29.Поясніть суть маржинального доходу, порядок його розрахунку

Маржинальний дохід - це різниця між виручкою господарюючого суб'єкта, яку він отримує від реалізовували їм продукції (послуг, робіт), та загальною сумою його змінних витрат. Даний показник є кількісним, вимірюється в грошових одиницях. Величина показника відбиває внесок підприємства, який воно може зробити в покриття постійних витрат для того, щоб отримати прибуток (тобто такий дохід безпосередньо впливає на величину реально одержуваного прибутку).

Маржинальний дохід можна визначити двома способами. Перший: з виручки за реалізовану продукцію віднімають усі прямі витрати і супутні їм накладні (або змінні) витрати. Другий: постійні витрати підсумовуються з прибутком підприємства.

Існує поняття середньої величини маржинальних витрат. Під нею розуміють різницю між середніми змінними витратами і ціною самої продукції. Цей показник відображає внесок кожної одиниці продукції в покриття витрат підприємства та отримання прибутку.

Суть маржинального доходу, в цілому, зводиться до того, що сума перевищення змінних витрат доходами показує, наскільки компанія здатна покривати свої постійні витрати і отримувати прибуток. Питома частка маржинального доходу у виручці визначається за допомогою попереднього розрахунку коефіцієнта маржинального доходу. Цей коефіцієнт дорівнює відношенню маржинального доходу до виручки фірми.

Якщо показник дорівнює нулю, значить, виручка від реалізації може покрити тільки змінні витрати, тобто підприємство несе збитки, рівні величині постійних витрат.

Якщо показник вище нуля, але не перевищує постійних витрат, то можна говорити про те, що виручкою від реалізації можна покрити всі змінні і частина постійних витрат. Збиток при цьому буде менше постійних витрат.

У ситуації, коли маржинальний дохід дорівнює постійним витратам, виручка від реалізації здатна покрити і змінні, і постійні витрати. При такому положенні підприємство збитку не несе. При перевищенні постійних витрат маржинальним доходом, підприємство може не тільки покривати свої витрати, а й отримувати прибуток.

Маржинальний дохід впливає на прийняття ряду стратегічних рішень щодо ведення виробничої політики. До таких рішень відносяться наступні: доцільність подальшого просування певного товару на ринки збуту, необхідність прийняття додаткових замовлень на виробництво, перспективність співпраці з кожною групою клієнтів. За великим рахунком, маржинальний дохід визначає, в цілому, результативність і ефективність роботи підприємства.

30. Залежно від характеру виробничої дільності дві основні системи калькулювання, калькулювання за замовленням, калькулювання за процесами. Поясніть їх особливості.

Калькулювання за замовленнями (Job-Order Costing) – система калькулювання собівартості продукції на основі обліку витрат за кожним індивідуальним виробом або за окремою партією виробів.

Калькулювання за замовленнями традиційно застосовують в індивідуальних і дрібносерійних виробництвах (кораблебудування, авіаційна промисловість, будівництво, виробництво меблів, видавнича діяльність та ін.)

Калькулювання за замовленнями — це система обчислення собівартості продукції на основі обліку витрат з кожного індивідуального виробу або окремої партії виробів, об'єднаних одним замовленням. Об'єктом обліку витрат при цьому методі є окреме замовлення. Застосовують цей метод в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах машинобудівної промисловості (кораблебудування, виготовлення преси, турбін для електростанцій, літаків тощо), у будівництві, ремонтному виробництві, у друкарнях, у підприємствах побутового обслуговування, при виготовленні одиничних виробів або комплектів меблів, музичних інструментів і т. ін.

При цьому методі на основі замовлення бухгалтерія відкриває окремий аналітичний рахунок для обліку витрат, кожному замовленню присвоюють номер (код), який обов'язково вказують на всіх документах з обліку витрат на виконання цього замовлення. Для узагальнення витрат та обчислення собівартості продукції використовують картку (відомість) обліку витрат на замовлення, в якій накопичують витрати за весь час виконання замовлення

Прямі витрати матеріали та заробітної плати відносять на конкретне замовлення на підставі первинних документів, накладні витрати розподіляють між замовленнями на підставі нормативних ставок пропорційно до фактичного обсягу встановленої бази розподілу (прямих витрат праці у людино-годинах, прямих витрат на оплату праці і т. ін.). Тому такий метод називають змішаним, або нормальним калькулюванням собівартості

Собівартість закінченого замовлення визначають одразу після його завершення. Вартість незавершеного виробництва на кінець звітного періоду розраховують за даними карток (відомостей) обліку витрат за незакінченими замовленнями.

Система обліку витрат за процесами застосовується в галузях з масовим і серійним виробництвом, технологічний цикл виготовлення продукції яких складається із окремих виробничих стадій (процесів, операцій, фаз), що можуть здійснюватися послідовно або паралельно (в хімічній, нафтопереробній, металургійній, фармацевтичній, вугільний, харчовій, легкій промисловості). В такій ситуації доцільніше вести облік витрат, пов'язаних з виготовленням продукції за певний проміжок часу, а не намагатися віднести їх до певного виду продукту чи замовлення підприємства.

Характерні особливості попроцесного методу обліку витрат:

- організація синтетичного обліку з виділенням декількох рахунків основного виробництва (в розрізі окремих виробничих підрозділів);

- локалізація виробничих витрат по кожному виду готової продукції за календарний період;

- визначення обсягів незавершеного виробництва на підставі собівартості еквівалентної одиниці готової продукції;

- накопичення собівартості готової продукції при переході від процесу до процесу (від підрозділу до підрозділу).

Калькулювання за процесами передбачає визначення фактичної собівартості одиниці готової продукції шляхом ділення загальної суми виробничих витрат, понесених виробничим підрозділом за звітний період (місяць), на кількість виробів, виготовлених за цей проміжок часу.