16. Зу, Постанови вру як джерела ап

Особливості:

1. Особлива процедура прийнятя

2. Регул найбільш важливі комплекси сусп. відн

3. Підзак НПА прийм на осн та в роз-ток ЗУ

4. Від-ть кодифікації

5. Залучення для регулюв агр. відн ЗУ, які одночасно є джерелами ін. галузей пр. і спрямовані на уніфікацію правового регулювання відн АПК

Закони поділяються на

• Загальні – відносяться до різних галузей права: ЗУ Про державну реєстрацію юо та фо підприємців 15 травня 2003 рік, ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом, ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

• Спеціалізовані – закони виключно аграрно-правої сфери: ЗУ Про державну підримку с/г, ЗУ Про основні засади державної аграрної політика на період до 2015 року

• Про статус суб’єктів: ЗУ Про колективне с/г підриємство, ЗУ Про с/г кооперацію, ЗУ Про фермерські господарства

• В сфері рослинництва: ЗУ Про насіння та садівний матеріал, ЗУ Про охорону прав на сорти рослин, Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру, Про зерно та ринок зерна, Про виноград та виноградне вино

• У сфері тваринництва: Про племінну справ у тваринництві, Про ветеринарну медицину, Про молоко та молочні продукти, Про бджільництво, Про рибу, інші водні, живі ресурси та харчові продукти з них ------»

Постанови поділяються на ті:

1. Які визначають порядок введ в дію законів та регулюють відносини перехідного періоду

2. Якими затверджуються програми або концепції розвитку АПК

3. Які спрямовані на врегулювання агр. та зем реформ

4. Які приймаються за результатами парлам слухань

17. Міжнародні договори та угоди

Відповідно до ст 9 КУ чинні міжнародні договори згода на обов’язковість яких надана ВРУ є частиною національного законодавства. Укладення міжнародних договорів, які суперечать КУ можливо лише після змін до КУ. МД укладаються ПУ або за його доручення відп особою від імені України, КМУ або за його дорученням від імені уряду, Міністерствами та іншими цовв від імені міністерств. В аграрній сфері можна відмітити:

1. Міжнародні угоди оон щодо аграрного права:

• Хартія економічних прав та обов’язків держав 12 грудня 1974 року – основні права держав на зовшіньоекономічному ринку

• Міжнародна конвенція по захисту рослин від 1951

• Міжнародна угода по цукру 1992, У – 1994

• Міжнародна угода про охорону нових сортів рослин 2.12.61, 1991

2. Міжнародні угоди европейських організацій

• Рада Європи:

  • Конвенція про створення Європейської та середземноморської організації по захисту рослин 18.04.51, 1994;

  • Угода про співробітництво в галузі карантину та захисту рослин від шкідників та хвороб 14.12.55;

  • Угода про співпрацю у галузі ветеринарії 14.12.59

• Угоди в рамках країн СНД:

  • Угода про регулювання взаємовідносин держав співдружності в галузі торгівельно-економічного співробітництво 1992 року

  • Угода про спільний аграрний ринок держав учасниць СНД 3 березня 1998 року, 8 квітня 1999 – передбачено створення спільного ринку товарів аграрного сектора в СНД

  • Про співробітництво в сфері збереження та використання генетичних ресурсів культурних рослин держав учасниць СНД 10.02.2000

  • Так, існує Угода про Спільний аграрний ринок держав-учасниць СНД, яку Україна ратифікувала в 1999 році. Цією Угодою передбачено поетапне створення спільного аграрного ринку, що забезпечує вільний рух сільськогосподарської продукції, продовольчих товарів, науково-технічної продукції, технологій, засобів виробництва і послуг для агропромислового комплексу національного походження. Координацію діяльності здійснює Міжурядова рада з питань АПК. Сторони встановлюють в рамках Спільного аграрного ринку узгоджену систему санітарної, фітосанітарної і ветеринарної регламентації, визначають правила торгівлі та стандарти на товари і послуги. Створення Спільного аграрного ринку передбачає:

• поетапне формування узгодженої торговельної та митної політики;

• забезпечення умов, які сприяють ефективному функціонуванню ринків товарів та послуг, розвитку конкуренції між товаровиробниками і захисту прав споживачів;

• розвиток виробничої кооперації та інших форм співробітництва, в тому числі по виробництву машин та устаткування, а також інших матеріально-технічних ресурсів для потреб агропромислових комплексів Сторін;

• стимулювання сільськогосподарських товаровиробників та інших суб'єктів ринкових відносин у розвитку виробництва та інфраструктури ринку; тощо

Є також Міжнародна угода про зерно від 1995 року(Конвенція про торгівлю зерном), цілями якої є: a) сприяння міжнародному співробітництву в усіх галузях торгівлі зерном, b) сприяння розширенню міжнародної торгівлі зерном і забезпечення якомога вільнішого розвитку такої торгівлі, у тому числі усунення торговельних бар'єрів, а також нечесної й дискримінаційної практики; c) сприяння стабілізації міжнародних ринків зерна в інтересах усіх членів настільки, наскільки це є можливим, зміцнення світової продовольчої безпеки й сприяння розвиткові країн, економіки яких значною мірою залежать від комерційних продажів зерна