23. Апарат державного управління: поняття, специфічні ознаки.

апарат державного управління – це система взаємопов’язаних виконавчо-розпорядчих органів (органи виконавчої влади та їх апарат), які діють від імені держави, на основі та на виконання законів, здійснюючи управління державними справами, і наділені для цього владними повноваженнями, компетенцією, певною структурою і кадрами.

Можна виділити специфічні ознаки апарату державного управління:

1. Сувора ієрархія побудови та діяльності управлінських ланок, їх субординація та взаємодія.

2. Велика кількість різних видів виконавчих органів з точки зору компетенції та структурно-функціональної специфіки:

- галузеві;

- міжгалузеві;

- функціональні.

3. Управлінський характер діяльності, що означає підзвітність і виконання законів та інших рішень законодавчих і представницьких органів, а також вирішення питань, що входять до його компетенції.

4. Організуючий характер.

5. Динамізм, оперативність та конкретність діяльності.

6. Професіоналізм.

24. Класифікація органів виконавчої влади

Наукова класифікація органів виконавчої влади є чітко обгрунтоване розмежування їх на види і групи, які відображають різноманітність зв’язків між органами, встановлюють критерії їх утворення та ознаки, що визначають їх різновиди. Класифікація органів виконавчої влади має велике наукове і практичне значення, оскільки дає можливість уникнути суб’єктивізму в побудові та діяльності органів, попередити зайве ускладнення їх організаційних зв’язків¹. Слід зазначити, що не існує якоїсь універсальної системи класифікації – науковці пропонують різні переліки класифікаційних ознак органів виконавчої влади.

Парадигмою класифікації є критерії, за якими можна виділити найбільш типові та стійкі властивості різноманітних органів системи виконавчої влади. Основу класифікації органів виконавчої влади складають чотири однорідних критерії:

1. спосіб утворення, реорганізації та ліквідації органу, призначення на посаду та звільнення з посади його керівників;

2. територіальні масштаби діяльності;

3. характер, обсяг компетенції та зміст функцій органу;

4. порядок прийняття управлінських рішень.

1. За ознакою спосіб утворення, реорганізації та ліквідації органу, призначення на посаду та звільнення з посади його керівників» органи виконавчої влади можна поділити на такі види:

А) органи, які утворюються ВРУ, Президентом України, представницькими органами влади. До цього виду відносяться:

- КМУ, персональний склад якого призначається Президентом, а згоду на призначення Прем’єр-міністра дає Верховна Рада;

- міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються Президентом України;

- Рада міністрів Автономної Ркспубліки Крим, яка призначається ВР АРК;

- міністерства і республіканські комітети АРК, які утворюються і ліквідовуються ВР АРК;

- місцеві державні адміністрації, голови яких призначаються на посади і звільняються з посад Президентом України за поданням КМУ;

Б) органи, керівники яких призначаються та звільняються з посад за особливим порядком. Особлива процедура призначення передбачена стосовно голів Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України, які призначаються на посади та звільняються з посад Президентом за згодою Верховної Ради України. Сюди можна віднести і Голову Національного банку України, який призначається і звільняється з посади ВРУ за поданням Президента України;

В) органи, що утворюються міністерствами та іншими ЦОВВ, місцевими державними адміністраціями. Міністерства, ін. ЦОВВ утворюють свої структурні підрозділи в областях, містах Києві, Севастополі, районах. Обласні та районні державні адміністрації створюють свої управління, відділи та інші структурні підрозділи.

2. За ознакою «територіальні масштаби діяльності» органи виконавчої влади можна розподілити на:

А) центральні – КМУ, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади (державні комітети, адміністрації, служби, фонди, агентства, департаменти тощо), діяльність яких розповсюджується на території всієї держави;

Б) республіканські – Рада міністрів ВРК, міністерства, республіканські комітети АРК, діяльність яких здійснюється в межах АРК;

В) місцеві – здійснюють свою діяльність на території певної адміністративно-територіальної одиниці (область, місто, район, район у місті). Ними є обласні, Київська і Севастопольська міські, районні та районні у містах державні адміністрації;

Г) міжтериторіальні – охоплюють своєю діяльністю територію держави, яка не збігається з кордонами адміністративно-територіальних одиниць. Наприклад, митниці, військові оперативні командування, управління залізниць, регіональні відділення Національної служби посередництва і примирення; на районному рівні – міжрайонні відділення податкових інспекцій, СБУ тощо.

3. За ознакою «характер, обсяг компетенції та зміст функцій» органи виконавчої влади поділяються на такі види:

А) загальної компетенції – органи, що за своїм статусом і функціональним призначенням здійснюють державне управління всім комплексом відносин, що виникають на загальнодержавному рівні, чи на окремої адміністративно-територіальної одиниці. Такими органами є: КМУ, Рада міністрів АРК, обласні, Київська і Севастопольська міські, районні державні адміністрації;

Б) спеціальної компетенції, які у свою чергу поділяються на галузеву та функціональну групи виконавчої влади:

- галузевої компетенції – органи, предметом ведення яких є окрема галузь чи сфера народногосподарських чи соціально-економічних відносин, врегулювати і управляти якими уповноважуються ці спеціально створені органи виконавчої влади (міністерства оборони, освіти і науки, охорони здоров’я, культури і мистецтв, державний комітет лісового господарства тощо);

- функціональної компетенції – органи, що створюються для виконання функцій державного управління міжгалузевого чи міжсекторного характеру. Такими спеціалізованими органами, функціонально-управлінський вплив яких поширюється на будь-які сектори державного управління, є: міністерства економіки, юстиції, фінансів, праці та соціальної політики, державний комітет статистики, фонд державного майна, антимонопольний комітет тощо.

4. За критерієм «порядок прийняття управлінських рішень», органи виконавчої влади поділяються на такі види:

А) колегіальні – це органи виконавчої влади загальної компетенції, у яких управлінський процес здійснюється колективно, але з керівником на чолі. Такий колегіальний спосіб керівництва знайшов своє вираження у самій назві цих органів – рада, кабінет, колегія, комітет тощо. Коже член даного органу володіє певними владними повноваженнями, і його думка враховується при ухваленні рішення, яке приймається лише за наявності необхідно встановленого кворуму і виражається у формі юридичних актів – постановах, рішеннях, наказах.

До колегіальних органів відносяться КМУ, Рада міністрів АРК, урядові комітети, різні державні комісії тощо.

Б) єдиноначальні – передбачають вирішення всіх важливих питань, що перебувають у компетенції цих органів, однією особою – керівником (міністром, головою державного комітету, головою місцевої державної адміністрації), відповідальним за діяльність органу в цілому. Однак і в єдиноначальних органах можуть утворюватися допоміжні колегіальні органи з дорадчими, консультативними функціями – колегії, комісії, комітети, ради, штаби тощо. До даного виду відносяться міністерства, державні комітети, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації та їх структурні підрозділи.

Отже, наукова обгрунтована класифікація органів виконавчої влади набуває в сучасний період великого значення. Її правильне використання сприяє подальшому вдосконаленню апарату державного управління, дає можливість запобігти плутанині у визначенні функцій органів виконавчої влади, форм та обсягів повноважень, характеру їх взаємодії.