22. Підходи до організації фінансового забезпечення

Фін. забезпечення полягає у виділенні певної суми фін. ресурсів на вирішення окремих завдань фін. політики господар. суб’єкта. При цьому розрізняють забезпечувальну і регулятивну його дію. Забезпечувальна дія проявляється у встановленні джерел фінансування, тобто покриття повсякденних потреб і характеризує пасивний вплив фін. забезпечення. Регулятивна дія здійснює вплив через виділення достатніх коштів та через конкретну форму фін. забезпечення і характеризує активний вплив фін. забезпечення. Дія фін. механізму спрямована на реалізацію ек. інтересів учасників фін. відносин.

Вона має наступні напрями свого прояву:за доп фін. інстр встановл певні пропорції розподілу доходів, які впливають на забезпеченість фін. ресурсами;за доп встановлення певних пропорцій розподілу доходів встановлюється відповідна система реалізації ек. інтересів.

Фін. забезпечення та фін. регулювання проводиться за доп фін. інстр, які, в свою чергу, мають свої важелі впливу, а саме: первинного впливу, що діють у процесі вилучення частини доходів (податки, внески, відрахування);вторинного впливу, що діють шляхом збільшення доходів (банківські позички, бюджетні субсидії).

Фін. механізм – це складна система, яка дозволяє управляти фін.д-тю.

Найважливішою умовою ефек¬тивного фун-ня підп-в є забезп. принципу самофін - здійснення госп., фін. та інвест. дія-ті за рах власн і прирівняних до власних ресурсів.

Прирівняними до власних можна вважати сталу кре¬дитор. заб-сть (стійкі пасиви), яка має місце на діючих п-вах, та інвестиції, що надаються під-вам у формі фін. участі для проведення спільної дія-ті без створення юр. особи і прийняття участі в доходах під-ва без права пайової власності в статутному капіталі.

Різні форми позичених коштів на умовах повернення, в тому числі кредити банків, формують позичений капітал підприємства (товариства). Ці кошти потрібно повертати на визначених раніше умовах (терміни, проценти). Суб'єкти, які надали кошти за таким каналом, в доходах підприємства участі не беруть.

Показники рівня самофінансування на під-ві повинні враховувати різну ек. при-роду ресурсів, які спрямовуються на забезп. розширеного відтворення. Тому, для оцінки можливостей формування п-вом фін. ресурсів доцільно використовувати такі показники: коеф самофінансування; коеф самофіня під-ва за рах внутр. джерел; коеф самофін під-ва за рахунок позикових ресурсів.

Ці показники в комплексі відображають реальну картину забезпечення фінансування розвитку під-в і структуру джерел залучення фін. ресурсів.

14. Особливості фінансової діяльності приватних підприємств

Утворення прив. під-ва та його д-сть регламентуються Законами України «Про власність», «Про підприємництво» та «Про підприємства в Україні».

Прив. під-во — це юр. особа, заснована на власності окремого громадянина (в т. ч. нерезидента) з правом найму робочої сили. Фіз. особа — засновник приватного підприємства є власником 100 % капіталу такого під-ва, включаючи право на управління та отримання відповідної частки прибутку у вигляді дивідендів.

Прив. під-во повинно мати статут, власну печатку, складає самостійний баланс, відкриває розрахунковий рахунок у банку, тобто має всі атрибути юр. особи.

Згідно з чинним законодавством під-ва — суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності обов'язково повинні мати статутний капітал. В Україні жоден законод. або норм.-прав. акт не містить вказівок щодо мінім. розміру і строків наповнення статутного капіталу прив. під-ва. Отже, зареєстрована сума статутного капіталу прив. під-ва може вноситися засновником нескінченно довго або ж взагалі не вноситися. У разі прийняття власником прив. під-ва рішення про збільш. або зменш. статутного капіталу внесення змін до статуту з подальшою держ. реєстрацією цієї зміни є обов'язковим.

Переваги форми організації бізнесу у вигляді прив. під-ва:1. максимально повне викор. власником права на участь в управлінні під-вом (усі найважливіші питання дія-ті під-ва приймаються власником особисто або призначеним ним директором); 2. спрощений порядок реалізації права на правонаступництво; 3. власник несе обмежену відп-сть за зобов'язаннями під-ва, тобто лише в межах вкладів у власний капітал (якщо інше не передбачено статутом); 4. оплата внесків може здійснюватися як у грош., так і майновій формі; 5. практично повністю відсутні так звані агентські ризики та витрати.

До основних недоліків, які перешкоджають ефективній фінан. дія-ті прив. під-ва, можна віднести такі: 1. низький рівень мобільності прав власності на прив. під-во (позбутися права власності на прив. під-во можна в результаті його ліквідації або внаслідок продажу під-ва у повному обсязі іншій особі); 2. фактична неможливість залучення власного капіталу від інших, крім власника, інвесторів; 3. відсутність детального нормативного регулювання дія-ті прив. під-ва.

Фін-ня прив. під-ва здійсн. на основі внесків його власника, розподілу прибутку, одержання комерц. чи банків. позичок. Враховуючи статус прив. під-ва, оптим з погляду мінімізації накладних витрат способом поповнення в-го к-лу є реінвест прибутку. На практиці типовою є ситуація, коли в приватних п-в повністю відсутній ст.-й капітал, а величина вл- к-лу має від'ємне значення. У такому разі проблематичним є залучення кред рес.

Прив. під-ва сплачують усі податки, передбачені законодавством для суб'єктів госп-ня — юр. осіб на загальних підставах. Згідно з чинними нормативними актами юр. особи — суб'єкти підпр. дія-ті будь-якої орг.-прав. форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції за рік не перевищує 1 млн. грн, можуть перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва.

Юр. ос, яка перейшла на спрощену с-му опод, обліку та звітності, самостійно обирає одну з таких ставок єдиного податку: 6 % суми виручки від реалізації продукції без урах акцизного збору в разі сплати ПДВ або 10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, в разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Суб'єкт п-цтва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): ПДВ, крім випадку, коли юр. особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6%; податку на прибуток під-в; плати (податку) за землю; збору на спец. викор. прир. ресурсів; нарахувань на ЗП; комунального податку, інших податків і зборів, передбачених системою оподаткування України.