5.8. Гарбузові овочі

До гарбузових овочів відносять огірки, кабачки, патисони і баштанні культури: кавуни, дині, гарбузи.

Усі види гарбузових овочів мають однакову будову плода - це справжня ягода, що складається із шкірки (кори) і м'якоті, в якій міститься насіння. За вмістом харчових речовин гарбузові овочі різняться між собою (табл. 29).

Огірки вирощують в усіх кліматичних зонах України.

Відповідно до фізіологічних норм, кожний житель України повинен споживати 21,3кг огірків, у тому числі із захищеного ґрунту - 5,8 кг.

Таблиця 29

Середній хімічний склад гарбузових овочів, %

Овочі	Цукри	Білки	Крохмаль	Клітковина	Органічні кислоти	Мінеральні речовини	Вітамін С, мг/100г
Огірки відкритого ґрунту	2,5	0,8	0,1	0,7	0,1	0,1	10
Захищеного ґрунту	1.8	0,7	0,1	0,5	-	0,5	7
Кабачки	4,9	0,6	-	0,3	0,1	0,4	15
Патисони	4,1	0,6	-	1,3	0,1	0,7	23
Гарбузи	4,0	1,0	2,0	1,2	0,1	0,6	8
Кавуни	8,7	0,7	-	0,5	0,1	0,6	7
Дині	9,0	0,6	-	0,6	0,2	0,6	20

Огірки, порівняно з іншими гарбузовими овочами, містять незначну кількість харчових речовин, тому вони малокалорійні, але мають високу смакову і дієтичну цінність, сприяють кращому засвоєнню їжі. В їжу використовують недостиглі огірки-зеленці зі щільною м’якоттю і ніжним незатверділим насінням. Огірки вживають свіжими, солоними, консервованими. Завдяки наявності в огірках фер­ментів, мінеральних солей, серед яких особливе значення мають срібло, цинк, йод, залізо, вони нормалізують роботу підшлункової залози. Високий вміст калію в огірках сприяє виведенню шлаків і води з організму. Огірки знижують кислотність шлункового соку, сприяють кращому засвоєнню жирів і білків їжі.

Сортовими ознаками огірків є форма, розмір, забарвлення шкірки і рисунок на ній, стан поверхні, будова м'якоті.

Більшість сортів мають овальну або довгасто-яйцеподібну форму, світло або темно-зелене забарвлення з рисунком у вигляді виразної (різного ступеня) строкатості або без неї. Поверхня огірків може бути гладкою і горбкуватою. Огірки з гладкою поверхнею мають товсту шкірку, великий восковий наліт і краще зберігаються. зеленці з горбкуватою поверхнею мають менше порожнин при солінні і є продуктами високої якості.

За розмірами (довжина) сорти поділяють на короткоплідні 11-14см, середньоплідні - не більш як 25см,иі довгоплідні - більш як 25см.

За строками достигання огірки бувають скоростиглі (40-50 діб до плодоношення), середньостиглі (до 55 діб) і пізньостиглі (до 60-70 діб).

В Україні у відкритому ґрунті вирощують огірки: скоростиглі - Конкурент, Каскад, Криниця, Кустовий, Бригадний, Молдавський 12, Сигнал 235, Совхозний, Харківський, Родничок; середньостиглі -Бригадний, Воронезький, Ніжинка, Міз, Родничок, Топольок, Декан, Отелло, Паркер, Ювілей; середньопізні - Росинка, Вітязь, Донецький, Урожайний, Ніжинський місцевий, Ніжинський 12; пізньостиглі - Ніжинський Кубані, Фенікс, Для захищеного ґрунту рекомендують сорти: Аеліта, Майський, Фламінго, Естафета, Сюрприз 66, Друж­ний 85, Зозуля, Легенда, Московський тепличний.

Кабачки - різновид дрібноплідних кущових гарбузів (рис. 31, г). Плоди довгастої або циліндричної форми, молочно-білого забарв­лення, м'якоть біла, при достиганні жовтувата. Маса кабачків - від 200г до 1кг. Використовують кабачки недостиглими (7-10-денної зав'язі) в кулінарії, для соління і виробництва консервів.

Рис. 31. Гарбузові овочі:

а) гарбузи великоплідні; б) гарбузи мускатні; в) гарбузи твердокорі; г) кабачок; д) патисон.

В Україні поширені чотири сорти скоростиглих білоплідних кабачків: Грибовський 37, Одеський 52, Атена, Білоплідний. Вирощу­ють також зеленоплідні сорти кабачків - Аеронавт, Зебра, Цукіні.

Патисони відносять до дрібноплідних кущових гарбузів. Плоди мають тарілкоподібну форму з куполоподібним виступом (рис 31, д), білу, жовту або блідо-зелену шкірку, білу або кремову м'якоть. Маса плодів - від 100 до 300г.

В їжу використовують недостиглі плоди (5-7-денної зав'язі) мариновані, солоні, відварені, смажені, фаршировані. В Україні виро­щують сорти патисонів: Білі 13, Жовтий плескатий.

Гарбузи. Є три види гарбузів: великоплідні, мускатні, твердокорі.

Великоплідні гарбузи округлі або плескаті (рис. 31, а), зелені, білі, рожеві з різними відтінками. Кора стиглих плодів дерев'яниста. . Насіння біле або жовте.

Мускатні гарбузи вирощують в основному в південних районах. 5,Плід у них видовжений, звужений посередині (рис. 31,6). Кора недостиглого гарбуза м'яка. Насіння сірувате із золотистою облямівкою.

Твердокорі гарбузи мають плоди округлі і овальні (рис. 31, в), шкірка стиглих плодів жовтувато-апельсинова дерев'яниста, плодо­ніжка гранчаста призматична.

В Україні вирощують такі столові сорти гарбузів: скоростиглі - Український багатоплідний; середньостиглі - Мигдальний 35, Мозоліївський 15, Арабатський; пізньостиглі - Херсонський, Мраморний, Славута, Новинка, Хуторянка. Гарбузи використовують у кулінарії, для виробництва консервів, безалкогольних напоїв, кондитерських виробів.

Кавуни як теплолюбні культури вирощують у південних областях України і в Криму. Плід кавуна має гладку шкірку, м'якоть і багато насіння. Маса його - від 0,5 до 25кг. Кавуни збирають у технічній стиглості, яку визначають по засиханню плодоніжки, Затвердінням шкірки та глухому звуку при постукуванні. Вирощують столові і цукатні кавуни.

Столові кавуни мають ніжну солодку м'якоть червоного, кармінового, малинового, рідко - жовтого кольору. їх використовують свіжими, як десерт, солять, виробляють з кавунів вино, кавуновий мед.

Цукатні кавуни мають грубу несолодку м'якоть, їх використовують для виробництва цукатів.

Сортовими ознаками кавунів є форма, величина, забарвлення і рисунок поверхні, товщина кори, консистенція м'якоті, смак, скоро-г стиглість, здатність до зберігання.

За формою кавуни бувають кулясті, плескаті, яйцеподібні, циліндричні. Забарвлення фону плодів може бути білим, світло-зеленим, темно-зеленим і жовтим, а малюнок - у вигляді строкатості, плям, стрічок, сітки, забарвлених в більш темний колір, ніж фон.

Поверхня шкірки переважно гладенька, рідко слабко ребриста, різної товщини - тонка (до 1см), середня (до 1,5см) і товста (1,5см К більше). Великі і тонкокорі плоди гірше витримують транспортування і не підлягають тривалому зберіганню.

Сорти кавунів поділяють на ранньостиглі (період вегетації до 85 діб), середньостиглі (85-100), пізньостиглі (100-120 діб).

Поширені сорти: ранньостиглі - Скороспілка харківська, Октябрьонок, Огоньок, Победитель; середньостиглі - Мелітопольсь­кий 60, Биковський, Десертний, Мелітопольський 143; пізньостиглі -Волжський 7.

Дині вирощують у південних областях України. Вони більш теплолюбні, ніж кавуни.

Торгово-товарознавчі ознаки сортів динь: форма, величина, поверхня, забарвлення фону, рисунок, структура, консистенція, смак, аромат м'якоті, скоростиглість, транспортабельність, лежкість.

Сорти динь: ранні ~ Рання, Новинка, Харківська рання, Ґрунтова грибовська, Десертна; середньостиглі - Колхозниця, Українка, Козач­ка, Керченська, Золотиста, Лівадія, Восход, Сніжок; пізньостиглі -Таврія, Кубанка.

Ранньо- і середньостиглі дині збирають у споживчій стиглості. У стиглих динь рисунок виразний, чіткий, кора вкрита сіткою малих щілин, аромат специфічний динний, плоди легко відділяються від плодоніжки.

Пізньостиглі сорти збирають недостиглими. Вони достигають під час зберігання.

Дині використовують свіжими, як десерт, з них виготовляють цукати, пюре, повидло, компоти, муси, маринади, динний мед; крім того їх заморожують.

Хвороби і пошкодження гарбузових овочів

Бактеріоз. На корі з'являються водянисті, вдавлені або у вигляді виразок плями, інколи з жовтими краплями вологи.

Антракноз - плями з рожевими подушечками, розміщені кон­центричними колами.

Бура плямистість - плями з розтрісканою поверхнею, вкриті затверділим слизом. У зволожених умовах плями вдавлені і вкрива­ються сіро-зеленою плісенню.

Чорна плісень уражає найчастіше корнішони. На поверхні з'являється чорний наліт.

Біла гниль - білий, бавовноподібний наліт, часто з великими чорними або білими недостиглими склероціями.

Сіра гниль - сірий плісеневий наліт, інколи з маленькими чорними склероціями.

Рожева гниль і рожева плісень - рожевий, порошистий або пліснявий наліт, спори безбарвні.

Мокра гниль - слабкий наліт. Під час транспортування при високій температурі мокрі огірки загнивають упродовж 2-3 діб.

Мокра бактеріальна гниль - це хвороба, яка перетворює уражену тканину у слизисту масу.

Мозаїка - вірусна хвороба (у вигляді мозаїки).