7.Кінематограф

На початку ХХ ст. у містах Поділля з’являться і досить швидко набуває поширення кінематограф. У 1901 р. в губернському місті вперше побував пересувний кінотеатр, а наприкінці 1901 р. у Кам’янцi-Подiльському уже діяли два маленькі стацiонарнi кінотеатри - на 25 та 35 місць. У 1908 р. комітет “Императорского человеколюбивого общества” влаштував по вул. Бульварній просторий театр-синематограф. За відомостями адресних книг, у 1911 р. в губернському мiстi діяло три синематографи - “Императорского человеколюбивого общества”, Вільного пожежного товариства та Ш.Зiньковського, у 1913 р. зазначено 5 кiнотеатрiв - “Императорского человеколюбивого общества”, Вільного пожежного товариства, “Iлюзiон” (власник Ш.Зiньковський), “Модерн” (Марцикевич) та “Гiгант” (М.Розенталь). Останній кінотеатр - “Гiгант”, був найбільшим у місті - мав зал на 200 мiсть, відкритий у 1912 р. у будинку Крайза по вул. Бульварній (нині - Шевченка, 41). У Вiнницi перший кінотеатр - “Амбрось” - був відкритий співвласниками Є. Добржанською та і К. Ловицьким у 1911 р. на території садиби відомого лікаря й домовласника М.Недєльського по вул. Б.Хмельницького. За кілька років у мiстi відкрилося багато кiнотеатрiв, зокрема у 1913 р. кінематографи “Люкс”, “Мініатюр”, “Патеграф ”, “Стела” та міський. Поступово кінотеатри відкривались в менших містах. На початок 1911р у дев’яти подільських містах діяло 16 кінотеатрів.

8. Громадське життя у містах та музейні заклади

Досліджуваний період характеризується поступовим розширенням спектру громадського життя в мстах. Одним iз його проявів була багатогранна діяльність рiзноманiтних товариств, які спрямовували роботу свою на роз виток науки, культури, освіти. Бiльшiсть їх діяло у губернському мiстi. Серед перших було Подільське церковне історико-археологічне товариство, яке було засноване у 1903 р. на базі Подільського єпархіального iсторико-статистичного комітету. Таке перетворення Комітету на Товариство сприяло об’єднанню краєзнавців Поділля - у 1912 р. у ньому налічувалося 136 членів. У вересні 1911 р. в Кам’янці-Подiльсъкому виникло Товариство подільських природодослідників яке наступного року мало 213 членів. Воно організовувало експедиції, видавало “Записки товариства”, мало бiблiотеку, у Пушкінському домі проводило читання безплатних лекцій. Успішно поєднувало наукову, просвітницьку i громадську дiяльнiсть Товариство подiлъських лiкарiв. Воно було засноване в губернському центрі у 1859 р., нараховувало 123 члени, мало бiблiотеку (у 1865 р. - 3526 томів) та розпочало формування колекцій для майбутнього музею. У 1865 р. товариство серед членів якого переважали поляки, було закрито внаслідок реакції на друге польське повстання. Згідно розпорядження генерал-губернатора О.Безака, бiблiотека та музейні експонати Товариства були доставлені в Київ та передані генерал-губернатору та університету Св. Володимира. Проте з 1878 р. Товариство подільських лiкарiв відновило дiяльнiсть, зосередивши свою роботу не лише на санітарно-гiгіенічних та медичних питаннях, а й охопило краєзнавчу та дiяльнiсть. Окремо слід згадати дiяльнiсть Товариства мистецтв, статус якого був затверджений у січні 1908 р. Його організатором став відомий на Подiллi художник В. Розвадовський, який одночасно завідував художніми класами. Товариство мистецтв розгорнуло на Поділлі широку просвітницьку дiяльнiсть, влаштовуючи пересувні виставки художніх творів у містах та багатьох містечках губернії. Крім того, у Кам’янці-Подільському діяла постійна виставка творів мистецтв.

Слід відзначити, що український освiтнiй рух на Поділлі, репрезентувало єдине товариство - “Просвіта” створене в 1906р. в Кам’янці-Подільському. Значна фiлiя товариства утворилась у Могилеві. Ряди Подільської “Просвіти” об’єднували українську інтелігенцію для спільної роботи заради освіти народу, що й визначало відмінність цього товариства від інших - воно не обмежувало свою дiяльнiсть лише містом, а проводило також велику роботу на селі. Але нацiонально-просвiтницька діяльність “Просвіти” зустріла вороже ставлення з боку уряду i вже 2 липня 1907р. Подільське губернське присутствіє заборонило дiяльнiсть товариства. У березні 1908 р. надійшов дозвіл на відкриття товариства, й “Просвіта” відновила свою дiяльнiсть у Кам’янці-Подільському.

Невід’ємно вiд дiяльностi згаданих товариств гюв’язане заснування у другій половині ХIХ - на початку ХХ ст. в містах Подільської губернії музейних закладів. Перший музей на Подiллi з’явився у 1890 р. в Кам’янці-Подільському. Iнiцiатором його створення виступив Подільський єпархіальний iсторико-статистичний комітет, який 29 жовтня I889р. створив комiсiю з організації церковного Давньосховища. 30 січня 1890 р. Комітет затвердив правила Давньосховища, оголосивши тим самим про створення музейного закладу, який розмістився у галереї Кафедрального собору. Давньосховище мало вiддiл старожитностей, архів i бiблiотеку, завідувачем був призначений соборний священик В.Якубович, секретарем у справах - протоієрей Є. Сiцiнський - відомий дослідник старожитностей та iсторiї Поділля. На початок 1896р. у Давньосховищі налічувалося 4281 експонат, у тому числі 862 книги, 69 рукописів, 36 грамот та актів, понад 800 церковних речей, 40 картин, 398 фотографій, 1239 монет, медалей та iн. предметів. У 1903р., У зв’язку з перетворенням iсторико-статистичного комітету в історико-археологічне товариство Давньосховище офіційно перейменовано в музей.