2. Директорія

Захопивши територію краю, Директорія оголосила мобілізацію в свою армію. Від­повіддю на примусову мобілізацію стало повстання селян Пашквецької волості Проскурівського повіту. У другій половині вересня 1919 року в Пашковецьку волостьшрибув петлю­рівський загін з 60-ти чоловік для проведення мобілізації і збирання продовольства. Не добившись успіхів у мобілізації, петлюрівці стали грабувати населення.

21 вересня, коли петлюрівці повертались з Пашковець, їх біля села Скаржниці оточили повстанці. Під час перестрілки двох петлюрівців було вбито, кількох поранено, решта склали зброю. В тій стрілянині, як доносив губернський політичний відділ подільському губернському комісарові, брали участь селяни сіл Гринівці, Пашківці, Скаржниці і Стуфчинці, які мали більше 500 озброєних чоловіків. їх підтримували селяни Бахматовецької і Красилівської волостей. Понад два місяці мужньо тримались повстанці.

Не одержавши опору з боку військ Директорії, білополські інтервенти наприкінці вересня оку­пували прикордонні села нашого краю, а в листопаді захо­пили Кам'янецький, Летичівський, Ушицький, Проскурівський, Ізяславський і Старокостянтинівський повіти. Східні по­віти загарбали денікінці. На окупованій території білополяки почали відновлювати буржуазно-поміщицькі порядки, чи­нили насильства над трудящими, грабували і вивозили май­но. У Дунаївцях загарбники пограбували суконні фабрики, з Славути вивезли устаткування двох промислових підпри­ємств до Польщі.

відповідно до постанови ІДК КП(б)У і Раднаркому УРСР від 26 квітня 1920 року були оголошені мобілізованими Київська, Волинська і Подільська парторганізації. Боротьбу народних мас на окупованій білополякам території очолив закордонний відділ ІДК КП(б)У, яким керував Ф. Кон.

У важких умовах окупації більшовики краю організували маси на боротьбу проти за­гарбників. Особливо активно діяла Кам'янець-Подільська пі­дпільна організація. Кам'янецькі більшовики готували пов­стання в Кам'янецькому та Ушицькому повітах, але внаслі­док провокації організація була розгромлена. Заарештовано понад 100 чоловік, захоплено кілька складів зброї і пропаган­дистську літературу. Серед заарештованих були заступник голови ревкому К. Януш, відповідальна за розповсюдження листівок С. Віттер, активні підпільники В. Ружицький, В. Білуга, Ж. Рубінштейн, Л. Коцеба, М. Козаков, С. Сокальський, В. Сорокатий та ін.

Проскурівська підпільна більшовиць­ка організація, очолювана Г. Голованівським-Барським підтримувала зв'язок з волочиськими, кам'янець-подільськими, старокостянинівськими і шепетівськими підпільни­ками. Поблизу села Олешин (біля Хмельницького) активно діяв партизанський загін, яким комаьдував машиніст депо станції Гречани Т. А. Салабай.

Мужньо боролося з окупантами славутські підпільники.

Партизанський рух охопив майже всі повіти краю. В січні 1920 року в Кам'янецькому повіті спала­хнуло селянське повстання, наприкінці квітня розгорнулися запеклі бої селян Красилівської і КуЛьчйнської волостей Староконстянтинівського повіту з польськими легіонерами. У Калюсі Ушицького повіту зібралося біля 6 тисяч повстанців, які мали на озброєнні 4 гармати і 2 кулемети. Активізувалась партизанська боротьба в Летичівському повіті. Партиу зани Ізяславщини пустили під укіс 2 військових (етнедожи інтервентів.

Напри­кінці травня — на початку червня 1920 року лише в захід­них повітах у тилу інтервентів діяло 6 підпільних більшови­цьких організацій, 16 партизанських і 21 повстанський загонів.