27.Поясніть суть системи нормативного методу калькулювання

Калькулювання - це науково обґрунтована система обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт, послуг, матеріальних цінностей та основних засобів за елементами витрат.

Нормативний метод калькулювання застосовують на підприємствах де виробляється різноманітна та складна продукція. Цей метод дозволяє організувати контроль за формуванням собівартості продукції на основі документування відхилень від норм і зміни самих норм за звітний період. Нормативні калькуляції – це визначення собівартості продукції (робіт, послуг) за статтями витрат у грошовому вимірюванні на основі діючих норм витрат матеріалів, заробітної плати тощо.

Завданням нормативного методу є своєчасне попередження нераціонального використання ресурсів підприємства, оперативний аналіз виробничих витрат.

Сутність нормативного методу обліку витрат і калькулювання собівартості полягає в тому, що на основі діючих на підприємстві норм витрачання ресурсів перед початком звітного або виробничого періоду розраховується нормативна собівартість, з якою порівнюється фактичний рівень витрат. В результаті відхилення від норм виникає або економія, або перевитрачання ресурсів. При використанні нормативного методу калькулювання необхідно вести оперативний окремий облік витрат по нормах, відхилень від норм і змін норм. При цьому фактична собівартість представляє собою нормативну собівартість, скориговану на суму виявлених відхилень від норм і змін норм по кожній статті калькуляції.

28. Типовим прикладом непрямих витрат є: накладні витрати, загальні витрати, спільні витрати. Поясніть порядок їх розподілу, наведіть приклади можливої бази розподілу.

Непрямі витрати – це витрати, що не можна віднести до певного об’єкта економічно доцільним шляхом. Прикладом непрямих витрат є: загальні, накладні, спільні.

Загальні витрати – це витрати на здійснення діяльності, що споживаються кількома основними або допоміжними виробництвами. Для розподілу загальних витрат між підрозділами як правило для кожної статті або групи статей визначають відповідну базу розподілу. Надання допоміжними виробництвами взаємних послуг ускладнює процес розподілу витрат і допоміжних виробництв.

Методами розподілу витрат допоміжних виробництв є: метод прямого розподілу; метод послідовного розподілу; метод розподілу взаємопослуг; метод одночасного розподілу.

Прикладами баз розподілу є: години праці робітників; машино-години; прямі матеріальні витрати; пряма заробітна плата; основні витрати без сировини та матеріалів; кількість продукції.

Спільні витрати – це витрати одного процесу в результаті якого одночасно виробляється кілька продуктів. Для розподілу використовується вартість розподілу.

Методи розподілу поділяються на: метод натуральних одиниць; метод вартості платежу; метод чистої вартості реалізації; метод валового прибутку.

Накладні – це витрати, які пов’язані з управлінням та обслуговуванням процесу виробництва певної продукції. Дані витрати відносяться до непрямих витрат на підприємстві. У зв’язку з цим, накладними витратами вважаються витрати, не пов’язані з технологічним процесом виробництва продукту. Такі витрати розподіляють найчастіше між підрозділами, виробами пропорційно до певної бази розподілу (обсяг вироб-ва, площа, заробітна плата, балансова вартість устаткування). Виходячи з бази, обчислюють ставку розподілу – відношення суми непрямих витрат до загальної величини бази розподілу.