робітничо-Селянських мас за Владу Рад на Україні зустріла шалений опір з боку Центральної ради, яка діяла у тісному контакті з залишками чиновницького апарату Тимчасового уряду.

До середини листопада контреволюціонери захопили владу V східних повітах краю. У повітах західного Поділля, зок­рема у Кам'янецькому та Проскурівському, де разташували-ся частини 7-ї армії Південно-Західного і 8-ї армії Румун­ського фронтів, що перейшли на бік трудящих, українській буржуазно-націопалістичній конрреволюції не вдалося вста­новити своєї диктатури.

Трудящі маси краю з великим політичним піднесенням зустріли звістку про створення пер­шого Радянського уряду України. На багатолюдних мітин­гах V Гречанах, Кам'янці-Подільському, Летичеві, Проскуро­ві, Старокоєтянтинові трудящі висловлювали глибоке дові­р'я ЦВК Рад України і Народному Секретаріатові, схвалю­вали прийняті ними закони і постанови. Керуючись рішення­ми з'їзду Рад, більшовики нашого краю розгорнули енергійну роботу в містах і селах, військових частинах по підготовці до збройного повстання проти Центральної ради. Проскурів-ська організація РСДРН (б) привела в бойову готовність гречанський загін Червоної гвардії, у якому наприкінці гру дня нараховувалось понад 700^і бійців.

Більшовики Кам'янця-Подільського орга­нізували в грудні загін Червоної гвардії, в якому було понад 300 бійців. Основне ядро загону, командиром якого призна чили комуніста-фронтовика М. Н. Франка, становили біль­шовики. Вони очолювали червоні загони також у Староко­стянтинові, Шатаві, Шепетівці.

Велику допомогу трудящим краю у боротьбі з ворогом надавали військові частини. В другій половині грудня 1917 року революційні війська 8-ї армії пере­йшли в наступ проти Центральної ради. Щоб нанести удар в спип\- наступаючим військам 2-го гвардійського корпусу, петлюрівці намагалися будь-що захопити Кам'янець-Поділь-ськпіі і Проскурів. Але їх спроби не увінчалися успіхом. Частини 1⁹-го армійського корпусу 7-ї армії на чолі з М. Г. Кропив'янським і головою ВРК Ф. В. Поповим відкинули від Кам'янця-Подільського буржуазно-націоиалістичні форму­вання. Відступаючи під ударами радянських військ, петлю­рівці почали загрожувати Проскурову і Гречапському заліз­ничному вузлу. Червоногвардійці спільно з робітниками, які були послані Проскурівським комітетом РСДРП(б), відбили атаки ворога і змусили його відступити. Гречанський черво ногвардійський загін разом з революційними частинами 7-ї армії звільнили від військ Центральної Ради Староко-стянтинів, Шепетівку та інші міста краю. До кінця січня 1918 року на всій території сучасної Хмельниччини була встановлена Радянська влада.

Після звільнення краю від петлюрівців революційними частинами 7-ї. 8-ї, і 11-ї армій та місцевими загонами Червоної гвардії почало здійснюватись радянське будівництво. Зміцнювались органи Радянської влади на міс­цях, втілювався в життя ленінський Декрет про землю, про­водилися заходи по встановленню робітничого контролю на підприємствах, здійсненню націоналізації банків, промисло­вості і транспорту, роз'язанню продовольчого питання. Ради, профспілки та інші громадські організації боролися за зміц­нення трудової дисципліни, активізацію господарської дія­льності підприємств, турбувалися про поліпшення матеріа­льно-побутового становища трудящих мас населення.

Тема. Наш край у 1918—1921 рр.