- •1. Державне управління як навчальна дисципліна і наука, джерела виникнення і формування.
- •2. Феномен державного управлінн: поняття та сутність.
- •Основні завдання, функції і принципи державного управління.
- •Методологія і методи досліджень у д.У.
- •6. Державна влада як атрибут державного управління
- •7. Конституційні основи державної влади в Україні.
- •8. Основні ланки системи органів державного управління. Центральні органи державного управління
- •Органи державного управління загальної компетенції.
- •12. Система державного управління на початковому етапі Незалежності (1991-1994) та у перехідний період (1994-1996).
- •13. Інститут Президента України та державне управління.
- •13. Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади.
- •16. Адміністративна реформа в Україні.
- •17. Конституційно-правові засади співвідношення і взаємодії виконавчої і законодавчої гілок влади.
- •18. Місце і роль регіонального управління в загальній системі державного управління.
- •19. Регіональне управління: суть, завдання, принципи, форми і методи.
- •21. Місцеве самоврядування в сисиемі народовладдя.
- •Система місцевого самоврядування в Україні
- •23. Апарат державного управління: поняття, специфічні ознаки.
- •24. Класифікація органів виконавчої влади
- •26. Міністерства. Досвід функціонування інституту держсекретарів.
- •27. Обєкти і субєкти державно-управлінських та правових відносин.
- •28. Звернення громадян та їх розгляд органами державної влади.
- •29. Порядок, терміни подання і розгляду звернення.
- •30. Контроль за додержанням законодавства про звернення і відповідальність за порушення.
- •Бюрократизм в органах управління.
- •37. Міжнародні стандарти з питань прав і обовязків громадянина, стан і практика їх реалізації в Україні.
- •39. 40. Поняття і суть управлінського рішення. Класифікація
- •41. Етипи і стадії підготовки управлінського рішення.
- •43. Технологія процедури прийняття рішень у державному управлінні
- •44. Система методів, що використовуються при прийнятті управлінських рішень.
- •46. Зміст законності в державному управлінні.
- •5. Поняття правопорядку
- •48. Дисципліна і відповідальність у забезпеченні законності.
- •49. 50. Специфіка відповідальності в державному управлінні.
- •51. Юридична відповідальність: її види
- •2. Види контролю: внутрішній і зовнішній; управлінський і бюджетний
- •3. Етапи проведення контролю: попередній (або превентивний), поточний (або оперативний), підсумковий
- •4. Контроль, інституціалізований за гілками державної влади
- •Найважливіші функції основних суб’єктів державного фінансового контролю (Стефаник і.Б.)
- •60. Наукові засади контролю в управлінні.
- •62. Головні завдання державної податкової служби України.
- •63. Громадський контроль.
- •67. Інформаційне забезпечення внутрішньої організації органу державної влади.
- •68. Визначення терміну «інформація», види.
- •69. Інформаційна система: визначення, поняття,загальна характеристика.
- •70. Основні джерела інформації органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Стаття 21. Інформація державних органів та органів місцевого самоврядування
- •71. 72. Комунікації та комунікаційний процес. Етапи
- •73.74. Звязки з громадськістю в системі управлінської діяльності органу державної влади
- •75. Особливості державного управління в сфері економіки ринкової орієнтації.
- •76. Державне управління в сфері національної безпеки.
- •2. Особливості відповідальності урядів та інших вищих суб'єктів виконавчої влади
13. Інститут Президента України та державне управління.
Глава держави - Президент, який є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності країни, додержання її Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Він структурно не входить до жодної з гілок влади (законодавчої, виконавчої, судової), проте має компетенцію в сфері виконавчої влади. Для частини вихідних від нього нормативних актів потрібна контрасигнація (скріплення підписом) Прем'єр-міністра і міністра, відповідального за акт і його виконання.
Відповідно до Конституції України Президент у межах своєї компетенції має право видавати укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України. Президент скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради Міністрів Автономної Республіки Крим; призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції; проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою; підписує закони, прийняті Верховною Радою. Для цих рішень Президента не потрібно контрасигнації з боку Прем'єр-міністра і відповідних міністрів, тобто Президент приймає ці рішення на власний розсуд, без будь-якої згоди або подання. Дані повноваження свідчать про функціонально своєрідне єднання Президента зі сферою виконавчої влади.
Президент є Верховним Главнокомандувачем Збройних Сил, очолює Раду національної безпеки і оборони. Призначає за згодою Верховної Ради Прем'єр-міністра, а за поданням Прем'єр-міністра — членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій.
Призначає Генерального прокурора за згодою Верховної Ради, половину складу Ради Національного банку, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Призначає на посади і звільняє з посад за згодою Верховної Ради Голову Антимонопольного комітету, Голову Фонду державного майна, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення; за поданням Прем'єр-міністра утворює, реорганізує і ліквідує міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади, та ін.
Президент представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; приймає рішення про визнання іноземних держав; призначає глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі грамоти дипломатичних представників іноземних держав та ін.
Повноваження Президента припиняються достроково у разі:
- відставки;
- неможливості виконувати повноваження за станом здоров'я;
- усунення з поста в порядку імпічменту;
- смерті.
Президент обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років (одна й та сама особа — не більше ніж два строки підряд). Президентом може бути обраний громадянин України, який досяг 35 років, має право голосу, проживає в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.
