Основні задачі цехового терапевта

1. Лікування терапевтичних хворих своєї дільниці в поліклініці.

2. Консультування хворих з завідувачем відділеннями та лікарями інших спеціальностей, направлення їх на спеціальні види амбулаторного та стаціонарного лікування.

3. Організація першої медичної допомоги при раптових захворювання та травмах і професійних отруєнь в цеху.

4. Вивчення умов праці робітників та службовців, організація та участь в попереджувальних та періодичних оглядах, диспансерне спостереження за виділеними контингентами, відбір хворих, що потребують санаторно-курортного лікування, перебування в профілакторії, дієтичному харчуванні та інших видах лікувально-профілактичної допомоги (працевлаштування, протезування, корегуюча гімнастика і т.д.).

5. Керівництво роботою фельдшерських здоровпунктів по наданню невідкладної допомоги та контролю за дотриманням необхідних санітарно-гігієнічних умов в цеху.

Проведення відповідних протиепідемічних заходів, участь в розслідуванні причин виробничих травм та отруєнь, та дотримання техніки безпеки.

7. Санітарно-просвітницька робота.

8. Експертиза працездатності та систематичний аналіз захворюваності з тимчасовою та стійкою втратою працездатності на дільниці.

9. Участь в складанні та впровадженні комплексного плану оздоровчих заходів по дільниці та підприємству в цілому(дод.1).

Основні обов’язки цехового терапевта

1. Надання кваліфікованої лікарської допомоги працюючим (в разі необхідності з залученням інших спеціалістів).

2. Диспансерний нагляд за станом здоров’я працюючих та проведення профілактичних медичних оглядів.

3. Контроль за дотримуванням правил техніки безпеки.

4. Санітарно-просвітницька робота.

Профілактика професійно-зумовленої патології – це система державних, медичних і суспільних заходів, спрямованих на зміцнення та збереження здоров’я працюючих у промисловому та сільськогосподарському виробництві.

Розрізняють первинну профілактику, тобто запобігання виникненню захворювань, вплив на механізми, що її спричиняють та фактори ризику, що сприяють їх появі та вторинну профілактику, мета якої – запобігання розвитку та загостренню хвороби. Крім того, вторинна профілактика передбачає усунення шкідливого впливу чинників навколишнього середовища і систематичне лікування хворого.

Професійна реабілітація – процес відновлення соціальних, психічних і соматичних професійно-значущих функцій індивідуума.

3. Класифікація основних видів і форм трудової діяльності. Види трудової діяльності

Фізична динамічна робота

• загальна (приймає участь більше 2/3 всіх м’язів);

• регіональна (приймає участь від 1/3 до 2/3 всіх м’язів);

• локальна (приймає участь менше 1/3 всіх м’язів).

Фізична статична робота

• фізична статична робота, по

підтриманню знарядь та предметів праці;

• фізична статична робота, по

підтриманню робочої пози.

Розумова або інтелектуальна праця

• операторська праця;

• адміністративно–керівна праця;

• творча праця;

• праця викладачів і медичних працівників;

• праця учнів і студентів.

4. Гігієнічна оцінка ступеня важкості і напруженості праці. Наукова організація праці. Заходи боротьби зі втомою. Під час здійснення санітарно–гігієнічного контролю за змістом, режимом та умовами професійної діяльності необхідно оцінити роботу людини з кількісного боку, тобто визначити фізіологічну вартість праці, а також встановити ступінь функціональної напруженості у період її виконання. Функціональне напруження організму протягом періоду роботи схематично можна охарактеризувати з двох боків – енергетичного та психоемоційного. Перший – переважає у ході виконання фізичної праці, другий – під час розумової. Характеристику праці, яка потребує інтенсивної роботи головного мозку в ході одержання та аналізу цифрової інформації називають напруженістю, характеристику навантаження на організм при роботі, що потребує значних м’язових зусиль та енергетичного забезпечення – важкістю.

За важкістю різноманітні види праці поділяються на легку, середньої важкості, важку та дуже важку.

За напруженістю – на ненапружену, мало напружену, напружену, дуже напружену.

Ергономічні показникі важкості праці: величина вантажу у кг.,переміщення вантажу у м.,динамічне фізичне навантаження у кг/м, характеристики робочої пози та інше.

Фізіологічні показники важкості праці:частота серцевих скорочень,частота дихання,дихальні об’єми,величина енерговитрат,зміна сили та витривалості м’язів та інше.

Ергономічні показники напруженості праці:щільність сигналів,число об’єктів одночасного спостереження,ступінь монотонності праці,тривалість зосередженої уваги,ступінь інтелектуальної та емоційної напруженості категорію зорових робіт та інше

Фізіологічні показники напруженості праці:характеристики нервових процесів,зміна показників увагизміна показників пам’яті,зміна показників втоми,зміна латених періодів сенсомоторних реакцій. Критерії класифікації праці за ступенем важкості та напруженості

Легка, не напружена	Середня, малонапружена (ІІ)	Тяжка, напружена (ІІІ)	Дуже тяжка, дуже напружена (IV)

Втома – тимчасовий стан організму, який настає в результаті виконання інтенсивної або тривалої праці та характеризується зниженням рівня функціонування організму, порушенням координації та розладами регуляції обмінних процесів, зниженням працездатності. Стан втоми супроводжується відчуттям втомленості, тобто суб’єктивним вираженням процесів, які об’єктивно відбуваються в організмі при втомі. Проте важливо усвідомити, що втома носить тимчасовий і зворотний характер, є процесом фізіологічним, і після відповідного відпочинку працездатність повністю відновлюється.Профілактики втоми розділяють на загальні і спеціальні. Загальні заходи:поліпшення соціального середовища в результаті підвищення матеріального і культурного добробуту населення;правильна організація виробничих процесів;санітарно-гігієнічні заходи.Спеціальні заходи:виробниче навчання і тренування;професійна орієнтація та професійний відбір;раціоналізація режиму праці;заходи щодо екстреної стимуляції працездатності.

Особливе значення у запобіганні втоми мають чинники навколишнього середовища, особливо ті, з них, що визначають санітарний благоустрій виробничих приміщень, а саме: відповідна площа приміщень, мікрокліматичні умови, освітлення, вентиляція, опалення тощо.

У ході розробки заходів, спрямованих на підвищення працездатності і профілактику втоми, передусім в умовах виникнення розумової праці мають бути ураховані 5 основних правил організації трудового процесу:поступове входження в роботу;рівномірність та ритмічність у роботі;послідовність та систематичність у роботі;чергування праці та відпочинку;зміна однієї форми діяльності на іншу.Заходи підвищення працездатності та попередження хронічної втоми:1.раціональна організація трудового процесу; 2.створення умов для швидкого оволодіння трудовими навичками;3.раціональна організація режиму праці і відпочинку.