47. Опишіть особливості обліку витрат і калькулювання собівартості продукції вівчарства: зміст статей витрат виробництва, відображення витрат та виходу продукції в обліку, види продукції та їх оцінка

Витрати на утримання дорослого поголів'я і молодняку овець, а також на їх стрижку розподіляються між видами основної продукції (вовною, приростом живої маси, приплодом). Молоко, а також шкури загиблих тварин вважаються побічною продукцією і оцінюються за реалізаційними цінами, а гній - за нормативно-розрахунковою вартістю.

На собівартість приплоду ягнят відноситься в романівському вівчарстві 12 відсотків, каракульському - 15, а в усіх інших напрямах - 10 відсотків загальної суми на утримання овець основного стада. В підприємствах, де не створюються отари маточного стада і вівці всіх груп утримуються разом, на приплід відноситься частина (у зазначеному розмірі) загальної суми витрат.

Витрати на утримання овець (без вартості побічної продукції та приплоду) розподіляються між вовною (1 центнер вовни прирівнюється до 5 одиниць) та приростом живої маси, один центнер якого береться за одиницю.

Витрати на утримання стригального пункту, стрижку овець, класування, пакування, маркування вовни відносяться прямо на собівартість вовни.

Вартість ягнят на момент відлучення від маток складається з собівартості приплоду та витрат на приріст їх живої маси до відлучення.

Собівартість 1 ц живої маси інших груп молодняку і овець на відгодівлі визначається відповідно до методики визначення собівартості 1 ц живої маси молодняку великої рогатої худоби.

48. Опишіть особливості обліку витрат і виходу продукції, калькулювання собівартості продукції млина: зміст статей витрат виробництва, відображення витрат в розрізі статей та виходу продукції вобліку, види продукції та їх оцінка

Борошномельне виробництво - основна продукція борошно оприбутковується за плановою собівартістю, побічна- висівки, оприбутковується за цінами можливого використання або реалізації. По Дт – обліковуються витрати пов’язані з переробкою зерна, кількість та вартість переробленого власного зерна, по Кт – вихід борошна та висівок а також переробка давальницької сировини(Дт903Кт233)переробка за плановою собівартістю. Обєктом калькулювання борошномельного виробництва є 1 ц переробки та 1 ц борошна. При закритті рах борошномельне вир-во коригуванню підлягає переробка давальницької сировини. Для проведення коригування розрах різниця між факт і план собівартістю, додатня Дт903Кт233, різниця червоне сторно Дт903Кт233. Собівартість 1 ц борошна= вартість власного зерна направленого на переробку + вартість переробки даного зерна – вартість висівок/ к-сть одержаної продукції, собівартість 1 ц переробки= давальн.сировина – влане – побічна/ фізичну масу.

. 49. Точка беззбитковості - обсяг або рівень операцій, при якому сукупний дохід дорівнює сукупним витратам, тобто це точка нульового прибутку або нульових збитків.

Розрахунок точки беззбитковості проводиться за формулою:

Q = FC/(P — AVC),

де Q — точка беззбитковості (обсяг продажів); FC- сума постійних видатків; Р- ціна за одиницю продукції; AVC- змінні видатки на одиницю продукції.

Так само точку беззбитковості можна визначити графічним методом, будуючи графіки видатків і продажів.

Точка безб.= ПВ+ЗВ+ОП, де ОП=0

Приклад розрахунку точки беззбитковості. Вихідні дані:постійні (загальновиробничі) витрати складають 60 млн. грн. у рік; змінні витрати на одиницю продукції (на матеріали, комплектуючі вироби, відрядна заробітна плата тощо) складають близько 75 тис. грн.Ціна одиниці продукції складає 115 тис. гривень.

Q= 6000000/(115000-75000)=1500

Аналіз розрахованої точки беззбитковості необхідний для:

• ·визначення критичної виробничої програми підприємства;

• ·оцінки стану підприємства.

50. Облік витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) здійснюється на підставі. Типових положень з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затверджених постановами Кабінету Міністрів України № 452 від 23.04.96 р. (сільськогосподарські підприємства).

Фактичну собівартість одиниці продукції визначають наприкінці року, після закінчення виробництва, одержання продукції по кожному виду продукції, окремій культурі або групі культур (виробництва всієї групи виробів за даним замовленням).

Вироблену продукцію на протязі звітного року обліковують за плановою собівартістю. Планова собівартість являє собою фактичну собівартість минулого року.

Після закінчення виробничого процесу продукція сільського господарства оприбутковується на відповідні рахунки за плановою собівартістю. Відповідно до Стандарту (положення) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” сума адміністративних витрат та витрат на збут на собівартість готової продукції не відносяться. Вони списуються на фінансовий результат господарської діяльності. При вирощуванні ранньої картоплі стебла в господарстві використовуються на силосування. У цьому випадку вони оцінюються виходячи із розрахунково – нормативних витрат на їх заготівлю.

Картопля оприбутковується з розподілом на стандартну і нестандартну. Нестандартну картоплю використовують на корм худобі і оцінюють по собівартості кормових буряків з урахуванням поживності. При розрахунку собівартості центнера стандартної картоплі із загальної суми витрат на її вирощування та збирання виключають вартість оприбуткованих стебел та нестандартної картоплі. Решта витрат ділиться на кількість повноцінної продукції.

51. Для узгодження різних видів діяльності існує специфічна функція управління. Управління забезпечує планування, організацію, мотивацію, контроль та регулювання діяльності, визначення необхідних ресурсів і шляхів досягнення мети.

Для нормального виконання розглянутих функцій управління необхідна інформація. Таку інформацію має надавати, насамперед, система бухгалтерського обліку, яка виявляє і систематизує дані про господарську діяльність підприємства.

Ту частину системи бухгалтерського обліку, що забезпечує потреби управління в інформації, називають управлінським обліком.

Щоб передбачити, яка саме інформація необхідна керівництву, необхідно знати основні функції управління.

У системі управління підприємством управлінський облік виконує такі основні функції:

· інформаційну,

· комунікаційну,

· контрольну,

· прогнозну.

Інформаційна функція -- забезпечення керівників усіх рівнів управління інформацією, яка необхідна для стратегічного і поточного планування, контролю й прийняття управлінських рішень;

Комунікаційна функція -- формування інформації, яка є засобом внутрішнього комунікаційного зв'язку між рівнями управління і різними структурними підрозділами одного рівня управління;

Контрольна функція -- контроль і оцінка результатів діяльності внутрішніх підрозділів і підприємства загалом для досягнення його поточних завдань і стратегічної мети економічного розвитку;

Прогнозна функція -- перспективне і поточне планування та координування діяльності підприємства на підставі аналізу та оцінки змін внутрішнього і зовнішнього підприємницького середовища.

У системі управлінського обліку здійснюється підготовка інформації, необхідної для ведення діяльності управлінського характеру: прийняття рішень, планування, контролю і регулювання.

бухгалтер відіграє важливу роль на всіх етапах управління. В процесі планування діяльності бухгалтер бере участь у складанні й узгодженні бюджетів, розробленні стандартів витрат, надає інформацію про минулі події й розраховує можливі наслідки майбутніх дій.

Відображаючи операції, що їх здійснює підприємство, бухгалтер накопичує дані про витрати і доходи структурних підрозділів підприємства, розробляє систему звітності, що дає змогу оцінювати результати їхньої діяльності.

Роль бухгалтера в процесі контролю полягає в тому, що він здійснює зіставлення фактичних даних про діяльність із планами або бюджетами, розраховує аналізує й інтерпретує відхилення. Для забезпечення прийняття рішень на різних стадіях та рівнях управління бухгалтер узагальнює, систематизує і надає необхідну інформацію, готує рекомендації щодо можливих наслідків обраного напрямку дії.

Отже, функції, що їх виконує бухгалтер, який обслуговує керівників усередині підприємства, значно ширші, ніж бухгалтер, який тільки реєструє господарські операції у системі рахунків методом подвійного запису.

Тому бухгалтер, котрий здійснює інформаційне забезпечення системи управління компанії, називають бухгалтером-аналітиком або управлінським бухгалтером.

Інформація, яку надає управлінський облік, зорієнтована на задоволення потреб як стратегічного, так і поточного управління, на оптимізацію використання ресурсів, забезпечення об'єктивної оцінки діяльності підрозділів та окремих менеджерів. Тобто управлінський облік є складовою процесу управління, він надає інформацію, важливу для:

· визначення стратегії та планування майбутніх операцій організації;

· контролювання її поточної діяльності;

· оптимізації використання ресурсів;

· оцінки ефективності діяльності;

· зниження рівня суб'єктивності в процесі прийняття рішень.

Кінцевою метою управлінського обліку є допомога керівництву у досягненні стратегічної мети підприємства.Тому управлінський облік є необхідним для функціонування системи управлінського контролю.

Управлінський контроль – це процес впливу керівництва на членів організації з метою здійснення її стратегії.

Рис. 1.3 Система управлінського контролю

Проектування системи управлінського контролю охоплює:

· визначення загальної мети підприємства та її проміжних цілей;

· визначення центрів відповідальності;

· розробку показників діяльності для мотивації й узгодження мети;

· вимірювання фактичних показників діяльності й складання звітності.

Це означає, що проектування управлінського обліку слід здійснювати у комплексі з розробленням стратегії, організаційної структури та всіх функцій управління підприємством.

52.Опишіть особливості обліку витрат і калькулювання собівартості продукції озимої пшениці:зміст статей витрат на виробництво озимої пшениці, відображення витрати та виходу продукції в обліку, види продукції та їх оцінка

Рослинництво має специфічні особливості, що також впливають на ведення бухгалтерського обліку. Для нього характерний сезонний характер виробництва, розрив між періодами виконання технологічних процесів і одержання готової продукції. Виробничі витрати в рослинництві здійснюються протягом тривалого часу, причому дуже нерівномірно, технологічний процес залежить від природних умов і практично не може бути прискорений за рахунок інтенсифікації.

Аналітичний облік у рослинництві ведуть за об'єктами, якими є сільськогосподарські культури (групи культур), роботи, внутрішньогосподарські підрозділи тощо. Об'єкти обліку рослинництва визначають у кожному господарстві виходячи з конкретних умов господарювання.

Аналітичні рахунки відкривають у виробничому звіті або книзі обліку виробництва. Витрати обліковують за місяць та наростаючим підсумком з початку року.

Облік виробництва продукції рослинництва ведуть на рахунку 23 "Виробництво", субрахунок 231 "Рослинництво". Це активний калькуляційний рахунок, за дебетом якого відображають витрати на виробництво, а за кредитом - вихід продукції.

При здійсненні витрат дебетують рахунок 23, а кредитують різні рахунки залежно від видів витрат (матеріальні, розрахункові та інші рахунки). Готову продукцію оприбутковують з кредиту рахунку 23 в кореспонденції з рахунком 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва". П(С)БО 30 "Біологічні активи" встановлює, що продукцію рослинництва при її визнанні (при одержанні від урожаю) оцінюють за справедливою вартістю, зменшеною на суму передбачуваних витрат на її реалізацію.

Собівартість продукції рослинництва визначають один раз - у кінці року.

Собівартість соломи, гички, стебел кукурудзи і соняшнику, капустяного листя та іншої побічної продукції рослинництва обчислюється виходячи із розрахунково-нормативних витрат на збирання, транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов'язані із заготівлею побічної продукції. При калькулюванні вартість побічної продукції виключається із загальної суми витрат.

За культурами, з яких одержують один вид продукції (без побічної), собівартість визначають діленням витрат на вирощування культури на валовий вихід (кількість) продукції. У такому випадку об'єкт обліку витрат збігається з об'єктом обчислення собівартості. За наявності побічної продукції її вартість віднімається від загальної суми витрат на вирощування відповідної культури (групи культур). Розглянемо порядок калькулювання окремих видів продукції рослинництва.

При калькулюванні собівартості зерна підраховують витрати на вирощування і збирання зернових культур, включаючи вартість з доробки зерна на току, що проводиться в межах календарного року. Від загальної суми витрат віднімають вартість соломи, а решту розподіляють між зерном і зерновідходами пропорційно частці вмісту зерна у зерновідходах.

До обчислення фактичної собівартості продукції рослинництва перевіряють правильність запису за дебетом і кредитом аналітичних рахунків. Витрати по посівах, які повністю загинули від стихійного лиха, списують з рахунка 23 на витрати господарства. Дебетують субрахунок 991, кредитують рахунок 23.

У зв'язку з тим, що площі під загиблими посівами пересіваються іншими сільськогосподарськими культурами, при списанні витрат слід мати на увазі, що на надзвичайні витрати господарства списуються лише повторні витрати (вартість насіння, витрати на сівбу тощо). Неповторні витрати (оранка, вартість внесених добрив, витрати на снігозатримання тощо) відносять на новопосіяну культуру. При частковій загибелі втрати списують на витрати господарства частково і розподіляють пропорційно до відсотка одержаної продукції. По посівах, які загинули внаслідок стихійного лиха, нараховують страхове відшкодування. Ці суми записують на дебет рахунка 65 і кредит субрахунка 751.

До собівартості продукції рослинництва поточного року не входять витрати по зібраних (але необмолочених) або по незібраних культурах. Якщо на кінець року в рослинництві виявлено необмолочені культури, фактичні витрати розподіляють так. Із загальної суми витрат по зібраних обмолочених і необмолочених культурах виключають витрати на обмолочування та вивезення продукції з поля. Суму витрат, що залишається, розподіляють пропорційно до кількості гектарів по зібраних обмолочених і необмолочених культурах. Для визначення фактичної собівартості продукції зібраних і обмолочених культур до суми витрат по зібраних культурах додають витрати на їх обмолочування і транспортування з поля. У наступному році при обчисленні собівартості по необмолочених культурах до витрат на їх збирання додають витрати на їх обмолочування, очищення і транспортування.

Собівартість соломи (полови), гички, стебел кукурудзи, кошиків соняшнику, капустяного листя тощо визначають залежно від віднесених на них витрат за нормативами, встановленими на основі витрат на збирання, пресування, транспортування, скиртування та інші роботи із заготівлі цієї продукції, нових відходах.

Собівартість 1 ц зерна і зернових відходів визначають діленням витрат вирощування зернових культур на відповідну фізичну масу зерна і зернових відходів після очищення і сушіння.

Витрати на вирощування і збирання зернових культур становлять собівартість зерна, зернових відходів і соломи. Загальну суму витрат (за вирахуванням вартості соломи) розподіляють на зерно і зернові відходи пропорційно до питомої ваги повноцінного зерна, що міститься в зернових відходах.

Собівартість 1 ц зерна і зернових відходів визначають діленням витрат вирощування зернових культур на відповідну фізичну масу зерна і зернових відходів після очищення і сушіння.

Для проведення калькулювання потрібно облікувати витрати, а також кількість виготовленої продукції, що пов'язана з цими витратами. Поділивши витрати на кількість продукції, визначають собівартість її одиниці. Це загальне правило при калькулюванні.

Для обліку витрат і калькулювання собівартості продукції використовують різні методи. Під методом обліку розуміють сукупність способів і прийомів, за допомогою яких у бухгалтерському обліку відображають витрати і процес формування собівартості продукції. При цьому важливо забезпечити одержання інформації про ефективність використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів у розрізі об'єктів і статей витрат.

На промислових підприємствах використовують два методи калькулювання:

1) попроцесний;

2) позамовний.

На підприємствах з одним видом створюваної продукції та незначним обсягом незавершеного виробництва або за його відсутності застосовують простий попроцесний метод обліку витрат, за допомогою якого аналітичний облік ведуть шляхом відкриття рахунків за видами виробництв. Собівартість одиниці продукції вираховують шляхом ділення підрахованих витрат на кількість одержаної продукції.

53. Опишіть особливості обліку витрат і калькулювання собівартості продукції бджільництва: зміст статей витрат, характеристика рахунку обліку, відображення витрат та виходу продукції в обліку, види продукції та їх оцінка

Бджільництво є одним з найдавніших промислів людини по добуванню меду і воску. Сучасне бджільництво розвивається в умовах інтенсивного землеробства, прогресивних форм організації сільського і лісового господарства, тому вирішення завдань щодо збільшення кількості бджолиних сімей, підвищення обпилювальної діяльності бджіл, збільшення виробництва меду, воску та інших продуктів бджільництва багато в чому залежить від того наскільки правильно організований облік витрат на підприємстві.

Як і ряд інших галузей сільського господарства бджільництво має свої особливості, які впливають на облік та контроль витрат, а саме:

незалежність зміни витрат від змін обсягів і структури виробництва у часі, оскільки немає регулярного виходу продукції, а це призводить до розриву часу між витратами праці та одержанням продукції;

сільськогосподарські підприємства витрачають частину продукції власного виробництва на поновлення виробничого процесу (наприклад, мед для годівлі бджолосімей);

виробництво декількох видів продукції: мед, віск, нові бджолині сім'ї, бджолині матки, прополіс, бджолина отрута, тощо, які потребують контролю за витратами на їх виробництво;

за своїм значенням, як фактор запилення сільськогосподарських культур, структурою (співвідношенням) одержуваної від бджіл продукції галузь характеризується різними виробничими напрямами. Кожний із них забезпечується певною мірою спеціалізації на виробництві продукції. Як показує практика, зараз існує декілька напрямків і кожний з них має свої особливості.

Основним нормативним актом, який регламентує облік витрат, є Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку витрат на виробництво продукції і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) в сільськогосподарських організаціях (далі - Методичні рекомендації).

Нагадаємо, що вони затверджені наказом Мінсільгоспу Росії від 6 червня 2003 № 792. При цьому слід розмежовувати облік власне бджолосімей і витрат на їх утримання. Для обліку бджолиних сімей, вуликів, рамок і іншого ставиться до ним інвентарю призначений рахунок 11 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі" (субрахунок "Сім'ї бджіл"). Витрати ж за змістом бджіл відображаються на рахунку 20 "Основне виробництво" (субрахунок "Тваринництво", до якого відкривається аналітичний рахунок "Розведення бджіл").

Накопичені протягом звітного року за дебетом рахунка 20 витрати списуються на собівартість виробленої продукції, то є в дебет рахунків:

- 11 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі" - за новими сім'ям бджіл;

- 43 "Готова продукція" - по товарній продукції (призначеної для реалізації);& ndash ; 10 "Матеріали" - по меду, залишеного у вуликах для зимівлі;

- 20 (субрахунок "Рослинництво") - для робіт по запиленню культур.

калькуляційну одиницю в бджільництві є одиниці кожного виду одержуваної продукції (крім побічної). Методичними рекомендаціями встановлена наступна їх номенклатура:

- неплідна матка - 1 штука;

- матка бджолина плодная - 1 штука;

- пакет з бджолами (рій) - 1 штука;

- стільники - 1 штука;

- мед бджолиний - 1 центнер;

- віск бджолиний - 1 центнер;

- прополіс - 1 кіллограмм;

- сім'я бджіл - 1 штука;

- отрута бджолина (сирець) - 1 грам;

- пилок квітковий - 1 грам;

- маточне молочко - 1 грам;

- соторамка - 1 штука;

- робота по запиленню культур - 1 гектар.

Собівартість зазначених видів продукції складається з сукупних витрат на утримання бджіл, номенклатура статей яких може бути така:

1) оплата праці з відрахуваннями на соціальне страхування;

2) корми (цукор, мед, залишені бджолам на зимівлю);

3) засоби захисту бджіл;

4) малоцінний інвентар та інші матеріали;

5) витрати на утримання і експлуатацію основних засобів;

6) роботи і послуги;

7) втрати від падежу;

8) витрати на організацію виробництва і управління;

9) інші витрати.

"Незавершенка" в бджільництві - це вартість меду, залишеного у вуликах в якості кормового запасу на осінньо-зимово-весняний період.Про його наявності не варто забувати, так як кількість такого меду повинне бути враховане у складі його валового збору за сезон. В залежності від природно-кліматичних умов мед з вуликів можуть вибирати один або кілька разів на рік. Для його оприбуткування використовується Щоденник надходження сільськогосподарської продукції (форма № СП14), з його ж допомогою оформляють і вибраний з соторамок і перетопленого віск.

У разведенческие напрямку калькулюють собівартість нових бджолосімей. Вся інша продукція вважається побічною і виключається з загальної величини витрат за цінами можливої реалізації. Поділом залишилася суми витрат на кількість отриманих бджолосімей отримують собівартість однієї бджолосім'ї.У медовому напрямку собівартість окремих видів продукції (мед, нова бджолина сім'я та ін) обчислюється шляхом розподілу загальної суми витрат за видами продукції пропорційно її вартості за цінами реалізації.Собівартість приросту кількості стільників визначається за собівартістю топленого кондиційного воску. При цьому гніздовий сот розміром 435 Ч 300 мм відповідає 140 грамам, сот розміром 435 Ч 230 мм - 110 грамам, магазинний сот розміром 435 Ч 145 мм - 70 грамам воску. У медово-опилітельном напрямку із загальної суми витрат пасіки на утримання бджіл виключаються витрати, що припадають на обпилювані бджолами культури.Списувати на запилення частину витрат становить 20-40 відсотків (в залежності від запилюються площ і врожайності сільськогосподарських культур), а по плодово -ягідним насадженням і сім'яників конюшини та люцерни - 40-60 відсотків.Собівартість решти продукції калькулюється аналогічно методиці для медового напряму бджільництва. У бджільництві опилітельного напрямки вся отримувана продукція вважається побічною. За загальними правилами вона оцінюється за ціною можливої реалізації. А сума витрат (за вирахуванням вартості побічної продукції) списується на обпилювані сільськогосподарські культури. Тепер же розглянемо методику розрахунку собівартості продукції бджільництва господарства, яке має медово-опилітельное напрямок, на конкретному прикладі.

Визначення собівартості продукції бджільництва.

Собівартість окремих видів продукції бджільництва визначається шляхом розподілу витрат, включаючи вартість незавершеного виробництва на початок року, між видами продук­ції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами. Собівартість приросту кількості сот розраховується за собівартістю топленого кондиційного воску.

Нові бджолині сім'ї оцінюються за реалізаційними цінами. Собівартість одного кілограма бджіл прирівнюється до собівартості 10 кілограмів меду. У бджільництві калькулюється валовий вихід меду, до складу якого входить товарний мед і мед, залишений у вуликах, що розглядається як вартість незавершеного виробництва на кінець календарного року.

Певна частина витрат на утримання бджіл повинна бути віднесена на роботи із запилення сільськогосподарських культур. Тому одним з перших етапів калькулювання собівартості продукції бджільництва медово-запилю-вального напря­му є розмежування витрат, що відносяться на вироблену продукцію і на запилювальні культури.

У разі використання більшої кількості бджолосімей, ніж передбачено нормами, витрати бджільництва, віднесені на запилювальні культури, не збільшуються.

Визначення собівартості продукції шовківництва.

Собівартість грени складається з вартості племінних коконів і витрат на приготування грени (без вартості гренажних коконів з метеликами, що не вийшли, оцінених за цінами реалізації).

До собівартості сирих коконів включається вартість грени за собівартістю її приготування або за ціною придбання, витрати на інкубацію грени, вигодовуванню черв'яків і одер­жанню коконів. Собівартість 1 ц. сирих коконів визначається діленням витрат (без вартості побічної продукції) на масу вирощених сирих коконів.

Об'єкти обчислення собівартості в допоміжних ви­робництвах. По автомобільному вантажному транспорту обчислюють собівартість 10 т/км вантажоперевезень та 1 машино-дня роботи спеціальних автомобілів і автомобілів на перевезенні людей; по гужовому транспорту — одного робочого дня за всіма видами робочої худоби, приплоду і одного кормо-дня; по електропостачанню — 10 кВт/год електроенер­гії, відпущеної споживачам; по теплопостачанню — 1 Гкал теп- лоенергії, доведеної до споживачів; по водопостачанню — 1 м³ води, яка подається через водопровідну мережу сільсько­господарського підприємства; по газопостачанню — 1 м³ газу, відпущеного споживачам; по холодильному обладнанню — одного центнеро-дня зберігання.

Визначення собівартості послуг вантажного авто­транспорту. Собівартість 10 т/км визначають діленням загальної суми витрат на утримання та експлуатацію вантаж­ного автотранспорту, в тім числі автоцистерн, бензовозів та інших спеціальних машин (за винятком пожежних, тягачів, кранів тощо), на обсяг перевезень у тонно-кілометрах. Витра­ти на перевезення людей і на роботи спеціальних автомобілів зараховують на відповідні об'єкти пропорційно до кількості виконаних машино-днів.