Хвороби і пошкодження цибулевих овочів

Цибуля і часник уражаються грибковими хворобами і шкідни­ками - кліщами, нематодами, а також сонячним опіком.

Шийкова гниль цибулі - найбільш поширене захворювання. Починається воно в полі, але виявляється тільки через 1-1,5 міс. після її збирання. Уражена тканина стає водянистою, жовто-рожевою, шкірочка впадає. Уражені луски вкриваються сірою плісенню, на якій з часом утворюються чорні склероції, які часто зливаються в суцільну кірку з горбкуватою поверхнею. У другій половині зимового зберіган­ня хвороба може розвиватись біля денця або з боку цибулини.

На розвиток хвороби впливають висока температура (оптималь­на - 20°С), але повільний розвиток відмічається при температурі 0°С і підвищеній вологості повітря.

Мокра бактеріальна гниль виявляється в полі, але в основному при зберіганні. Хвороба розвивається на поверхні, на внутрішніх соковитих лусках і між ними. Хвороба супроводжується розвитком плісеневих грибів у вигляді чорного, зеленого, бурого, білого і сірого нальоту (залежно від виду грибів), які викликають гниття лусок.

Чорна плісень або "сажистість" уражає цибулю ріпчасту і часник. На уражених лусках утворюється густий темний, іноді майже чорний наліт. В основному уражається погано просушена цибуля, яку зберігають при високій відносній вологості повітря.

Зелена плісень часнику - одна з найбільш поширених хвороб. Масове ураження часнику спостерігається через 2-3 міс. після закладання його в зволожені сховища без штучного охолодження. Гриб може розвиватись в зволожених умовах при температурі від -5 ° до +36°С. Спочатку на окремих зовнішніх зубках з'являються світло-жовті впадини, маленькі плями, на яких розвивається білувата, а потім зеленкувата плісень. Хвороба поширюється на внутрішні зубки, які стають плюсклими, темнішають і починають кришитися.

Гниль денця уражає цибулю і часник ще в полі - в денці з'яв­ляється біла грибниця. Хвороба швидко поширюється при високій І температурі. Оптимальна температура для розвитку хвороби -\ 10-20°С.

Бактеріоз часнику розвивається при зберіганні. На зубках з'являються заглиблені коричневі виразки. Часник набуває типового гнилого запаху.

Сонячний опік може статися у південних районах у жарку І сонячну погоду при збиранні цибулі, що не має ще сухої луски. При ; цьому зовнішня соковита луска стає м'якою слизуватою і швидко висихає.

Цибулева нематода - це ниткоподібні маленькі (довжина 1-1,5мм, товщина 0,04мм) черв'ячки білого кольору, які проникають у тканини цибулі і часнику через денце або через листя, відкладаючи там яйця. Цибулини набувають зернистої будови, зовнішні луски і денце розтріскуються, стають трухлявими.

Кліщі уражають цибулю і часник. Кліщ точить денце, проникає в цибулину і селиться між лусками, зовнішня поверхня вкривається буруватою трухою і загниває.

5.5. Зелені овочі

До зелених овочів відносять салат, шпинат, щавель. Їх називають ще салатно-шпинатними.

З певних причин вирощуванню зелених овочів та торгівлі ними не приділяється належна увага. Разом з тим, кожна людина повинна споживати 4,5кг цих овочів за рік (2,8% загальної кількості овочів).Вирощують зелені овочі у відкритому і захищеному ґрунті.

Салат. Культивують п’ять різновидностей салату: листковий, зривний, головчастий, салат ромен, спаржевий.

Листковий салат утворює розетку листків 10-15 см завдовжки, які зрізають і споживають. Порівняно швидко салат переходить до стадії формування стебла.

Зривний салат має розетку великих, різного забарвлення листків у вигляді куща із стебла 40-80см заввишки. В їжу зривають велике, але не грубе листя.

Головчастий салат, залежно від сорту, формує з блідо-зелених листків головку округло-пескатої форми різної щільності, розміром до 10 см, масою 150-500 г – пізньостиглі і 30-70г – ранньостиглі сорти. Молодий салат, коли головка формується, надходить у продаж у вигляді листя.

Салат ромен має подовжену головку різної щільності масою 200-300 г 12-15 см заввишки, яка складається із грубуватих листків довгасто-овальної форми. Цей салат більш пізньостиглий.

Спаржевий салат утворює рослини з стеблом, на якому розміщене довгасте вузьке листя.

В Україні вирощують сорти салату головчастого: Кам’яна голівка жовта, Першотравневий, Кучерявець одеський, Львівський 85, Ризький; листового: Московський парниковий.

Менш поширені сорти зривного салату (Рубіновий, Австралійський) і ромену (Паризький зелений, Баллон).

Листкові сорти салату, порівняно з головчастими, характеризуються більш високим вмістом білків, вітаміну С, каротину.

У сортів, що мають хрустку консистенцію, міститься більше цукрів, а у сортів із маслянистими листками – більше жиру (до 0,6%).

Вміст харчових речовин у салаті залежить від його виду, сорту, умов вирощування. (табл.28).

Таблиця 28