23.Склад та джерела формування, використання власного капіталу.

Капітал-отримані з різних джерел різними методами за способами фін. ресурси, які використовуються для потреб фін.забезпечення п-ва.

Власний, що формується з статутного, резервного, додаткового капіталів, прибутків, виручки і амортизації

Стй (пайовий) капітал — це внески засн (учасників) до к-у п-ва для забезпечення його функ-ння. Величину зареєстрованого ст к-лу зазначають в установчих д-ах і в балансі п-ва. Вона визначає в грош вираженні загальну вартість активів, які мають бути внесені засновниками до ст капіталу.

Резервний форм на випадок припинення д-ті п-ва для виконання зобов'язань перед кредиторами. Він не підлягає використанню чи розподілу в разі звичайної діяльності підприємства. Кошти резервного капіталу можуть бути використані в окремих випадках, зокрема для виплати дивідендів за привілей акціями в акц.-му тов.-ві, якщо отриманий прибуток є недостатнім для здійснення таких виплат. Додатковий к-л може бути використаний для погашення збитків поточного року, при зменшенні вартості майна підприємства в результаті його переоцінки тощо.

Осн фін результатом п-ва, яке успішно функціонує, є прибуток. Частина прибутку, реін-вестована в підприємство, може бути спрямована на збільшення резервного чи статутного капіталу або залишитись нер-ною. В обох випадках ця частина прибутку збільшує вл к-л п-ва і називається капіталізованим прибутком.

46. Нормування оборотних засобів.

Нормування оборотних засобів полягає в розробці норм по видах товарно-матеріальних цінностей і витрат, а також заходів, що сприяють підвищенню ефективності використання оборотних засобів.

Для забезпечення безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції підприємства користуються типовими чи власними нормами оборотних засобів по видах товарно-матеріальних цінностей і витрат, виражених у відносних величинах (днях, відсотках і т.д.), і нормативами оборотних засобів у грошовому вираженні.

По джерелах утворення оборотні засоби підприємств поділяються на:

•власні і прирівняні до них; •позикові; •притягнуті.

Власні оборотні засоби утворяться за рахунок статутного фонду і прибутку підприємства шляхом нормування.

Джерелом оборотних засобів, прирівняних до власних, є стійка кредиторська заборгованість підприємства, наприклад, заборгованість по заробітній платі, страховим платежам і іншим стійким пасивам.

При нормуванні оборотних засобів необхідно враховувати залежність норм від наступних факторів:

•тривалості виробничого циклу виготовлення продукції;

•погодженості і чіткості в роботі заготівельних, обробних і випускаючих цехів;

•умов постачання (тривалості інтервалів постачання, розмірів партій, що поставляюся,);•віддаленості постачальників від споживачів;•швидкості перевезень, виду і безперебійності роботи транспорту;•часу підготовки матеріалів для запуску їх у виробництво;•періодичності запуску матеріалів у виробництво;•умов реалізації продукції;•системи і форми розрахунків, швидкості документообігу, можливості використання факторингу.

Нормуються наступні елементи оборотних засобів:•виробничі запаси;

•незавершене виробництво;•витрати майбутніх періодів;•готова продукція на складі підприємства;•засоби в касі на збереженні.

Шляхом нормування визначається мінімальний розмір обороти фондів, що необхідний для забезпечення безперервного нормального функціонування виробництва. На сьогодні існує три найпоширеніших методи нормування оборотних засобів:

1.Аналітичний, що ґрунтується на докладному аналізі наявних оборотних фондів підприємства з подальшим коригуванням фактичних запасів залежно від умов виробництва і вилученням з них надлишкових.

2.Коефіцієнтний, що полягає в уточненні фактичних запасів і товарно-матеріальних цінностей на величину коефіцієнта, змін ум виробництва, що розраховується на основі динаміки розвитку підприємства впродовж кількох попередніх років.

3.Прямого розрахунку, що ґрунтується на розрахунках нормативів по кожному нормованому елементу оборотних засобів: виробничих запасах, незавершеному виробництву, витратах майбутніх періодів та залишках готової продукції на складах. Цей метод є найпоширенішим, оскільки він дає змогу точніше пронормувати оборотні засоби підприємства, враховуючи специфіку виробництва та умови його розвитку. Крім того, за допомогою цього методу можна проаналізувати, яку із складових частин пронормовано оптимально, а яку — не оптимально і через що.

Норматив оборотних засобів — це їх мінімальний плановий розмір, необхідний для нормального функціонування підприємства.

47. Призначення та види внутрішнього фінансового контролю.

Внутрішній фінансовий контроль - це самоконтроль, який здійснюють організації, підприємства, установи як за власною фінансовою діяльністю, так і за фінансовою діяльністю підрозділів, що входять до їх складу. Він є складовою управління організацією і тому провадиться на її розсуд на основі рішень даної організації.

Внутр фін контроль здійснюється з метою: - перевірки фін-госпої д-ті, цільового та ефективного використ бюдж коштів та збереження держ майна, економного використання фінансових і матеріальних ресурсів;

- перевірки виконання планових завдань, достовірності ведення бухг обліку; - забезпечення усунення порушень фін дисципліни; - відшкодування заподіяних збитків; - вжиття заходів до запобігання фін порушенням.

Види внутр контролю - фінансовий, адмін, технологічний контроль.

Фін контроль - перевірка відповідності виконуваних операцій та їх відображення в бухгалтерському обліку та звітності вимогам законодавства України. Адмін контроль - перевірка відповідності процесів, виконуваних операцій та/або прийнятих рішень норм-прав актам Держ казначейства, дорученням керівництва, визначеним внутрішнім технологічним регламентам, повноваженням та відповідальності працівників. Технологічний контроль - перевірка додержання установлених правил ведення процесів та/або послідовності здійснення операцій.

Форми внутрішнього контролю - попередній, поточний, послідуючий контроль. Попередній контроль - , який передує прийняттю управлінського рішення чи здійсненню фін, адмін, технологічних операцій, і являє собою комплекс контрольних заходів, направлений на упередження можливих помилок та/або порушень. Поточний - контроль, який здійсня в процесі здійснення фін, адмін, технологічних операцій, і являє собою комплекс контрольних заходів, направлений на упередження можливих помилок та/або порушень. Послідуючий контроль - контроль, який здійснюється після прийняття управлінських рішень, проведення фінансових, адміністративних, технологічних операцій, і являє собою комплекс контрольних заходів, направлений на виявлення і усунення помилок та/або незаконних дій.