8. Революція 1905-1907 рр.

Події "кривавої" неділі у Петербурзі переповнили чашу терпіння. На знак солідарності піднялися робітники металообробних підприємств Проскурова, Кам'янця-Подільського. Дунаєвець, Городка, Теофіполя. їх підтримали заліз­ничники Гречан, Шепетівки. Основною формою боротьби робітників за поліпшення свого політичного соціально-еко­номічного становища був страйк, під час якого висувалися вимоги покращення умов праці, підвищення заробітної плати, скорочення робочого дня. заміни адміністрацій. На Поділлі у страйках взяло участь понад 15 тис. робітників. У Славуті, Антонінах, Волочиську, Дунаївцях, Проскурові, Городку страйки завершились частковою перемогою робіт­ників, інші були придушені поліцією, військами.

За робітниками піднялися селяни. З настанням весни 1905 року аграрний рух охопив Ізяславський, Старокостян-тинівський, Ушицький повіти, окремі села Кам'янеиь-Подільського повіту. Особливою активністю відзначалися сільськогосподарські робітники Солобковецької волості Ушицького повіту. Тут був організований страйковий комітет, який поширив свою діяльність і на села сусідніх повітів. їм вдалося влітку 1905 року підняти на страйк 110 сіл. Показовим у цьому відношенні є страйк селян Вінько-вець та навколишніх сіл. Під час збирання хліба в маєтку Косельського селяни зажадали від поміщика скоротити робочий день і підвищити розцінки за поденну роботу.

Однак поміщик відмовився задовольнити ці вимоги і викликав загін стражників, який заарештував ватажків страйку. Тоді беззбройні селяни вступили у рукопашний бій з карателями. Внаслідок сутички 5 селян було вбито, 8 поранено.

На Волині відбулося 202 селянських виступи. З них у Заславському повіті - 45, Старокостянтинівському - 7. Основною формою боротьби за землю на Волині були сільсь­когосподарські страйки. Так, у Заславському повіті із 45 виступів - 30 були у формі страйків. Особливою активністю вони відзначалися у Білогородці, Борисові, Клубівці, Мих-нові, М'якотах, Плужному, Теліжинцях, Шекеринцях, Чиживці, Христинівці. Заворушення у Заславському повіті викликали тривогу в столиці. За наказом військового мініст­ра сюди було направлено ескадрони драгун Чугуєвського і Ризького полків. Організаторів та активних учасників рево­люційних виступів було ув'язнено та заслано до Сибіру.

"Особливим районом охорони" було оголошено Ушиць­кий, Летичівський, Кам'янецький, Проскурівський повіти. Тут у селах і містах лютували каральні загони, проводились масові арешти, і через терор розпочався спад революції. Але це був перепочинок перед новим натиском на самодержавство.

9. Національно-просвітницький рух.

Революція 1905-1907 рр. значно активізувала національ­ні змагання. В Україні широкого поширення набуває просвітницький рух. Однією з найбільш відомих організацій "Просвіти" стала Подільська, яка виникла у 1906 році в Кам'янці-Подільському. Засновниками і найбільш актив­ними її членами були лікар К.Г.Солуха, вчителі В.К. Стиранкевич та С.М. Іваницький, священик та історик Ю.Й. Сіцінський, бухгалтер Т.Г. Павловський. Активну участь в її роботі брали майбутні діячі українського національного визвольного руху В.М. Чехівський, Н.Я. Григор'єв.

Перше засідання подільської "Просвіти" відбулося 8 травня 1906 року. Було ухвалено текст телеграми, одну з яких надіслали на ім'я лідера української групи у Держав­ній думі І. Шриги, іншу - професору Володимиру Антоно­вичу з проханням бути почесним членом організації. Своєю головною метою члени товариства вважали "допомогу культурно-просвітницькому розвиткові українського народу на Поділлі".

Подільські просвітяни стали ініціаторами впровадження у двокласних школах української мови, історії, літератури. Великого резонансу набула подія, що сталася на Великдень 1906 року у Кам'янці-Подільському. Тут у соборі Олександра Невського архієрей Порфеній читав Євангеліє українською мовою, справивши незабутнє враження на присутніх. У 1907 році в Подільській духовній семінарії на вимогу демокра­тичного духовенства та молоді було відкрито кафедру украї­нознавства, яка забезпечувала вивчення двох дисциплін -історії України та української літератури.

2 липня 1907 року Подільське губернське присутствіє заборонило "Просвіту" у Кам'янці-Подільському як таку, що "за характером своєї діяльності загрожує державному порядку та громадському спокою". Українське культурне життя у краї зазнало утисків та переслідувань. Було закрито українські часописи, конфісковано народознавчу літературу, гонінь зазнавало українське слово. Так, подільський єпископ Серафим, побачивши у селі Уляниця вивіску "Крамниця", накинувся на місцевого священика зі звинуваченнями у потуранні "малороссийским надписям".

Проте це не зупинило процес національного відродження у краї. Подільські діячі зуміли відновити у лютому 1908 року "Просвіту". В авангарді боротьби за національні права українців йшла молодь. У 1910 році 180 учнів старших класів Подільської духовної семінарії надіслали телеграму вдячності священику М.Сендерку за виступ у Державній думі на захист української школи. У день похорону Бориса Грінченка 8 травня 1910 року товариство подільських учителів-українців надіслало телеграму співчуття родині небіжчика, в якій зазначалося, що вони "приєднують свої гіркі сльози до сліз усієї України над гробом великого захисника рідної освіти і рідної мови".