Розрахунок товщини екрану за числом шарів половинного послаблення

Шар половинного послаблення - товщина шару речовини (матеріалу), що послаблює потужність —випромінювання в 2 рази. Отже, кратність послаблення в 1 шарі половинного послаблення дорівнює 2.

Визначення товщини захисного екрана за цим методом передбачає розрахунок кількості шарів половинного послаблення, необхідної товщини одного шару та реальної товщини екрана шляхом помноження товщини одного шару половинного послаблення на кількість шарів.

Приклад: Необхідно послабити інтенсивність —випромінювання Со⁶⁰з енергією 1,5 МеВ у 1000 разів з використанням екрану з заліза.

З додатку 5 знаходимо, що для послаблення у 1000 разів необхідно використати 10 шарів половинного послаблення. Товщину 1 шару половинного послаблення із заліза знаходимо у додатку 3; на перетині кратності послаблення, що дорівнює 2 та енергії 1,5 МеВ, що відповідає 3,6 см. Отже загальна товщина екрану із заліза дорівнює 3,6 х 10 = 36 см.

5. Гігієнічні вимоги до улаштування, обладнання та експлуатації радіологічного відділення лікарні. Санітарно–дозиметричний контроль. Гігієнічна оцінка ефективності протирадіаційного захисту.

Протирадіаційний захист персоналу і радіаційна безпека хворих в радіологічних відділеннях лікарень

Для променевої терапії застосовують різні квантові та корпускулярні випромінювання. Їх джерелами являються:

• -, -випромінюючі радіонукліди у вигляді закритих і відкритих джерел;

• рентгенівські апарати, які являються генераторами квантового випромінювання низьких та середніх енергій;

• бетатрони і лінійні прискорювачі, які генерують гальмівне та корпускулярне випромінювання високих енергій.

Існуючі способи променевої терапії поділяються на дві основні групи: 1) способи дистанційного опромінення; 2) способи контактного опромінення.

При дистанційному опроміненні джерело знаходиться або на значній відстані від хворого (далекодистанційне опромінення) або на незначній відстані від нього (короткодистанційне опромінення). В обох випадках пучку випромінювання надають необхідну ширину і форму та спрямовують його на частину тіла, яка підлягає опроміненню.

Контактне опромінення включає: аплікаційний спосіб, при якому закриті джерела розміщують на поверхні тіла, яке опромінюють, з допомогою спеціальних пристроїв – муляжів, масок, аплікаторів; внутрішньопорожнинний – при якому джерело випромінювання вводиться в одну з порожнин тіла і внутрішньотканинний – при якому джерело вводиться безпосередньо в тканину пухлин.

Різноманітність способів і засобів променевої терапії обумовлене необхідністю забезпечення основного принципу променевої терапії – концентрації енергії випромінювання в патологічно змінених тканинах при максимальному зниженні дози в оточуючих їх тканинах і всьому організмі.

Радіаційна небезпека для персоналу радіологічних відділень, хворих, які одержують променеве лікування, осіб, які можуть перебувати в різних приміщеннях і на території, яка прилягає до будівлі, залежить від способу променевої терапії та технічних засобів для їх проведення.

У зв’язку з цим до розміщення радіологічних відділень лікарень, їх планування, організації протирадіаційного захисту персоналу і радіаційної безпеки хворих та населення пред’являється низка вимог, викладених в “Будівельних нормах і правилах” та “Правилах роботи з радіоактивними речовинами в установах системи Міністерства охорони здоров’я”.

Радіологічні відділення лікарень розміщують, як правило, в одноповерхових будівлях з асиметрично-блочним плануванням, яке забезпечує ізольоване розміщення кожного структурного підрозділу:

• відділення дистанційної променевої терапії;

• відділення для лікування закритими джерелами;

• відділення для лікування відкритими джерелами;

• відділення (лабораторії) радіонуклідної діагностики.