48Організація внутрішнього фінансового контролю

Внутрішній фінансовий контроль організовується самим підприємством з метою перевірки рівня виконання управлінських рішень у сфері управління його фінансами. Комплексна система внутрішнього фінансового контролю за діяльністю фірми в країнах з ринковою економікою дістала назву фінансового контролінгу. Його впровадження є досить актуальним і для вітчизняних підприємств.

Фінансовий контролінг можна визначити як саморегулівну систему методів і інструментів, спрямовану на функціональну підтримку фінансового менеджменту на підприємстві шляхом концентрації контролюючих дій за основними напрямками управління його фінансами, виявлення відхилень фактичних значень контрольних показників від нормативних (планових) і вжиття оперативних заходів для нормалізації процесу управління фінансами.

Таким чином, фінансовий контролінг є невід'ємною підсистемою фінансового менеджменту. Його основні функції відображено на рис. 2.6.

Побудова фінансового контролінгу здійснюється на таких принципах:

узгодженість цілей і завдань фінансового контролінгу із фінансовою стратегією підприємства;

орієнтованість системи фінансового контролінгу на майбутній розвиток підприємства в конкурентному середовищі;

необхідність координації окремих параметрів фінансової діяльності підприємствам його функціональних систем;

відповідність методів фінансового контролінгу специфіці методів фінансового аналізу і фінансового планування, орієнтація на кількісні показники;

гнучкість побудови системи фінансового контролінгу;

підвищення ефективності функціонування системи раннього попередження та реагування з метою уникнення небажаних явищ в розвитку підприємства.

33Банківське кредитування s г-ня

Банкíвський кред́ит — будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Кредити, які надаються банком, можна поділити:

1) за строками користування – короткострокові (до одного року), середньострокові (до трьох років) та довгострокові (понад три роки), відповідно до ст. 347 ГК України;.

2) за забезпеченням – забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами); гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи); з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації); не забезпечені (бланкові);

3) за ступенем ризику – стандартні кредити; кредити з підвищеним ризиком ("під контролем", "субстандартні", "сумнівні" та "безнадійні");

4) за методами надання – в разовому порядку; відповідно до відкритої кредитної лінії; гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, зі стягненням комісії за зобов’язанням);

5) за строками погашення – водночас; з розстроченням; достроково (на вимогу кредитора або за заявою позичальника); з регресією платежів; після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

При невиконанні боржником свого зобов’язання в установлений строк кредитна організація може вжити всіх передбачених законодавством України заходів для стягнення заборгованості.

Банківські кредити розрізняють за видами об'єкта куди кредит вкладається:під товари і товарні документи, наприклад, залізничні (одержувач позики надає право банку у випадку неповернення позики продати товар);під ЦП;під заставу рухомого і нерухомого майна;для інвестицій тощо.

Крім того, банківські кредити поділяють на активні і пасивні. В першому випадку банк дає кредит, тобто є кредитором, у другому бере кредит, тобто є позикоотримувачем. Банк може входити у кредитні відносини (брати чи надавати кредити) з іншими банками та кредитними організаціями. Що стосується підприємств, організацій, фізичних осіб, то банк щодо цього нефінансового сектора завжди виступає стороною, яка надає кредит.

Видами забезпечення кредиту є неустойка (штраф, пеня), застава, поручительство, гарантія. Кредитний ризик може забезпечуватися страхуванням. В цьому разі банк повинен мати впевненість у надійності страхувача.

Банківське кредитування за своїм призначенням повинно компенсувати суб’єктам господарювання тимчасовий брак коштів для здійснення підприємницької діяльності.

Одним із видів кредитних операцій банків є факторинг. Договір факторингу відомий банківському кредитування досить давно. За договором факторингу одна сторона (фінансовий агент) передає або зобов’язується передати іншій стороні (клієнту) кошти в рахунок грошової вимоги клієнта (кредитора) до третьої особи (боржника), що випливає з поставки клієнтом товарів, виконання робіт або надання послуг третій особі, а клієнт поступається або зобов’язується уступити фінансовому агенту цю грошову вимогу.