5. «Наш край у роки громадянської війни.

В період громадянської війни та іноземної воєнної інтервенції територія краю була ареною жорстокої боротьби проти внутрішніх і зовнішніх ворогів. Багато славних сторінок в літопис боротьби за Владу Рад вписали робітники, селяни, інтелігенція Хмельниччини. Подільська губернія була в числі перших, що зазнала роз­бійницького нападу з боку австро-німецьких імперіалістів,

Громадянська війна була нав'язана трудящим нашої країни міжнародним імперіалізмом і поваленими ек­сплуататорськими класами нашої країни. Одними з перших на Україні в бій проти ворогів ступили робітничі загони По­ділля. Мужньо відстоювали радянську землю гречанський, кам'янець-подільський та інші загони Червоної гвардії.

Активну участь у боротьбі за Владу Рад у нашому краї, взяли інтернаціональні військові части­ни. Так, у бою під Шепетівкою відзначилась 2-га бригада якою командував 29-річний хорват А. Жупан.

Проте кількісна і технічна перевага була на боці інтер­вентів. В ніч з 17 на 18 лютого 1918 року надійшло повідом­лення про підхід до Волочиська військ імперіалістичної Ні­меччини, якій Центральна рада віддала на пограбування Ук­раїну. Наступного дня в Проскурові відбулося розширене за­сідання виконкому Ради депутатів трудящих і комітету РСДРП(б). Розглядалось питання про становище в краї і в цілому по країні. На засіданні було вирішено, хто з комуні­стів і радянських активістів піде на фронт, а хто залишиться в місті для підпільної роботи. Виконуючи рішення засідан­ня, залізничники відправили з Гречан до Жмеринки всі дію­чі паровози й вагони. Щоб затримати просування окупантів з Волочиська, відрядили підривну команду із завданням зір­вати залізничні мости. Виконуючи наказ командування, гречанські червогогвардійці залишили станцію і з боями від­ступили на територію Радянської Росії.

Таким чином, до 20 березня наш край повністю був захоплений інтервентами. Почався кри­вавий окупаційний режим, який супроводжувався розгромом Рад, арештами і розстрілами комуністів, членів ревкомів, активних учасників соціалістичної революції. Усе це спря­мовувалось на те, щоб ліквідувати Радянську владу і її за­воювання, реставрувати старі порядки.

Здопомогою внутрішньої конрреволюції інтервенти по-хижацькому нищили народне

господарство краю. Насамперед пограбували колишні армійські склади, яких було багато в прифронтовому Поділлі та на Волині, услід за цим реквізували пристанційні, заводські, мі­ські і сільські крамниці. Спеціальні реквізиційні загони за­бирали у селян хліб, м'ясо, масло, яйця, худобу, птицю. Вони вимагали від населення здачі кольорових металів, залізничного брухту, шкіри, вовни, полотна, льону, конопель. Внаслідок такого пограбування сировини і палива припинила роботу більшість промислових підприємств. Повий занепад спостерігався і на транспорті. На початку липня залізничники Проскурова відмовились ииіюзити хліб з України до Австрії. Окупанти підвели бро­непоїзд і обстріляли місто. Ця подія викликала велике обу­рення серед населення. Підпільники закликали робітників станцій Проскурів і Гречани підтримали загальний страйк залізничників України. Члени підпільних організацій роз'їжалися в усіх напрямах нашого краю. 18 липня відбувся мітинг на Подільській залізниці, учасники якого вимагали відновлення Радянської влади і виведення австро-німецьких військ. У вересні 1918 року відбувся об'єднаний пленум більшовицьких організацій Проскурова і Гречан. Наступного дня комітет був заарештований.

«Хазяйнування» австро-німецьких окупантів і гетьманців привели до цілковитого занепаду сільського господарства краю. Протягом березня-травня 1918 року інтервенти спалили 97 сіл, десятки будинків у 511 населених пунктах. Під час реквізицій у 1009 селах було заб­ирано все зерно, в тому числі і посівний матеріал. Лише в Кам'янецькому, Летичівському, Ушицькому і Проскурівському повітах більш як у 20 процентів селянських господарств були реквізовані коні, у 18 процентів — велика рогата худоба.