11. Поясніть особливості центрів прибутку.

Центр прибутку — це підрозділ, керівник якого відповідає як за витрати, так і за прибутки, наприклад, підприємство в складі великого об'єднання. Центр прибутку може, у свою чергу, складатися з декількох центрів витрат. Наприклад, підприємство, що входить до складу об'єднання, складається із цехів і підрозділів. Прикладом може бути одиночне підприємство в складі об'єднання. Тут існує взаємозв'язок між входом і виходом. Або Підрозділ, який може контролювати і нести відповідальність і за продажі, і за витрати, пов'язані з виробництвом продукції, може бути центром прибутку. Такі підрозділи володіють більшою самостійністю, чим центри виручки або витрат. Це можуть бути самостійні підприємства, філіали, внутрішні венчури. Проблема для них полягає у визначенні ціни і обліку витрат. Чинник ціни особливо важливий при використанні трансфертних цін.

Розподіл підприємства за центрами прибутку звичайно застосо­вується при дивізіональній організаційній структурі (один дивізіон — один центр прибутку), але можливі й винятки. Наприклад, іноді як центри прибутку виділяються функціональні підрозділи підприємства або його допоміжні служби: відділ маркетингу, підрозділу допоміж­ного виробництва. У цьому випадку витратами відділу маркетингу буде вважатися нормативна заводська собівартість продукції плюс витрати самого відділу маркетингу, виторгом — виторг від реалізації, а прибутком — різниця між ними. Такі функціональні центри нази­вають «псевдоцентрами прибутку». Якщо підприємство виділяє як центри відповідальності функціональні підрозділи або допоміжне виробництво, то виникає питання про механізм формування внут­рішніх цін.

12. Аналізуючи ситуації що виникають у процесі поточної діяльності, менеджери постійно мають справу з вибором серед альтернативних рішень. Поясніть сутність аналізу варіантів альтернативних рішень.

Типові рішення:

1 Рішення про спец замовлення – це рішення пов’язане із розглядом отриманої пропозиції на разовий продаж продукту, роботи чи послуг за ціною нижчою від звичайної ціни.

2 Рішення про розширення чи скорочення певного сегменту діяльності – це рішення про розширення чи скорочення послуг, виробів, підрозділів та інших сегментів на підставі аналізу їх прибутковості.

3 Рішення типу виробляти чи купувати – це рішення що пов’язане з розглядом існуючої альтернативи Виробляти самому окремі компоненти продукту чи купувати їх у зовнішніх постачальників.

4 Рішення продавати чи обробляти – це рішення що пов’язане з можливістю реалізації продукції на певній стадії її виробництва або продовження обробки з метою отримання додаткового прибутку.

13.Можливості підприємства найчастіше обмежені. Поясніть особливості аналізу для прийняття рішень залежно від кількості обмежень

Можливості підприємства найчастіше обмежені. Обмеження - чинники, що обмежують виробництво або реалі­зацію продукції (послуг). Прикладами обмежень є: попит на продукцію, робоча сила (чисельність, ква­ліфікація), матеріальні ресурси, виробнича потужність, грошові кошти тощо. Діючи за умов існуючих обмежень, підприємство змушене обирати ті види продукції або послуг, виробництво яких найвигідніше. У зв'язку з цим менеджери мають вирішити, які продукти або послуги є найприбутковішими. Отже, оптимальне використання обмежених ресурсів — це рішення, спрямоване на складання виробничої програми, котра забезпечить максимізацію прибутку за умов наявних обмежень. Аналіз для прийняття таких рішень залежить від кількості обмежень. За наявності лише одного обмеження аналіз зара­ди оптимального використання ресурсів підприємст­ва базується на показнику маржинального доходу на одиницю обмежувального чинника. Маржинальний дохід на одиницю обмежувального чинника (Contribution Margin per Limiting Factor) - маржинальний дохід на одини­цю продукції, що виражена в одиницях обмежувального чинника (машино-годи­нах, людино-годинах тощо). Якщо обмежуючим фактором є обсяг реалізації продукції, то обирається товар, що дає найбільший маржинальний дохід. Якщо обмежуваль­ним чинником є виробнича потужність,треба виходити з маржинального доходу на машино-годину. При розподілі обмежених ресурсів слід зважатий на якісні чинники. Зокрема, якщо п-во не звбезпечить мінімальної потреби своїх клієнтів у всіх видах продукції або послуг, воно може втратити частину своїх клієнтів у всіх видах продукції або послуг, воно може втратити частину своїх постійних клієнтів, що призведе до скорочення обсягу продажу. За наявності кількох обмежень аналіз здійснюють за допомогою лінійного програмування.

Лінійне програмування – математичний метод, використовуваний для

оптимізації виробничої діяльності шляхом розв’язання серії лінійних

рівнянь наявних обмежень.

Процес лінійного програмування має три стадії:

• побудова моделі;

• вирішення моделі;

• аналіз вирішення.

Побудова моделі лінійного програмування передбачає:

• визначення змінних величин;

• визначення цільової функції та побудова її рівняння;

• визначення обмежень та побудову їх рівнянь.

У моделі лінійного програмування комбінації продукції кількість кожного її виробу і є змінною величиною.

Цільова функція – мета, якої намагається досягти менеджер.

Рівняння цільової функції – алгебраїчне зображення мети, якої

намагається досягти менеджер у процесі лінійного програмування.

Рівняння обмеження – алгебраїчне зображення одного з обмежувальних чинників.

Вирішення моделі лінійного програмування. На практиці моделі лінійного програмування розв’язують переважно за допомогою комп’ютера. При цьому, залежно від кількості змінних у рівнянні цільової функції можна застосовувати різні методи вирішення .

Графічний підхід до вирішення моделі лінійного програмування означає побудову графіка, в якому осі координат відображають значення змінних величин, і вже за графіком – визначення зони можливих рішень.

Зона можливих рішень – площа графіка лінійного програмування, окреслена

лініями рівнянь наявних обмежень.

Для окреслення зони можливих рішень насамперед необхідно визначитикоординати ліній обмежень.

Оптимальна комбінація виробів – це завжди кут зони можливих рішень.

Розв’язання шляхом спроб і помилок передбачає послідовне підставляння координат кожного кута зони можливих рішень у рівняння цільової функції.

Спроба, яка покаже найбільше значення показника цільової функції,

означає оптимальну комбінацію.

Альтернативний шлях знаходження оптимального кута передбачає

використання рівно економічних рішень. Для цього на графіку проводять лінію цільової функції, яка перетинає зону можливих рішень побудови і використання ліній рівно економічних рішень.

Аналіз вирішення. Метою аналізу вирішення є визначення чутливості моделі до зміни значень обмежувальних чинників. Для цього обчислюють тіньову ціну.

Тіньова ціна – величина зниження значення цільової функції внаслідок

зменшення значення відповідного обмежувального чинника на одну одиницю.

14. Порядок визначення собівартості соломи, гички, стебел кукурудзи і соняшнику, капустяного листя та іншої побічної продукції рослинництва. Їх оцінка та відображення в обліку при надходженні та вибутті.

1 ц зеоновідходів= собівартість 1 ц зерна*на відсоток вмісту зерна в зерновідходах;

1 ц початків кукурудзи = загальні витрати/кількість початків;

Собівартість соломи (полови), гички, стебел кукурудзи, кошиків соняшнику, капустяного листя тощо визначають залежно від віднесених на них витрат за нормативами, встановленими на основі витрат на збирання, пресування, транспортування, скиртування та інші роботи із заготівлі цієї продукції, нових відходах.

Собівартість 1 ц зерна і зернових відходів визначають діленням витрат вирощування зернових культур на відповідну фізичну масу зерна і зернових відходів після очищення і сушіння.

Рахунок 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" використовують для обліку наявності та руху сільськогосподарської продукції, яка призначена для продажу на сторону, невиробничого споживання, виробничих цілей (насіння, корми, саджанці), побічної продукції. Одержання сільськогосподарської продукції з виробництва відображають за дебетом рахунку 27 і кредитом рахунку 23. Списання продукції показують за кредитом рахунку 27 і дебетом рахунків 90, 23,91,92 та ін.

Сільськогосподарська продукція під час її відокремлення від біологічного активу включає: в рослинництві - зерно, плоди, ягоди, овочі, насіння, зелену масу, картоплю, коренеплоди, сіно; у тваринництві - молоко, вовну, яйця, мед.

Сільськогосподарську продукцію оприбутковують так: дебет рахунку 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" і кредит рахунку 23 "Виробництво" на суму за справедливою вартістю. На суму доходу від первісного визнання продукції (різниця між оцінкою продукції за справедливою вартістю й витратами) показують дохід: дебет рахунку 23 "Виробництво" і кредит субрахунку 710 "Дохід від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю". Якщо справедлива вартість отриманої продукції нижча від витрат на її виробництво, то різницю відносять на витрати: дебет субрахунку 940 "Витрати від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю" і кредит рахунку 23 "Виробництво"

Сіно зберігають у стогах і скиртах, які ставлять на сухому підвищеному місці, а також в піднавісах і стодолах. Стоги та скирти  повинні бути правильно вивершені, мати рівні гребені і скоси, без западин. Для планового витрачання заготовлених кормів визначають їх вагову кількість. Визначення ваги скирт і стогів провадять способом їх обмірювання, обчислення об’єму і переведення його на вагу.

Для обчислення об’єму (О) скирти вимірюють у м ширину скирти (Ш), перекидку вірьовкою поперек скирти від землі з одного боку до землі з другого (П) і довжину скирти (Д). Якщо перелічені проміри в різних частинах скирти неоднакові, їх беруть у кількох місцях і встановлюють середні. Визначення об’єму скирт різної форми провадять за допомогою відповідних формул. Наприклад, об’єм високої кругловерхої скирти обчислюють за формулою: 0 = (П X 0,52 — Ш X 0,4 X 0,46) X Ш X  Д. Об’єм низької кругловерхої скирти — О = (П X  0,52 — Ш X 0,44) X Ш X Д. Об’єм низької гостроверхої скирти шатрового типу — О = (П X Ш X Д) : 4. Об’єм круглих стогів сіна — О = (П X 0,04 — С X  0,012) X С X С. Літера С означає середню довжину , двох вимірювань кола (при землі і в найширшій частині). Цифрові показники у формулах є постійними коефіцієнтами, прийнятими для розрахунку на основі обчислень різних об’ємів багатьох скирт. Об’єм скирт і стогів у м3 перемножують на приблизну вагу 1 м3 корму.Об’єм сіна в стодолах визначається перемноженням довжини на ширину і висоту сіна. Виміри потрібно проводити через 3 місяці після закладки сіна