63. Особливості застосування кримінально-правової відповідальності за аграрні правопорушення.

Кримінальна відповідальність за порушення норм аграрного законодавства передбачена за вчинення екологічних злочинів та злочинів в сфері господарської діяльності, якими визнаються встановлені кримінальним законом суспільні і екологічно небезпечні дії (бездіяльність), що посягають на встановлений режим використання, відтворення і охорону земель, інших природних ресурсів, екологічний правопорядок та нормативи екологічної безпеки. Кримінальний кодекс злочинами у сфері раціонального природокористування визнає винні, протиправні, суспільні екологічно небезпечні діяння, які можна згрупувати за такими різновидами:

а) злочини, що порушують порядок ефективного використання природних ресурсів: самовільне зайняття земельної ділянки, незаконна порубка лісу, потрава посівів і знищення насаджень, незаконне полювання, незаконне зайняття рибним, звіриним та іншими промислами;

б) злочини, що порушують режим охорони природних ресурсів і об’єктів, як складової раціонального природокористування: навмисне знищення чи пошкодження лісових масивів шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, недбале знищення чи пошкодження лісових масивів, порушення правил боротьби з шкідниками рослин, проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів, порушення законодавства про континентальний шельф, порушення правил боротьби з епідеміями, жорстоке поводження з тваринами, знищення природних об’єктів;

в) злочини, що порушують норми екологічної безпеки: забруднення водойм і атмосферного повітря, забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров’я людей або живих ресурсів моря, незаконне придбання, зберігання, транспортування, використання, передача і знищення радіоактивних матеріалів, приховання або перекручення відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення, заготівля, переробка або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування та іншої продукції, ввезення на територію України речовин та матеріалів, які належать до категорії небезпечних відходів тощо.

Залежно від характеру вчиненого злочину, його суспільної і екологічної небезпеки, кваліфікуючих ознак, об’єктів посягання - суб’єктами кримінальної відповідальності можуть бути громадяни і посадові особи. Кримінальні санкції передбачають основні покарання у формі виправних робіт, штрафу, позбавлення волі та додаткові покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади, конфіскації майна і предметів злочину.

Кримінальна відповідальність за злочинні порушення екологічного законодавства передбачена Кримінальним кодексом. Природоохоронне правопорушення вважається злочином, якщо воно спричиняє суттєву шкоду вказаним у законі об’єктам природи або навколишньому середовищу внаслідок знищення, ушкодження, Псування природних об’єктів, що охороняються законом або мо-спричинити шкоду здоров’ю та життю людей. Поряд із наявністю шкоди для деяких злочинів значення юридичних фактів мають такі елементи, що характеризуються отупінню суспільної небезпеки, такі як повторність скоєння злочину та дії, вчинені загальнонебезпечним способом.

64. Поняття та види суб’єктів господарювання у сфері виробництва с\г продукції.

Суб’єкти господарювання в сфері виробництва с\г продукції – ф.о. та ю.о., що зареєстровані у встановленому законом порядку і здійснюють безпосередньо, ініціативно. Системно на власний ризик діяльність в сфері с\г виробництва, лісового і рибного господарства. Надання послуг товаровиробникам з метою отримання прибутку і досягнення економічних і соціальних результатів.

До цієї групи належать :

• особи, що ведуть ОСГ;\

• члени СГП;\

• органи державної влади і місцевого самоврядування.\

За суб’єктним складом:\

• ф. о.- підприємці (громадяни України, іноземці, особи без громадянства)\

• ю. о.\

За галуззю агропромислового комплексу:\

• СГП\

• П-ва перероб сфери та сфери послуг

• Підприємства рибної галузі

• Переробні підприємства лісового господарства

За формою власності:

• приватні

• колективні

• державні

• комунальні

За організаційно-правовою формою:

• Кооперативного типу (КСП)

• Корпоративного типу (господарські товариства)\

• Суб’єкти які не передб. об’єднання землі, майна, трудової участі\

Відпвідно до ст.55 ГК : за розміром суб’єкти господарювання:

1)Малі : ю.о, де кіл-ть працюючих осіб до 50 чоловік, а сукупний дохід за рік – не більше 10 млн. євро;

2) Великі : ю.о, де працюють понад 250 чол., та сукупний дохід понад 50 млн. євро;

3)Серенді—усі інші

За ст.81 ЦК:

1)ю.о публічного права ПАТ «Хліб Україна»

2)ю.о. приватного права

65. Правове становище фермерських господарств.

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Особливості:

1. Є ю.о

2. Родинні засади (сімейно-трудове утворення)

3. Обмеження щодо засновників

4. Передумовою є оформлення прав на зем діл

Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

5. Інститут членства ( з 14 років)

6. Особл держ підтримка (Укр держ фонд підтримки ФГ

7. Діє представницький орган (Асоціація фермерів та приватних землевласників)

66. Правове становище с\г кооперативів

Сільськогосподарський кооператив (далі - кооператив) - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства та об'єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу;

Сільськогосподарський виробничий кооператив - юридична особа, утворена шляхом об'єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов'язкової трудової участі у процесі виробництва;

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив - кооператив, створений для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності;

Принципи діяльності кооперативів:

Кооперативи створюються і здійснюють свою діяльність за такими принципами:

добровільність членства фізичних і юридичних осіб в кооперативі та безперешкодний вихід з нього;

обов'язкова трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу;

обов'язкова участь членів у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу;

відкритість і доступність членства для тих, хто визнає статут кооперативу, бажає користуватися послугами цього кооперативу та у разі потреби погоджується брати участь у фінансуванні його на умовах, встановлених статутом кооперативу;

демократичний характер управління, рівні права у прийнятті рішень за правилом "один член кооперативу - один голос";

обмеження виплат часток доходу на паї;

розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі в діяльності кооперативу;

контроль членів кооперативу за його роботою в порядку, передбаченому статутом цього кооперативу.

Шляхи створення кооперат:

1. Шляхом заснуваня

2. Шляхом реорганізації КСП

Загальні умови створення кооперативу

1. Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах.

2. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України та юридичні особи, зареєстровані в Україні.

3. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами.

4. Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

1. Статут кооперативу є основним правовим документом, що регулює його діяльність.

Вступ до кооперативу

1. Вступ до кооперативу здійснюється на підставі поданої заяви. Член кооперативу робить вступний і пайовий внески в порядку, визначеному статутом кооперативу.

2. Рішення правління (голови) кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає схваленню загальними зборами. Порядок прийняття такого рішення та його схвалення визначається статутом кооперативу.

Асоційовані члени кооперативу

1. У кооперативах (крім виробничих) допускається асоційоване членство. Асоційованими членами можуть бути фізичні чи юридичні особи, які визнають його статут та зробили пайовий внесок у створення та розвиток кооперативу.

2. Асоційовані члени кооперативу мають право дорадчого голосу, а також на отримання частки доходу на свій пай.

5. У разі ліквідації кооперативу його асоційовані члени мають першочергове право на отримання свого майнового внеску та відповідних часток доходу і повернення їх земельних ділянок у натурі (на місцевості).

67. Правове становище КСП.\

КСП – добровільне об’єднання громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва с\г продукції та товарів, що діє на засадах підприємництва і самоврядування.\

Шляхи створення:

1. Перереєстрація статутів колгоспів

2. Приватизація радгоспів та держ сг під-в

3. Створення на добровільних засадах

Створення та державна реєстрація підприємства

1. Підприємство створюється за бажанням громадян на добровільних засадах на їх загальних зборах. Створення підприємства не обумовлюється будь-якими рішеннями державних, господарських та інших органів.

2. Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Державна реєстрація підприємства проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.\

Підприємство діє на основі статуту.

Членство в підприємстві грунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.

Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

Основними завданнями підприємства є виробництво товарної продукції рослинництва і тваринництва, а також її переробка та інші види діяльності, спрямовані на задоволення інтересів членів підприємства, трудового колективу і всього населення України.\

Припинення підприємства:\

• Реорганізація (добровільна, примусова)

• ліквідація (примусова, добровільна) \

Об’єкт: Об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство.

Права: здійснювати право власності майном; відшкодування збитків; страхування; ипускати цінні папери; користуватися банківським кредитом на комерційній договірній основі і самостійно визначати розмір готівки, що постійно знаходиться в його касі, на поточні витрати; самостійно вибирати установи банку та страхові організації; об'єднувати частину своїх коштів з коштами інших підприємств, організацій і господарств; купувати акції, державні облігації, ощадні сертифікати та інші цінні папери.

Обов’язки: Підприємство є платником податку до бюджету, який вноситься ним у порядку, встановленому законодавством.

Фонди: Пайовий. До пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України

Стаття 10. Землі підприємства

1. Земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.

Стаття 13. Господарська діяльність

Підприємство самостійно визначає напрями сільськогосподарського виробництва, його структуру і обсяг, самостійно розпоряджається виробленою продукцією та доходами, здійснює будь-яку діяльність, що не суперечить законодавству України.

68. Особливості правового становища приватних с\г підприємств.

Приватним підприємством згідно зі статтею 113ГК визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами. Так, приватні підприємства можуть бути утворені за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб’єкта господарювання з додержанням вимог законодавства, зокрема антимонопольно-конкурентного законодавства.

Установчими документами приватного підприємства є рішення про його утворення або засновницький договір, а також статут (положення) підприємства.

У засновницькому договорі засновники зобов’язуються утворити приватне підприємство, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю підприємства та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності підприємства, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону. \

Статут приватного підприємства повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації підприємства, інші відомості, що не суперечать законодавству. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) підприємства чи його представниками, органами або іншими суб’єктами відповідно до закону.

Найменування приватного підприємства має містити інформацію про його організаційно-правову форму, тобто містити слова "приватне підприємство".

Законодавство не містить будь-яких обмежень щодо розміру статутного фонду приватного підприємства. Під час формування статутного фонду приватного підприємства слід виходити лише з принципу "достатності для здійснення господарської діяльності".

Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Джерелами формування майна підприємства є грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб’єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Приватне підприємство підлягає державній реєстрації у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців".

Приватне підприємство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Основні ознаки приватного підприємства, як відсутність законодавчо встановленого обмеження, пов’язаного з формуванням статутного фонду, можливість самостійного визначення засновниками принципів і механізмів управління підприємством, здійснення господарської діяльності з використанням найманої праці чи без її використання. Саме самостійне, на власний розсуд, визначення власником засад діяльності приватного підприємства обумовлює поширеність зазначеного виду підприємства в Україні.\

69. Особливості правового становища господарських товариств у с\г.

Господарські товариства поділяються на повне, командитне, ТОВ та товариство з додатковою відповідальністю.

Одним з найпоширеніших видів господарських товариств в економічній сфері України є товариства з обмеженою відповідальністю та АТ

1. частина створена в порядку реорганізації ксп

2. нема обмежень щодо засновників та учасників

3. інститут участі

4. учасники, що працюють мають подвійний правовий статус

5. якщо 50% с/г товарів – спец процедура банкрутства

6. відповідно до ЗК забороняється внесення земельних часток(паїв) ДО СТАТУТНОГО ФОНДУ ГТ

7. об’єднання капіталу (створення статутного фонду – вимоги до розміру)

70. Правове становище державних і комунальних с\г підприємств.

Державні та комунальні сільськогосподарські підприємства по­сідають особливе місце серед сільськогосподарських підприємств. Це зумовлено важливістю їхньої економічної ролі в агропромисло­вому комплексі та інших галузях народного господарства в цілому.

Державні сільськогосподарські підприємства залежно від спосо­бу утворення (заснування) та формування статутного фонду поді­ляються на унітарні (комерційні й казенні) та корпоративні.

Державне (комунальне) унітарне сільськогосподарське підприємство — це заснований на державній (комунальній) власності са­мостійний статутний суб"єкт господарювання, який має статус юридичної особи публічного права і здійснює виробничу (виробляє продукти харчування, продовольство та сировину рослинного і тва­ринного походження) та підприємницьку діяльність з метою одер­жання відповідного прибутку (доходу).

Особливості:

1. залежно від ети – у формі казенного або комерційного;

2. Воно створюється компетентним органом державної влади1 (органом місцевого самоврядування) в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної (комунальної) власності, як правило, без поділу її на частки, і вхо­дить до сфери управління цього органу.

3. Майно на раві госп відання або операт управл

4. Земельна ділянка – постійне користув або оренда

5. Приватизація в спец порядку

Головні ознаки державних і комунальних сільськогосподар­ських підприємств такі:

1) ці організації з правами юридичної особи не є власниками закріпленого за ними майна, їхнє майно перебуває в державній або комунальній власності;

2) вони створюються не лише задля виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, їхня діяльність спрямо­вана також на реалізацію національних і регіональних виробничих та науково-технічних програм і розвиток аграрного сектора еконо­міки в цілому.

Обсяг прав та обов"язків державних і комунальних унітарних сільськогосподарських підприємств залежить передусім від право­вого режиму майна, закріплено за ними. Так, майно державного унітарного сільськогосподарського підприємства перебуває в дер­жавній власності й закріплюється за ним на праві господарського відання (державне комерційне підприємство) чи праві оперативно­го управління (казенне підприємство). Майно комунального унітарного сільськогосподарського підприємства перебуває в кому­нальній власності й закріплюється за таким підприємством на пра­ві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).