135. Договірні відносини у сфері виробництва і реалізації цукру

Аграрно-договірні зобов'язання цукрокомбінатів (цук­розаводів) і сільськогосподарських підприємств, що займа­ються вирощуванням цукрових буряків, визначаються дого­вором про вирощування, збирання і переробку цукрових бу­ряків. Предметом договору є співробітництво сторін по виро­щуванню і збиранню цукрових буряків, яке здійснюється сільськогосподарським підприємством як товаровиробником, що охоплюється відповідним виробничим процесом виділен­ня найбільш придатних для цього земельних площ, посіву, обробітку, боротьби з шкідниками, збирання і зберігання, до­ставки до переробного підприємства — цукрозаводу. Завод як друга сторона приймає сировину, переробляє її і виробляє на­лежну продукцію. Метою договору є досягнення сторонами оптимально можливої прибутковості від цього виробництва. Термін договору — один рік.

ЗУ «Про д регулювання виробництва та реалізації цукру»

При укладенні договорів у сфері виробництва і реалізації цукру мають були дотримані вимоги зазначеного закону, зокрема:

1. Законом передбачені спеціальні вимоги до суб’єктів господарювання, які здійснюють даний вид господарської діяльності (повинні бути зареєстровані як суб’єкти п-ва

2. З 2011 року для всіх суб’єктів п-цької діяльності, незалежно від форм власності, які виробляють цукор та зберігають його для подальної реалізації, здійснюють оптову та роздрібну торгівлю цукром, обов’язковим є декларування наявності цукру.

3. Дотримуватись спеціальні вимоги до цукрової сировини (наприклад, ряд стандартів на цукровий буряк: базова цукристість – 16 %)

4. Договірні зобов’язання між суб’єктами господарювання в сфері виробництва та реалізації цукру врегульовані типовими умовами господарських договорів щодо вирощування та закупівлі цукрових буряків для виробництва цукру квоти «А»

5. Вимоги до ціноутровення - мінімальна ціна на цукрові буряки, які поставляються для виробництва цукру квоти "А", і мінімальна ціна на цукор квоти "А" визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України за пропозиціями Міністерства агропромислового комплексу України з урахуванням базисної цукристості.

137. Договірне регулювання у сфері матеріально-технічного забезпечення суб’єктів господарської діяльності у с/г

Дiяльнiсть виробникiв продуктiв харчування i сировини рослинного i тваринного походження значною мiрою залежить вiд рiвня їхнього матерiально-технiчного забезпечення продукцiєю виробничо-технiчного призначення (сiльськогосподарськими машинами, устаткуванням, запасними частинами до них, пально-мастильними матерiалами, мiнеральними добривами, засобами захисту рослин тощо).

Це забезпечення здiйснюється:

1. через систему Мiнагропрому України та концерну "Украгротехсервiс" (Наказ Міністерства АПК 1999 р. «Про затвердження Порядку поставки концерном "Украгротехсервіс" державним машинно-технологічним станціям, сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб'єктам господарювання усіх форм власності тракторів, сільськогосподарської техніки фірми "Дір енд Компані", запасних частин і технічних рідин та проведення розрахунків за них»);

2. здiйсненням оптової торгiвлi;

3. завдяки постачанню за прямими довгостроковими господарськими зв'язками;

4. придбанням на бiржах та в iнших пiдприємств (установ, органiзацiй) i громадян.

Основною правовою формою, яка юридично опосередковує вiдносини, повязанi з матерiально-технiчним забезпеченням аграрних пiдприємцiв, є постачання продукцiї виробничо-технiчного призначення за договором поставки, змiст i порядок укладання якого мають вiдповiдати вимогам ГК, указiв Президента України "Про застосування Мiжнародних правил iнтерпретацiї комерцiйних термiнiв ІНКОТЕРМС", "Про заходи щодо впорядкування розрахункiв за договорами, що укладаються суб'єктами пiдприємницької дiяльностi України» та iнших правових актiв.

Важливою правовою формою, яка юридичне опосередковує матерiально-технiчне забезпечення аграрних пiдприємцiв, є договiр поставки споживачам продукцiї виробничо-технiчного призначення в порядку оптової торгiвлi. У цьому договорi зазначаються сторони (з поштовими та банкiвськими реквiзитами), код продукцiї, її найменування, марка (тип, ГОСТ, ТУ), код одиницi вимiру, кiлькiсть замовленої продукцiї (всього та по роках), кiлькiсть прийнятої до постачання продукцiї (всього та по роках), її вартiсть. Визначаються також порядок повернення тари i засобiв пакетування, доставляння продукцiї з обовязковим застосуванням Правил iНКОТЕРМС. Треба зазначити, що прийняте до виконання постачальником замовлення на постачання продукцiї в порядку оптової торгiвлi має силу договору.

В умовах розвитку ринкових вiдносин одне з провiдних мiсць належить налагодженню прямих звязкiв аграрних пiдприємцiв iз безпосереднiми виробниками технiки, запасних частин до неї, мiнеральних добрив та iншої продукцiї виробничо-технiчного призначення. Юридичне оформлення таких вiдносин здiйснюється на пiдставi договору поставки продукцiї за прямими довгостроковими господарськими зв'язками. За цим договором дiють двi сторони: пiдприємство-постачальник i покупець, якi укладають договiр на певни строк. Постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти i оплатити продукцiю чiтко визначеного перелiку (за одиницями вимiру i обсягом, у тому числi й з розбивкою по роках). Кiлькiсть i детальний асортимент продукцiї передбачаються сторонами у щорiчно погоджуваних специфiкацiях, якi є невiд'ємною частиною договору

З 1992 р. матерiально-технiчне забезпечення аграрних пiдприємцiв ресурсами, технiкою, будiвельними матерiалами, пальним, мiнеральними добривами стало здiйснюватися через бiржi. Вiдповiдно до чинного законодавства суб'єкти аграрного пiдприємництва як клiєнти за свiй рахунок через брокера чи брокерську контору мають право купувати на бiржах, в iнших пiдприємств (установ, органiзацiй) потрiбну їм технiку, запаснi частини до неї, пальне та iншу продукцiю. Аграрнi пiдприємцi укладають договори з брокерськими конторами або купують брокерськi мiсця; завдяки цьому реалiзують виробленi ними продукти харчування i сировину та отримують через купiвлю-продаж чи бартер (мiну) потрiбну їм продукцiю виробничо-технiчного призначення.