36.Значення та методи державної фінансово-кредитної підтримки.

Класичні методи державної фінансово-кредитної підтримки підприємництва передбачають: запровадження оптимальних розмірів податків і зборів; сприяння розширенню обсягів державних закупівель товарів (робіт, послуг) у суб’єктів підприємництва; здійснення фінансової підтримки населення в започаткуванні власної справи; спрощення доступу інформації про фінансово-кредитні установи; введення системи пільгового кредитування для суб’єктів підприємництва.

На держ рівні фін підтримкою п-цтва займаються лише декілька структур, таких як, Ощадний банк України, Український фонд підтримки підприємництва, Державний комітет сприяння розвитку підприємництва, Державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств та Державний інноваційний фонд. Ці структури сприяють в розвитку підприємництва. Пільгові кредити, як правило надходять до невеликої кількості підприємців і впродовж великого терміну.

Одне з ключових місць серед перспективних заходів державної підтримки повинна зайняти фінансова допомога, яка передбачає надання пільгових кредитів, їх гарантування, створення державних фондів та спеціалізованих фін інституцій, тощо. Проте ці напрямки підтримки можливі лише в майбутньому, коли вітчизняна економіка досягне певної стабільності.

Для використання підприємствами можливостей кредитної підтримки з боку банків необхідним є, передовсім, зниження процентної ставки, а також законодавче встановлення напрямів використання цього кредиту. Таким напрямом має бути інвестування розвитку виробництва. Держава також повинна приймати участь у фінансуванні малих підприємств шляхом надання їм гарантованих державних замовлень на виробництво тієї чи іншої продукції, на законодавчому рівні регламентувати розміщення відповідної частини замовлень серед підприємств

Активізувати діяльність суб'єктів п-цтва можливо за такими напрямами: 1) фінансування малого п-тва переважно за рахунок коштів укр-та іноз банків, інших фін установ та п-ств на умовах, що є найвигіднішими для малого бізнесу; 2) мінімізація ризиків неповернення кредитів; 3) прискорене освоєння сучасних кредитно-інвестиційних механізмів, а саме:

35.Облік векселів, факторинг, форфейтинг та їх застосування у фінансовій діяльності.

Вексельна форма розрахунків - це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем. Вексель - це письмове безумовне зобов'язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.

Порядок проведення заліку взаємної заборгованості з використанням векселів включає чотири етапи:1)оформлення та облік платіжних документів;2)проведення заліку взаємної заборгованості;3)вексельне оформлення прострочених заборгованостей;4)дальші операції з векселями.

Однак окремі питання вексельного обігу в Україні залишаються ще недостатньо визначеними.

Предметом вексельного зобов'язання можуть бути тільки гроші.

Один вексель у процесі свого обігу здатний погасити цілу низку грошових зобов'язань.

Векселі, які застосовуються в господарському обороті як в Україні, так і в міжнародних розрахунках, досить різноманітні. Векселі різняться за емітентом, угодами, які вони обслуговують, суб'єктом, що здійснює оплату, наявністю застави, порядком оплати, можливістю передавання іншій особі, місцем платежу, формою пред'явлення та іншими ознаками.

Класифікацію векселів за різними ознаками зображено на рис. 2.6.

Обіг простого векселя здійснюється за схемою, наведеною на рис. 2.7.

1 - векселедавець (покупець) передає вексель; 2 - власник векселя (ремітент) пред'являє вексель до акцепту; З - векселедавець погашає вексель і передає його ремітенту; 4 - власник векселя (ремітент) вручає погашений вексель векселедавцеві.

Перевага простого векселя - у досить простих правилах його обігу. У простому векселі векселедавець є прямим боржником і він зобов'язаний за простим векселем так само, як і акцептант за переказним векселем. Виходячи з цього простий вексель акцептувати не потрібно.

Переказний вексель (тратта) - це документ, який регулює вексельні відносини трьох сторін: кредитора (трасанта), боржника (трасата) і отримувача платежу (ремітента). Такий вексель виписує та підписує кредитор (трасант).

Трасант - особа, що видає тратту, тобто переказує свій платіж на іншу особу. Переказний вексель означає наказ трасату - особі-боржнику векселедавця - сплатити в установлений термін визначену у векселі суму третій особі (ремітенту) або пред'явнику тратти. Ремітент - власник переказного векселя. Ним може бути підприємство або банк, що утримує на свою користь відповідний відсоток від суми платежу - комісійну винагороду за надану банком послугу щодо переказу вказаної у векселі суми у встановлений термін з рахунка векселедавця на рахунок власника векселя.

Суть цих відносин полягає в такому: трасант виписує (трасирує) вексель на трасата з вимогою сплатити відповідну суму ремітенту у відповідному місці у відповідний строк.

1 - підприємство А трасирує переказний вексель на користь банку з метою погашення кредиту; 2 - банк надає підприємству суму кредиту; 3 - підприємство А відвантажило товар підприємству Б; 4 - банк пред'являє підприємству Б вексель для акцепту; 5 - трасат сплачує гроші банку за векселем.

Вексельний обіг із опротестуванням векселя і призначенням посередника здійснюється за схемою рис. 2.9.

1 - видача векселя; 2,3 - передача права за векселем (індосація); 4 - перепоручительство за векселем (перепоручительний індосамент); 5 - пред'явлення векселя до акцепту (презентація); 6 - підтвердження акцепту; 7 - пред'явлення векселя до платежу; 8 - відмова від платежу за векселем; 9 - опротестування векселя; 10 - нотаріальна вимога щодо сплати за векселем; 11 - відмова від нотаріальної вимоги щодо сплати за векселем; 12 - повторне опротестування; 13, 14 - повернення опротестованого векселя; 16 - призначення посередника; 17 - здійснення платежу за векселем; 18 - вручення оплаченого векселя (з розпискою в отриманні платежу).

Доміцилювання переказного векселя може інколи підвищити його внутрішню вартість, тому що усуває труднощі, що могли б виникнути в разі здійснення платежу в іншому місці.

Вексель може існувати в паперовій або безпаперовій формі - як записи на електронних рахунках.

Факторинг - придбання права на стягнення боргів, на перепродаж товарів і послуг з подальшим отриманням платежів по них. При цьому мова йде, як правило, про короткострокові вимоги. Іншими словами, факторинг є різновидом посередницької діяльності, при якій фірма-посередник (факторингова компанія) за певну плату одержує від підприємства право стягувати і зараховувати на його рахунок належні йому від покупців суми грошей (право інкасувати дебіторську заборгованість).

Об’єкт операції — переважно рахунок-фактура.

Короткострокове кредитування (до 180 дней).

Сума кредиту обмежена можливостями фактора.

Фактор авансує оборотний капітал кредитора 70-90% суми боргу. Решта 10-30% надходять на рахунок кредитора тільки після погашення боргу покупцем продукції за вирахуванням комісії та відсотків.

Фактор або залишає за собою право регресу до експортера або відмовляється від цього права, але навіть у цьому випадку при експорті товарів політичні та валютні ризики несе експортер.

Операція може бути доповнена елементами бухгалтерського, інформаційного, рекламного, збутового, юридичного, страхового та іншого обслуговування кредитора (клієнта).

Можливість перепродажу факторингового активу фактором не передбачена.

Не потрібні гарантії від третьої особи.

Передбачає кредитування під вже існуючу грошову вимогу, або під вимогу, яка виникне в майбутньому, але чітко визначену в договорі купівлі-продажу.

Форфейтинг найбільш ефективний для великих підприємств, які мають на меті акумуляцію грошових коштів для реалізації довгострокових і дорогих проектів.