Найважливіші функції основних суб’єктів державного фінансового контролю (Стефаник і.Б.)

Назва суб’єкта контролю	Підпорядкованість	Найважливіші функції
Національний банк України		1. Контроль за додержанням банками банківського законодавства, економічних нормативів та власних нормативних актів 2. Контроль щодо ліквідності комерційних, страхових та інвестиційних компаній з метою запобігання їх банкрутству 3. Валютний контроль
Рахункова палата	Верховна Рада України	Контроль за використанням коштів державного бюджету
Державна податкова адміністрація України	Президент України	1. Облік платників податків та інших обов’язкових платежів до бюджетів і держфондів 2. Контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків та інших обов’язкових платежів 3. Контроль за достовірністю податкового обліку і звітності
Державна контрольно-ревізійна служба	Міністерство фінансів України	1. Контроль за витрачанням бюджетних коштів усіх рівнів і коштів позабюджетних фондів 2. Контроль за збереженням держмайна у бюджетних установах 3. Контроль за достовірністю бухгалтерського обліку і звітності у бюджетних установах
Антимонопольний комітет України	Кабінет Міністрів України	1. Здійснення контролю за дотриманням антимонопольного законодавства 2. Захист законних інтересів підприємств і споживачів шляхом застосування заходів щодо припинення порушень антимонопольного законодавства
Пенсійний Фонд України	Кабінет Міністрів України	1. Стягнення і акумуляція внесків для пенсійного забезпечення і допомог 2. Забезпечення фінансування витрат Пенсійного фонду 3. Контроль за своєчасним і повним надходженням страхових внесків до Пенсійного фонду

Громадський контроль. Одним із видів контролю за діяльністю органів державного управління і місцевого самоврядування є громадський контроль – один з видів соціального контролю, який здійснюється об’єднаннями громадян та самими громадянами.

Згідно ст. 38 Конституції України «громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та місцевого самоврядування». Суб’єктами такого контролю є громадські об’єднання: політичні партії, професійні союзи, молодіжні та інші громадські організації, органи самоорганізації населення, трудові колективи, збори громадян за місцем проживання, а також окремі громадяни.

Громадський контроль як засіб забезпечення законності в діяльності виконавчо-розпорядчих органів суттєво відрізняється від усіх інших видів контролю. Ця відмінність полягає насамперед у тому, що всі суб’єкти громадського контролю виступають від імені громадськості, а не держави. Тому їх контрольні повноваження, як правило, не мають юридично-владного змісту, а рішення за результатами перевірок носять рекомендаційний характер¹¹.

Для громадського контролю характерною рисою є попередження порушень у сфері виконавчої влади за допомогою засобів суспільного впливу. Як і державний, громадський контроль базується виключно на правових засадах.

Прикладом громадського об’єднання, метою якого є контроль над діями влади з боку громадськості, можна вважати Всеукраїнську громадську організацію «Громадський контроль» - першопрохідця у цій сфері в Україні. Ця структура не обмежується лише суто одним контролем, а, що вкрай важливо, займається й питаннями громадського волевиявлення.

Громадський контроль також здійснюють профспілки. Він реалізується через діяльність різноманітних контрольних комісій, рейдових бригад за використанням суспільних фондів споживання, за дотриманням техніки безпеки, промислової санітарії. Органи профспілок здійснюють контроль за дотриманням адміністраціями та власниками підприємств чи їх уповноваженими законодавства про працю, законодавчих та інших нормативних актів з питань соціального захисту та розмірів соціальних виплат.

Важливою формою безпосередньої участі населення у вирішенні питань місцевого значення є загальні збори громадян за місцем проживання. Такі збори проводяться відповідно до ст. 8 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні», затвердженого ВРУ 17 грудня 1993 року. Рішення цих зборів ураховується органами місцевого самоврядування в їх діяльності.

Важливим чинником громадянського, демократичного суспільства є існування на належному рівні «четвертої влади», рід якою розуміють усі засоби масової інформації (ЗМІ). Їх роль зводиться не лише до здійснення комунікативних функцій між державою, суспільно-політичними інституціями та громадянами. Вони покликані, зокрема, реалізовувати надзвичайно важливу функцію громадського контролю за діяльністю державних та суспільних структур.

Основним методом громадського контролю є перевірка виконання вимог чинного законодавства та прийнятих рішень на підконтрольних об’єктах. Вона може здійснюватись як самостійно, так і разом з органами державного контролю. За результатами перевірок на підставі складених при цьому протоколів та актів громадські організації інформують відповідні державні органи про виявлені порушення, вносять пропозиції щодо притягнення правопорушників до відповідальності тощо.

Прокурорський нагляд. Прокуратура у механізмі державного контролю посідає особливе місце. Будучи видом (частиною) державного контролю в цілому, прокурорський нагляд має широку сферу застосування, хоча його межі та повноваження весь час були і є предметом досліджень і суперечок законодавців, учених і практиків. У юридичній теорії та практиці ця функція визначається як загальний нагляд прокуратури¹² .

Предметом загального нагляду є:

1. відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, вимогам Конституції та чинним законам;

2. додержання законів про недоторканість особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі та гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

3. додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

У наш час прокуратура відіграє важливу роль у процесі здійснення державного управління. Адже саме в цій сфері часто спостерігаються прояви корупції, місництва, протидії органам прокуратури під час усунення ними порушень закону, втручання в їхню діяльність.

Відповідно до законодавства на прокуратуру покладається завдання здійснювати загальний нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, посадовими особами та громадянами.

Внутрішній контроль є відомчим контролем для систематичної перевірки виконання рішень об’єктами управління, що відіграє важливу роль у зміцненні державної дисципліни, законності при формуванні органів виконавчої влади, підвищенні їх виконавчої дисципліни. Він здійснюється всіма органами виконавчої влади, їх посадовими особами, забезпечується службовцями чи спеціалізованими структурами і врівноважує діяльність державного управління. У такому аспекті контроль виступає як функція управління, будучи однією з важливих складових здійснення керівництва.

Внутрішній контроль можна назвати ще адміністративним контролем. Його завданням є попередження випадків порушення дисципліни, вимог чинного законодавства, невиконання управлінських рішень, бюрократизму, корупції тощо.

Контроль з боку Президента України

Будучи главою держави, Президент України наділений правом контролю за додержанням законності у всіх структурах і сферах функціонування виконавчо-розпорядчої системи держави, хоча посаду глави держави не можна цілком ототожнювати з якоюсь однією гілкою державної влади, зокрема виконавчою. У науці є думка, що Президент віднесений до виконавчої влади лише функціонально, через певний обсяг своїх повноважень (компетенції), але він не віднесений до неї структурно, як окрема ланка системи органів виконавчої влади. Тому ми віднесемо контрольні функції з боку Президента України, який має безпосереднє відношення в силу значних компетенційних преференцій (насамперед установчих і кадрових) щодо виконавчої влади, до адміністративного виду контролю.

У разі невідповідності Конституції, чинному законодавству Президент скасовує акти КМУ, акти ради міністрів АРК, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, приймає рішення про відставку останніх, якщо недовіру їм висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради (ст. 105 Конституції). Для здійснення своїх функцій, у тому числі й контрольних, Президент може створювати необхідні консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи та служби (п.28 ст. 106 КУ). До таких можна віднести Управління по роботі правоохоронних органів, яке являє собою важливий елемент у системі цивільного контролю за діяльністю правоохоронних органів й насамперед тих, які мають військові формування й спеціальні підрозділи. Таким органом є також спеціальний відділ забезпечення при Президентові України, який контролює транспортні витрати, витрати на утримання будинків, оздоровчо-лікувальних закладів тощо, які належать тим чи іншим органам виконавчої влади.

Контроль з боку Кабінету Міністрів України

КМУ як вищий орган виконавчої влади (ст. 113 Конституції) відіграє ключову роль у сучасній системі державного управління. КМУ реалізує свої контрольні повноваження в процесі: 1) реалізації програм економічного, соціального, культурного розвитку країни в цілому та коремих її регіонів; 2) проведення фінансової, цінової, інфестиційної та податкової політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, озорони природи; 3) здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; 4) організації та забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; 5) спрямування і координації роботи міністерств та інших органів виконавчої влади.

Результати контрольної діяльності КМУ знаходять своє відображення в постановах і розпорядженнях, які він видає. КМУ здійснює контрольну функцію відносно місцевих державних адміністрацій та їх голів, які при здійсненні своїз повноважень відповідальні та підзвітні перед ним.

Контроль з боку центральних органів виконавчої влади

Це – контроль, який здійснюється міністерствами, державними комітетами (державними службами) та центральними органами виконавчої влади зі спеціальним статусом. Керівники центральних органів виконавчої влади відповідно до положень про ці органи організовують і здійснюють контроль виконання в доручених їм сферах діяльності і несуть відповідальність за стан справ у цих сферах перед Президентом та КМУ.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль над відповідними управліннями, відділами та іншими структурними підрозділами місцевих державних адміністрацій. Міністерства та інші ЦОВВ контролюють процес виконання виданих ними актів у підвідомчих установах своєї галузі (відомства). З метою уніфікації адміністративної діяльності міністри здійснюють нагляд за функціонуванням управлінських підрозділів та службових осіб відповідної галузі. Вони наділені правом скасовувати накази, інструкції, призначати бухгалтерські, інші документальні ревізії, накладати дисциплінарні стгянення щодо підпорядкованих об’єктів управління.

Контроль з боку місцевих органів виконавчої влади

Контрольні повноваження обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій закріплені в Законі України «Про місцеві державні адміністрації». Коло цих повноважень досить широке.

Обласні державні адміністрації в межах своїх повноважегнь спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю. Голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, які суперечать КУ, законам, рішенням Конституційного Суду, актам Президента України, КМУ, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших ЦОВВ.

Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і КМУ, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Їх рішення, що суперечать Конституції та законам, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Місцеві державні адміністрації підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня, а також радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.

Організація контролю за виконанням документів здійснюється відповідно до Інструкції з діловодства в центральних і місцевих органах виконавчої влади і Регламенту роботи відповідного стану. Передумови успішного контролю закладаються на стадії розробки документів: актів законодавства, програм, постанов, наказів тощо.

Проте управлінський контроль не може обмежуватися лише контролем за виконанням документів. Він повинен бути всеосяжним і здійснюватися у комплексному порядку. Забезпечення систематичного та дійового адміністративного контролю може відбуватися тільки у плановому режимі. Контроль не може бути відокремлений від організації управління в цілому, керівник органу виконавчої влади всі управлінські дії, у тому числі й контроль, повинен здійснювати як єдиний процес.

Підсумовуючи, можна зазначити, що існуюча система організації контролю й перевірки виконання рішень, прийнятих органами виконавчої влади, в Україні ще остаточно не сформована, а тому потребує вдосконалення в напрямку створення єдиної системи державного контролю, в межах якої на правовій основі діятимуть спеціалізовані контрольні органи. В системі державного управління слід визначити такі напрями контролю, які стосуються найбільш важливих сфер життєдіяльності держави та прав, свобод та інтересів громадян і суспільства в цілому.