Дослідження пприроди волокон тканини

Дослідження походження волокон тканини проводиться із застосуванням таких методик, як її кип’ятіння з лугами, проведення ксантопротеїнової проби та шляхом обробки ацетоном.

Кип’ятіння з лугами. Під час кип’ятіння у 10 % розчині NaOH або КОН волокна тваринного походження (шовк, шерсть) розчиняються. Рослинні волокна (бавовна, льон) – не розчиняються. Реакцію проводять у пробірці, куди наливають 2–3 мл NaОН або КОН і вмі-щують шматочок досліджуваної тканини. Пробірку кип’ятять на спиртівці протягом 1-2 хвилин.

Ксантопротеїнова реакція.

Азотна кислота (НNО₃) питомої маси 1,2-1,3 фарбує волокна тваринного походження (шерсть, натуральний шовк) у жовтий або світло-коричневий колір, а колір рослинних волокон не змінює. Для проведення ксантопротеінової реакції необхідно на досліджувану тканину крапнути 1-2 краплі НNО₃ і чекати результату впродовж 5-10 хвилин.

Обробка тканини ацетоном. В ацетоні відбувається розчинення штучного ацетатного шовку. Природні волокна - не розчиняються. Зразок тканини розміщують у чашці Петрі, наносять на нього 1–2 краплі ацетону і декілька разів протирають ватним тампоном.

Змістовий модуль 5. Гігієна лікувально-профілактичних закладів

1. Гігієнічні принципи лікарняного будівництва та створення оптимальних умов для перебування хворих і роботи медичного персоналу. Санітарна експертиза проектів будівництва лікувально–профілактичних закладів.

Методика експертної гігієнічної оцінки лікарні

за матеріалами проекту

Санітарно-гігієнічну експертизу проекту лікарняного закладу починають з пояснювальної записки, в якій приводяться паспортні дані лікарні, будівництво якої проектується (повна назва, відомча підпорядкованість, профіль, система забудови, кількість ліжок, відвідувань поліклініки), особливості архітектурно-будівельних, санітарно-технічних рішень та інші довідкові матеріали, які не можна зобразити на кресленнях (склад лікарняного комплексу, системи водо-, газо-, тепло-, електропостачання, вентиляції, збору, видалення та знешкоджування рідких і твердих відходів та ін., заходи по охороні навколишнього середовища).

Після цього розглядають ситуаційний план - збільшену у масштабі копію топографічної карти ділянки, виділеної для забудови з зображенням існуючих та об’єктів, що проектуються навколо цієї ділянки. Виясняють, з урахуванням рози вітрів, можливий негативний вплив цих об’єктів на територію лікарні (забруднення повітря, ґрунту, шум, та ін.), віддаленість лікарні від населеного пункту, чи його частини, яку вона обслуговуватиме, від залізниці, автомагістралі тощо.

Потім розглядають генеральний план забудови лікарні: розміри, конфігурацію ділянки, з урахуванням резерву для можливого розширення, реконструкції, систему забудови. Визначають зонування території, відсоток забудови, озеленення, комунікації благоустрою (водопостачання, водовідведення, електро-, тепло-, газофікація), проїзди, під’їзди до корпусів та ін.

Далі розглядають креслення: фасади, плани, розрізи головного корпусу, взаєморозміщення в ньому і оцінку окремих відділень. Детально розглядають приймальне відділення та одне з відділень корпусу (терапевтичного чи хірургічного профілю).

Оцінюють набір приміщень палатної секції, площу, кубатуру, орієнтацію вікон, показники природного освітлення, вентиляцію, розміщення ліжок однієї-двох палат.

Потім розглядають планування операційного блоку хірургічного або акушерсько-гінекологічного чи нейрохірургічного відділення, а також особливості планування палат інфекційного корпусу (боксів, напівбоксів, боксованих палат).

На підставі розглянутих проектних матеріалів складають загальну оцінку лікарні, що проектується. Визначають відповідність окремих показників (земельної ділянки, системи забудови, функціонального зонування, внутрішнього планування та обладнання головних підрозділів лікарні: площі, кубатури, освітлення, вентиляції, санітарного благоустрою та ін.) гігієнічним нормативам. Окремо виділяють виявлені недоліки та помилки, роблять загальний висновок: "проект затвердити", "повернути для виправлення", "відхилити", обґрунтувавши причину такого висновку.

Проведення експертизи проекту будівництва слід здійснювати у послідовності, що базується на наявності обов’язкових складових елементів (альбомів):

1. Паспортна частина, надає інформацію про повну назву лікувально-профілактичного закладу, назву проектного інституту, перелік документів (альбомів), рік розробки проекту та ін. Стає зрозумілим, що кращим буде проект, який розроблено спеціалізованими проектними інститутами Міністерства охорони здоров’я (Гіпроздоровпроект і ін.). Має значення і рік розробки проекту (його давність). Сучасне проектування базується на нових тепло- та енергозберігаючих технологіях будівництва, впроваджені нові будівельні норми та правила, а тому до «старих» проектів слід відноситись критично.

2. Пояснювальна записка, є саме тією текстовою складовою частиною проекту, що відтінює ті особливості проекту, які не можна викласти графічно. Вона може бути або окремим (самостійним) документом або мати окреме пояснення до кожного із документів. Лікарю слід уважно вивчити цей документ, звернути увагу на пояснення щодо особливостей будівельних матеріалів, визначити, до якої кліматичної зони адаптується даний проект (адже будівля у Криму відрізняється від будівель Поділля) та ін.

3. Генеральний план земельної ділянки являє собою своєрідний вид на лікарняну територію зверху. В ході його експертизи слід звернути увагу на загальну площу та її відповідність потужності лікарні (див. додаток ІІ), наявність обов’язкового зонування, правильність розподілу території під забудову та озеленення, кількість в’їздів, функціональне розмежування та взаєморозташування зон та ін. (див. додаток ІІІ).

4. Генеральний план благоустрою лікарняної території – своєрідне продовження генерального плану, але з детальною викладкою особливостей озеленення, твердого покриття, використання малих архітектурних форм (арки, фонтани, альтанки) та ін. Можливо такий документ буде знаходитись не поруч з генеральним планом земельної ділянки, але він є обов’язковим і являє собою відчутне доповнення до задумів архітектора щодо лікарняної території.

5. Ситуаційний план, це своєрідний опис оточення земельної ділянки (лікарняної території). Під час його аналізу слід звернути увагу на відстань лікарні від об’єктів (магістралі, промислові та інші структури), які можуть негативно впливати на повітря, воду або грунт лікарні. Враховується відповідна відстань, роза вітрів місцевості та ін. Доцільно розташовувати лікарні у місцях з максимальним оточенням лісопарками та іншими природними краєвидами.

6. Фасади являють собою вид споруди зовні, тобто слід вивчити 4 зображення споруди: вид споруди з переду, з боків (причілків) та з тилу. Такі зображення дозволяють дізнатись, яка висота споруди, кількість та висота поверхів, особливості даху та інші архітектурні оздоблення споруди.

7. Розтини (розтини вертикальні через сходові марші) та плани поверхів (горизонтальні зрізи через вікна і двері). Такі документи надають змогу визначити висоту приміщень вікон, дверей, сходових маршів та ін. Плани поверхів містять інформацію про всі приміщення, їх площу, характер взаєморозташування, кількість вікон та дверей, їх розміри тощо. Кількість планів поверхів на проекті може відповідати кількості поверхів споруди, однак якщо планування на всіх поверхах однакове то можна обмежитись планами 1 та 2 поверхів. Саме на планах поверхів слід дізнатись, чи є передбаченим той перелік приміщень, який потрібний відповідному лікарняному відділенню або службі (додатки ІV–VIII).

8. Плани санітарно-технічного оснащення (штучне освітлення, водопостачання, водовідведення, опалення, санітарно-технічне обладнання вбиралень, душових, вентиляція та ін.).

9. Плани інженерно-технологічного та технічного оснащення споруди (ліфти, телефонізація, комп’ютеризація, пожежна та охоронна сигналізація, централізована подача кисню тощо) та окремих лікарняних структур (оснащення діагностичних центрів, рентгенкабінетів, стоматкабінетів, автоклавних, операційних, стерилізаційних, прозекторських тощо).

10. Кошторис (вартість) будови, її благоустрою, оздоблення та оснащення і, на кінець, узагальнена вартість.