31.Розкрийте особливості обліку витрат і калькуляція собівартості продукції в сільському господарстві

Собівартість продукції (робіт, послуг) — це витрати підприємства, пов’язані з виробництвом продукції, виконанням робіт і наданням послуг.

У плануванні й бухгалтерському обліку визначають собівартість реалізованої продукції та виробничу собівартість.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої упродовж звітного періоду, нерозподілених загальновиробничих та наднормативних виробничих витрат. У сільському гос­подарстві всю суму загальновиробничих витрат вважають розподільною і відносять на собівартість продукції.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.

Не відносять на собівартість виробленої й реалізованої продук­ції та покривають за рахунок інших джерел: адміністративні витрати; витрати на збут; інші витрати операційної діяльності; фінансові витрати.

Калькулювання собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) здійснюють з метою визначення ефективності запланованих і фактично здійснених агротехнічних, технологічних, організаційних та економічних заходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення виробництва й для обґрунтування цінової політики підприємства.

Собівартість окремих видів сільськогосподарської продукції визначають на підставі витрат, віднесених на відповідну культуру (групу культур) або вид (групу) тварин.

Фактичну собівартість продукції (робіт та послуг) у сільськогосподарських підприємствах розраховують загалом за рік, крім продукції (робіт, послуг) допоміжних виробництв, фактичну собівартість яких визначають щомісяця.

Об’єктами калькуляції є окремі види продукції:

у рослинництві: зерно різних культур, насіння, корені, плоди, зелена маса;

у тваринництві: приплід, приріст живої маси окремих видів тварин, окремі види продукції;

у підсобних виробництвах з перероблення сільськогосподарської продукції: комбікорм, мука, консерви, соки, м’ясо, шкур­ки тощо;

у допоміжних виробництвах: виконана робота, вироблена продукція — вода, електроенергія тощо.

У рослинництві, крім сільськогосподарської продукції, об’єк­тами обліку витрат і калькулювання можуть бути роботи, виконані впродовж поточного року під урожай майбутнього року.

Калькуляційними одиницями слугують:

у рослинництві — 1 центнер, 1 тонна, 1 тисяча штук одержаної продукції, 1 гектар виконаних робіт тощо;

у тваринництві — 1 центнер приросту живої маси або одер­жаної продукції, 1 голова приплоду, 1 тисяча штук одержаної продукції тощо;

у підсобних виробництвах з перероблення сільськогосподарської продукції — 1 центнер, 1 кілограм, 1 штука виду продукції;

у допоміжних виробництвах — 1 штука, 1 куб. метр, 1 кілограм виробленої продукції або виконаних робіт.

Розрахунок собівартості продукції (робіт, послуг) здійснюють у такій послідовності:

а) між окремими об’єктами обліку розподіляють витрати з утримання необоротних активів;

б) визначають собівартість робіт та послуг допоміжних виробництв;

в) розподіляють загальні витрати: на зрошення й осушення земель, включно з витратами на утримання меліоративних споруд, на вапнування та гіпсування ґрунтів, на утримання полезахисних смуг;

г) списують частину витрат бджільництва на сільськогосподарські культури, що запилюються;

д) списують із витрат основного виробництва суми надзвичайних втрат;

е) розподіляють бригадні, фермерські, цехові й загальновироб­ничі витрати;

є) визначають загальну суму виробничих витрат за об’єктами обліку;

ж) визначають собівартість продукції рослинництва;

з) визначають собівартість продукції підсобних промислових виробництв із перероблення рослинницької продукції;

і) розподіляють витрати з утримання кормоцехів (за рішенням власника, що має бути затверджено наказом про облікову політику підприємства, розподіл витрат можна здійснювати щомісяця);

ї) визначають собівартість продукції тваринництва;

й) визначають собівартість продукції інших промислових виробництв;

к) визначають собівартість товарної продукції рослинництва, тваринництва й підсобних промислових виробництв.

Облік витрат, а також вихід готової продукції у сільському господарстві здійснюють у розрізі окремих об’єктів аналітичного обліку (виробництв, видів або груп тварин).

Не відносять на собівартість виробленої й реалізованої продук­ції та покривають за рахунок інших джерел: адміністративні витрати; витрати на збут; інші витрати операційної діяльності; фінансові витрати; втрати від участі у капіталі; втрати від надзвичайних подій; витрати внаслідок вилучення капіталу власниками.

32. Облік витрат і калькуляція собівартості допоміжних виробництв: на прикладі газопостачання: особливості оцінки газу, порядок калькулювання собівартості газу, наведіть склад витрат в розрізі статтей, що можуть виникати в господарстві, відображення витрат та споживання газу

Собівартість одиниці продукції (робіт, послуг) допоміжних виробництв визначають діленням суми витрат на обсяг продукції (робіт та послуг).

Витрати на утримання газового господарства обліковують на одному аналітичному рахунку в розрізі окремих статей, включно із вартістю одержаного газу. Обліковою й калькуляційною одиницею у газопостачанні є 1 куб. метр. У підприємствах, де використовують лише скраплений (балонний) газ, розраховують собівартість 1 кілограма газу.

Щоб обчислити фактичну собівартість 1 куб. метра газу, треба витрати на газопостачання, включно із вартістю придбаного газу, поділити на його кількість, і за цією оцінкою надані послуги відносити на споживачів відповідно до кількості відпущеного кожному з них газу.

Планування, облік і калькуляція собівартості видобутку нафти і газу здійснюється по наступних статтях витрат:

По статті «Витрати на енергію по видобуток нафти» відображаються витрати на електроенергію, стисле повітря і газ, споживаний при підйомі рідини із забою свердловин на поверхню. В обліку вони групуються за способами експлуатації свердловин (глибинний насосний, компресорний, безкомпресорний).

В статтю «Витрати по штучній дії на пласт» включаються витрати по підтримці пластового тиску і збільшенню нафтовіддачі пластів. Вони складаються з амортизації нагнітальних свердловин, вартості води газу, пару, поверхневих активних речовин і інших витрат.

До основної заробітної плати відноситься заробітна плата виробничих робітників (операторів), обслуговуючих нафтові, газові, контрольні, оцінні і наглядові свердловини, а також інженерів і техніків районних інженерно-технічних служб.

По статті «Амортизація свердловин» відображаються амортизаційні відрахування по нафтових і газових експлуатаційних, оцінних, наглядових і контрольних свердловинах.

На статтю «Витрати по збору і транспортуванню нафти і газу» відносяться витрати по утриманню і експлуатації мережі нафтопроводів (від гирла нафтових свердловин до місткостей товарного парку), насосних станцій, нафтоємкостей, мережі газопроводів, сепараторних установок (де відбувається відділення газу від нафти) і іншого технологічного устаткування.

В статтю «Витрати по технологічній підготовці нафти» включаються витрати по утриманню і експлуатації термохімічних, електрообезводнюючих, знесолюючих і стабілізаційних установок, вартість реагентів. Тут же показуються витрати, включаючи амортизацію, по утриманню і експлуатації поглинаючих свердловин, в які проводиться закачування пластових вод.

На статтю «Витрати на підготовку і освоєння виробництва» відносяться витрати на підготовчі роботи, пов'язані із створенням нових нафтогазовидобувних управлінь, а також відрахування до фонду преміювання за створення і упровадження нової техніки.

По статті «Витрати на утримання і експлуатацію устаткування» показуються витрати, пов'язані із утриманням і експлуатацією нафтових, газових, оцінних, наглядових і контрольних свердловин, а також витрати на утримання, амортизацію і поточний ремонт устаткування, яке знаходиться в свердловинах (глибинних насосів, плунжерів і ін.), і т. д. Особливістю цієї статті калькуляції є те, що в неї включаються витрати лише по устаткуванню, обслуговуючому підземний процес виробництва.

Стаття «Інші виробничі витрати» включає відрахування на геологорозвідувальні і науково-дослідні роботи, оплату нафти, отриманої від бурових і геологорозвідувальних організацій.

На статтю «Позавиробничі витрати» відносяться витрати по транспортуванню нафти від товарного парку нафтогазовидобувного управління до магістрального нафтопроводу управління магістральними нафтопроводами, до місткостей покупця або ж до пункту, де проводиться наливання нафти в залізничні цистерни або нафтоналивні судна.