- •1. Державне управління як навчальна дисципліна і наука, джерела виникнення і формування.
- •2. Феномен державного управлінн: поняття та сутність.
- •Основні завдання, функції і принципи державного управління.
- •Методологія і методи досліджень у д.У.
- •6. Державна влада як атрибут державного управління
- •7. Конституційні основи державної влади в Україні.
- •8. Основні ланки системи органів державного управління. Центральні органи державного управління
- •Органи державного управління загальної компетенції.
- •12. Система державного управління на початковому етапі Незалежності (1991-1994) та у перехідний період (1994-1996).
- •13. Інститут Президента України та державне управління.
- •13. Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади.
- •16. Адміністративна реформа в Україні.
- •17. Конституційно-правові засади співвідношення і взаємодії виконавчої і законодавчої гілок влади.
- •18. Місце і роль регіонального управління в загальній системі державного управління.
- •19. Регіональне управління: суть, завдання, принципи, форми і методи.
- •21. Місцеве самоврядування в сисиемі народовладдя.
- •Система місцевого самоврядування в Україні
- •23. Апарат державного управління: поняття, специфічні ознаки.
- •24. Класифікація органів виконавчої влади
- •26. Міністерства. Досвід функціонування інституту держсекретарів.
- •27. Обєкти і субєкти державно-управлінських та правових відносин.
- •28. Звернення громадян та їх розгляд органами державної влади.
- •29. Порядок, терміни подання і розгляду звернення.
- •30. Контроль за додержанням законодавства про звернення і відповідальність за порушення.
- •Бюрократизм в органах управління.
- •37. Міжнародні стандарти з питань прав і обовязків громадянина, стан і практика їх реалізації в Україні.
- •39. 40. Поняття і суть управлінського рішення. Класифікація
- •41. Етипи і стадії підготовки управлінського рішення.
- •43. Технологія процедури прийняття рішень у державному управлінні
- •44. Система методів, що використовуються при прийнятті управлінських рішень.
- •46. Зміст законності в державному управлінні.
- •5. Поняття правопорядку
- •48. Дисципліна і відповідальність у забезпеченні законності.
- •49. 50. Специфіка відповідальності в державному управлінні.
- •51. Юридична відповідальність: її види
- •2. Види контролю: внутрішній і зовнішній; управлінський і бюджетний
- •3. Етапи проведення контролю: попередній (або превентивний), поточний (або оперативний), підсумковий
- •4. Контроль, інституціалізований за гілками державної влади
- •Найважливіші функції основних суб’єктів державного фінансового контролю (Стефаник і.Б.)
- •60. Наукові засади контролю в управлінні.
- •62. Головні завдання державної податкової служби України.
- •63. Громадський контроль.
- •67. Інформаційне забезпечення внутрішньої організації органу державної влади.
- •68. Визначення терміну «інформація», види.
- •69. Інформаційна система: визначення, поняття,загальна характеристика.
- •70. Основні джерела інформації органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Стаття 21. Інформація державних органів та органів місцевого самоврядування
- •71. 72. Комунікації та комунікаційний процес. Етапи
- •73.74. Звязки з громадськістю в системі управлінської діяльності органу державної влади
- •75. Особливості державного управління в сфері економіки ринкової орієнтації.
- •76. Державне управління в сфері національної безпеки.
- •2. Особливості відповідальності урядів та інших вищих суб'єктів виконавчої влади
13. Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади.
Вищим виконавчим органом є уряд — Кабінет Міністрів. Кабінет Міністрів — своєрідний штаб з організації виконавчо-розпорядчої діяльності всіх органів виконавчої влади. Його очолює Прем'єр-міністр, який призначається Президентом за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради. Персональний склад уряду призначається Президентом за поданням Прем'єр-міністра. Уряд складається з Прем'єр-міністра, Першого віце-прем'єр-міністра, трьох віце-прем'єр-міністрів, міністрів. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді у визначених межах.
Особливість української моделі організації виконавчої влади полягає в тому, що: повноваження, які має виконувати голова виконавчої влади, поділені між Президентом і Кабінетом Міністрів; самостійні владні повноваження у Прем'єр-міністра відсутні. Роль Прем'єр-міністра зводиться до формування програми діяльності уряду (затверджує Верховна Рада України) і керівництва Міністрів України. Кабінет Міністрів об’єднує і спрямовує роботу міністерств, інших підвідомчих йому органів. Він забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції України, її законів, актів Президента. Він також забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики; політики у сфері праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки, культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
До його функцій входять розробка і здійснення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку; забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності; здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до закону; розробка проекту Закону про Державний бюджет і забезпечення його виконання після прийняття Верховною Радою; здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, суспільного порядку, боротьби зі злочинністю; організація і забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи та ін.
Кабінет Міністрів уживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
Акти Кабінету Міністрів (постанови і розпорядження) підписує Прем'єр-міністр. Кожне міністерство є центральним органом виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів. Воно здійснює управління відповідним народногосподарським комплексом або розробку пропозицій щодо соціально-економічного розвитку України, формує економічний механізм їх здійснення. До компетенції міністерства входить узагальнення практики застосування законодавства з підвідомчих йому питань, організація виконання актів законодавства, здійснення систематичного контролю над їх реалізацією.
Серед інших центральних органів виконавчої влади важлива роль приділяється державним комітетам. Завдання державного комітету дещо схожі до завдань міністерства — здійснення державного управління у певній, здебільшого невеличкій, галузі господарства, керівництво підпорядкованими йому об'єктами. Компетенція їх, як правило, вужче, ніж у міністерств.
